Із наближенням 8 серпня ц.р., урочистої миті відкриття 29-х літніх Олімпійських ігор, у Пекіні дедалі більше уваги було прикуто до цін на транспортні, готельні, ресторанні та інші побутові послуги. Причому як серед організаторів і гостей, так, зрештою, і серед самих олімпійців та їхніх тренерів. Однак ціни, точніше, їх безперечне зростання останнім часом, — це лише один вимір. Йдеться і про масштабніший, макроекономічний аспект Олімпіади-2008, адже підготовка до неї потребувала великих інвестицій, вагомих видатків бюджетів Китаю, його столиці, інших олімпійських міст Піднебесної, розв’язання проблем будівництва, логістики, забезпечення робочою силою, виконання десятків тисяч контрактів на спортивних і сервісних об’єктах тощо.
Ще більше матеріально-вартісною стороною цікавляться журналісти, втамувати інформаційний голод яких важко навіть організаторам найбільших спортивних перегонів сучасності. Одне з найскладніших питань — скільки коштуватиме Олімпіада і якими будуть наслідки вимушених витрат для китайської економіки.
Завбачливі китайські функціонери та науковці ще кілька років тому створили Пекінське науково-дослідне товариство олімпійської економіки, намагаючись не тільки оволодіти потоками інформації про економічний аспект Олімпіади, а й у майбутньому створити нове відгалуження в економічній науці. Залучені до досліджень економісти, команду яких очолив Вей Цзічжун, ветеран китайського олімпійського руху та один з авторів бюджету Пекінської олімпіади, були надзвичайно обережними щодо конкретних цифр, і у цьому вони мали цілковиту рацію.
Таку обережність підтримав і президент Міжнародного олімпійського комітету Жак Роге, який у своїх оцінках був ще стриманішим. Адже лише цього року було завершено підрахунок вартості попередньої, Афінської олімпіади, хоча звіт про її бюджет було надано урядом Греції ще 2005 року. Інші ж видатки теоретично можна б було обрахувати і раніше, оскільки оснащення, методична, правова база та практична робота статистичних органів у Греції цілком відповідають нормам Європейського Союзу.
Це й дало підстави Оргкомітету Пекінської олімпіади і самому науково-дослідному товариству утримуватися від конкретних вартісних показників, обмежуючись лише оцінками ймовірних бюджетних витрат, якими вони вбачалися 2000 року (1,625 млрд. дол.), 2003-го (1,7 млрд.) та 2005 року (2,3 млрд.).
Цілком очевидно, що обчислити навіть приблизний варіант витрат поточного року не візьметься ніхто. Адже він складатиметься не тільки з внеску МОК (близько 1 млрд. дол.) і державних коштів, а й із спонсорських надходжень від тисяч партнерів Олімпіади, бізнесових кіл, компаній і меценатів, в тому числі зарубіжних. Проте наявні показники капіталовкладень у спорудження капітальних об’єктів олімпійського призначення вражають: їх загальна сума — 3,9 млрд. дол. у перерахунку за поточним курсом (6,83 юаня за 1 дол. США).
Нині є можливість оцінити лише загальний вплив Олімпіади на економіку столиці і країни загалом методами макроекономічного аналізу. Так, якщо проаналізувати масив муніципальної статистики за 2007 рік та оприлюднений прогноз на 2008 рік, можна з упевненістю стверджувати, що економіка Пекіна отримала найпотужніший за пореформений (з 1978 року) період імпульс розвитку.
І йдеться не так про механічне, екстенсивне зростання економіки міста, як про структурну реформу міського господарства, вирішення соціальних питань, зокрема, про забезпечення зростання доходів міського населення, поліпшення якості життя в місті, стану довкілля тощо. Досить зазначити, що на загальний розвиток інфраструктури міста (в тому числі на прокладання нових ліній метрополітену) було витрачено близько 18,78 млрд. дол. У тому числі на закупівлю автобусів, які за викидами в атмосферу відповідали б нормам Євро-3, — близько 1,3 млрд. дол.
У 2007 році ВВП мегаполіса збільшився майже на 12,8%, що приблизно на 1 в.п. (відсотковий пункт) перевершує показник усієї країни. Приблизно такого ж показника заплановано досягти і поточного року.
Оскільки основні олімпійські об’єкти було збудовано два-п’ять років тому (а низка інших була перепланована та перетворена з існуючих чи зведена як тимчасові споруди), в місті вже давно завершився передолімпійський будівельний бум. Торік приріст капіталовкладень скоротився з 80—90% на початку
2000-го до 18,9%, а нинішнього року він становитиме приблизно 17,5%.
Натомість стрибкоподібними темпами зростає ВВП, створений у сфері послуг (туристичних, готельних, консалтингових, торгових, бізнесових тощо). Минулого року індекс зростання обсягів послуг сягнув 70%, а обсяг внутрішньої торгівлі — 20%, що не спостерігалося десятиліттями. Вперше за історію міста внесок сфери послуг у сукупний ВВП Пекіна перевищив 50%; за цим показником столиця стрімко наближається до ділового центру країни — Шанхая (60%).
Істотні зрушення відбулися і у виробничій сфері. З Пекіна виведено сотні підприємств хімічного, металургійного, будівельного та деревообробного циклів. Серед них — столичний металургійний комбінат «Шоуган» потужністю понад 3 млн. тонн сталі на рік. Створення близько 2 млн. нових робочих місць напередодні Олімпіади було слушною нагодою перевести (після навчання нових професій) звільнених металургів.
Натомість швидко зростало виробництво наукомісткої, високотехнологічної продукції, зокрема програмних продуктів, цифрової техніки або продукції з високою доданою вартістю (автомобілі, кондиціонери, прилади та продукція сфери телекомунікацій).
У зв’язку з олімпійськими замовленнями динамічно зростали прибутки підприємств і компаній. Досягнутий минулого року показник прибутковості — 74% у поточних цінах — є найвищим починаючи з 2001 року.
Проте в Китаї далекі від парадності і самозаспокоєння очевидними дивідендами, які вже принесла і ще багато років приноситиме Пекінська олімпіада. Якщо поглянути на деякі внутрішні, не одразу очевидні ззовні економічні показники та тенденції, можна поділити стурбованість авторів дослідження «Пекінська економіка: погляд на сьогодні і на майбутнє», яка щойно вийшла друком в китайській столиці.
Автори праці проаналізували доходи населення Пекіна минулого та на початку поточного року і дійшли висновку про безпрецедентне (для Китаю) поглиблення розшарування між різними його верствами. Зокрема з’ясувалося, що середній рівень заробітної плати пекінців у 2,31 разу перевищує зарплату, що її отримують за таку ж працю робітники-мігранти.
Наступне питання — інфляція. Хоча офіційні її показники, наведені науковцями із посиланням на муніципальну статистику, загалом низькі (2—3%), але в Пекіні відчувається зростання цін, принаймні на пальне та продовольство. Тому експертні оцінки інфляції (у грудні 2007-го до грудня 2006-го — 6,5%, середньорічна — 4,8%, а в червні ц.р. споживчі ціни зросли на 7,1% до аналогічного місяця 2007 року) виглядають для пекінців більш реалістичними. У будь-якому разі для пересічних споживачів товарів і послуг.
Значним зростанням вартості житла та його оренди відгукнувся на передолімпійську лихоманку ринок столичної нерухомості й оренди. З початку року індекс зростання становив близько 10% (це найвищий показник по країні).
Очікується, що в період Олімпіади обмінний курс юаня знову зазнає змін, тобто грошова одиниця Китаю зміцниться, в тому числі з тим, щоб унеможливити «скидання» іноземними туристами в Пекіні великих сум у знецінених доларах. Як очікується, впродовж олімпійського року китайську столицю відвідають близько 5 млн. іноземців. І, за даними Академії суспільних наук Пекіна, вони залишать у столиці понад 5 млрд. зелених.
Нарешті, сам Вей Цзічжун занепокоєний працевлаштуванням робітників, які будували олімпійські об’єкти. Він висловлював надію, що їм буде надано робочі місця у сфері обслуговування цих об’єктів уже після проведення Олімпіади. Та чи погодяться робітники, що отримували великі «будівельні» зарплати з олімпійськими надбавками, на подобову оплату охоронників чи прибиральників?
Непевну перспективу виживання має й індустрія фаст-фуд і напоїв, в яку вкладено чималі кошти. Чи зможуть звичні до традиційної кухні пекінці перейти на споживання снеків і гамбургерів, потужності з виробництва яких перевершують сукупний попит усієї столиці?
Нарешті, як завантажити після Олімпійських ігор такі великі об’єкти Олімпіади, як «Пташине гніздо», десятки інших надпотужних спортивних споруд? Адже їх обслуговування вже нині коштує сотні мільйонів юанів.
Тобто проблем в олімпійській столиці-2008 більш ніж достатньо, щоб однозначно відповісти на запитання, скільки коштуватиме Олімпіада навіть для такої потужної економіки, як пекінська, та міської громади кількістю майже 15 млн. осіб.