Д ев’ятого лютого російський холдинг АФК «Система» провів розміщення своїх акцій на Лондонській фондовій біржі (ЛФБ) і в понеділок, 14-го, оголосив про початок торгів цінними паперами.
Слід зауважити, що з точки зору залучення інвесторів подію було обставлено дуже грамотно. Наприклад, напередодні недільний тижневик Sunday Times присвятив події три матеріали в одному номері. А бізнес-редактор Вільям Льюїс, постійний оглядач головних новин тижня, розповів про майбутній випуск цінних паперів «Системы» під заголовком «Російська рулетка» і розпочав дуже екстравагантним цитуванням: «Усі вони тепер суки Путіна».
Далі автор пояснює, що слова ці належать Вільяму Браудеру, головному керуючому холдингу Hermitage Capital Management, і стосуються вони «російських олігархів». (А й правда, кращого епатажу реклами не вигадати!) Містер Браудер сам розшифровує свій афоризм: мовляв, олігархи так залякані брутальним поводженням президента Путіна з Михайлом Ходорковським, що вже платять значно більше податків і усвідомили, «що саме центральний уряд заправляє в курнику, а не олігархи».
Навряд чи містера Браудера просили сприяти рекламній кампанії «Системы». Швидше за все, він сам, як один із найбільших іноземних інвесторів у Росії, щиро й добровільно хотів переконати колег по інвестбізнесу, що вкладати гроші в російські акції не так небезпечно, як здається на перший погляд, і що страхи, породжені справою ЮКОСу, «невиправдані». За його версією, те, що російська влада «поцупила» у ЮКОСу головний актив, компанію «Юганскнефтегаз», — усього лише одиничний випадок. А що аукціон із продажу «Юганскнефтегаза» виявився настільки кепським, так російський уряд «не планував його таким» — це всього лише результат правового позову ЮКОСу, який розглядає техаський суд.
Ніде правди діти, не всі західні інвестори перебувають у такому гарному настрої щодо російського інвестиційного простору. За останній рік дехто з них визнав, що з Росією краще не зв’язуватися. Адже на планеті є чимало місць, де потреба в інвестиціях не менша.
Однак інвестиційні банки Credit Suisse First Boston та Morgan Stanley, запрошені «Системой» як консультанти, задіяли грамотний піар, оскільки непогано розуміються на особливостях менталітету інвестора. Цей «бідний і заляканий» західний інвестор насправді — дуже азартний гравець. І сьогодні, особливо при погляді на Росію, впадає в стан «і хочеться, і колеться». З одного боку, завжди можна помістити капітали в акції благополучних західних компаній — дохід буде дуже скромний (у середньому, 2—3% річних), зате ризик, як правило, мінімальний. А з другого боку — можна піти на нові ринки, що розвиваються, де ризик вищий, зате і прибутки зовсім інші. І навіть на загальному тлі нових ринків Росія вирізняється як найдешевший за вартістю активів, котрий обіцяє величезні можливості зростання капіталу, але — за істотного збільшення ризиків.
Активний «наступ» російського холдингу на лондонський Сіті почався ще за місяць до розміщення акцій. Банки-консультанти представляли «Систему» учасникам фондового ринку як досить добротний бізнес під управлінням динамічної команди менеджерів, запевняючи, що тривоги з приводу якості корпоративного управління завищено. Говорили, що «Система» — зовсім не новачок на західному ринку, оскільки серед її стратегічних партнерів — Deutsche Telekom та Allianz.
Заявок на купівлю акцій надійшло значно більше, аніж очікувалося. Причому інтерес виявили не лише спеціалізовані фонди з нових ринків, а й звичайні інвестиційні фонди. Крім того, потенційних покупців акцій безсумнівно вразило й те, що «Система» показує гарні результати діяльності, наприклад, зростання обсягу продажів за останні чотири роки збільшилося майже вшестеро (з 720 млн. дол. 2001 року до 4,1 млрд. дол. 2004-го), а чистий прибуток зріс із 241 млн. до 1,3 млрд. дол.
До речі, слід зауважити, російські компанії не нехтують одним із основних правил у фінансових угодах: що вищий рівень і рейтинг фінансового консультанта (банку чи фонду), то вища ймовірність залучення більшої кількості респектабельних покупців. Українським як державі, так і бізнесу слід, вочевидь, цей досвід урахувати. З огляду на проголошений «вихід в Європу, у світ».
Отже, цінні папери «Системы» випустили й почали успішно продавати на Лондонській фондовій біржі. Перше публічне розміщення глобальних депозитарних розписок (GDR) принесло емітенту 1,56 млрд. дол., що перевищило спочатку намічену суму підписки на акції в 2,5 разу. І на сьогодні такий результат — найкращий для російських компаній на міжнародних фондових біржах. Кошти, отримані «Системой» від продажу інституціональним інвесторам 16,5% своїх активів, виводить загальну ринкову капіталізацію холдингу на рівень 8,2 млрд. дол.
Про перспективність холдингу АФК «Система» у плані залучення інвестицій можна було говорити й раніше. Хоча б тому, що основний прибуток він отримує від контрольного пакета акцій найбільшого в Росії оператора мобільного зв’язку МТС («Мобильные телесистемы»). А телекомунікації, як відомо, менше зазнають впливу політичних ризиків, аніж природні ресурси, що домінують на російських біржах. Ще рік тому інвестиційний банк Merrill Lynch до першої світової п’ятірки найпривабливіших для інвестування операторів мобільного зв’язку включив і МТС — разом із таким гігантом, як британська Vodafone. А все тому, що на російському телекомунікаційному ринку частка МТС становить близько 37%, а Росія дає майже 10% загальносвітового приросту абонентів мережі GSM — за рахунок величезного розміру країни з досить низьким показником покриття зв’язком.
«Система» позиціонує себе як диверсифіковану холдингову компанію, що має інтереси не лише в телекомунікаціях, а й в електроніці, роздрібній торгівлі, нерухомості, страхуванні та банківському секторі. Крім МТС, до холдингу входять компанії «Интурист», МТТС, РОСНО, найбільший у країні магазин іграшок «Детский мир», торік придбано контрольний пакет акцій українського підприємства «Квазар-Мікро». Аналітики вважають, що «Система», вочевидь, використовуватиме кошти від продажу своїх цінних паперів на Лондонській біржі для участі в приватизації російської державної компанії «Связьинвест», 75-відсотковий пакет акцій якої може бути виставлений на продаж уже в другій половині цього року.
Попри те, що Лондонська фондова біржа влаштувала «Системе», судячи з результатів, досить теплий прийом, далеко не всі інвестори, особливо портфельні, вірять «у можливість робити бізнес із Путіним». Найважливішим чинником, який впливає на нові ринки, в тому числі і російський, усе ж залишається сприйняття інвесторами різних складових політичного ризику (наприклад, націоналізації чи конфіскації). У принципі, дебют «Системы» показує: інвестор готовий повернутися в Росію, але за «правильну ціну». Той, хто готовий ризикнути, вважає, що Росії для продовження економічного зростання (саме ці 7% — один із потужних аргументів «за») просто не уникнути залучення іноземних інвестицій. Однак не схоже, щоб уряд Путіна прагнув розвіяти страхи та підозри західних бізнесменів. Рівно через дві доби після випуску лондонських акцій «Системы» у Москві було прийняте рішення про обмеження в майбутньому доступу іноземних інвесторів до участі в аукціонах із розподілу ліцензій на розробку природних ресурсів Росії. Що, на думку британських аналітиків, моментально знизило «градус русоманії».
У випадку «Системы» інвестиційні ризики розглядають із точки зору міцності становища її господаря (такі реалії бізнесу в Росії). Вважається, що мільярдер Володимир Євтушенков, у власності якого перебувають 2/3 холдингу, побудував «чистий» бізнес і не замішаний у дешевому скуповуванні найкращих держкомпаній у часи приватизації 90-х років. До того ж Євтушенков пов’язаний дружніми і родинними зв’язками з мером Москви Юрієм Лужковим, а це для ведення бізнесу по-російськи дуже важливо. Дарма, що між мером столиці і главою держави не дуже теплі стосунки. Поки що ризик заміни московського мера багато експертів оцінюють як незначний. Та й сам Євтушенков, вивчивши досвід свого друга Ходорковського, що сили намагається показати верховній владі незацікавленість політикою.
Британський тижневик Observer наводить слова одного впливового американського банкіра, котрий працює в Москві, про те, що західні бізнесмени взагалі бояться йти на якісь угоди в Росії без отримання попереднього «благословення» у Кремлі. Проте банки Credit Suisse та Morgan Stanley, які консультували «Систему», запевняють: жоден із них не звертався до британського міністерства закордонних справ із проханням про отримання від російського уряду якихось політичних запевнянь із приводу «Системы».
У Лондоні наполегливо говорять і пишуть про те, що ще кілька російських компаній, натхнених успіхом «Системы», планують свій вихід на біржу в найближчому майбутньому. Серед них називають металургійну компанію «Евразхолдинг», інтернет-портал Rambler, кілька приватних банків, а також алюмінієвий гігант СУАЛ, що належить на паях Віктору Вексельбергу та Леоніду Блаватнику. Кажуть також, мільярдер Володимир Потанін (широко відомий патрон компанії «Норильский никель») уже нібито найняв експертів із голландського банку ING, які готуватимуть рекомендації щодо «лістингу» акцій його компанії Open Investments для офіційної торгівлі на ЛФБ.
Чому виник такий суперпопит саме на Лондонську біржу, а не на Нью-йоркську NYSE, франкфуртську Duetsche Boerse, амстердамсько-брюссельсько-люксембурзько-лісабонсько-паризьку Euronext чи ще якусь? На це запитання могли б відповісти самі клієнти ЛФБ — як нинішні, так і майбутні. Але вони поки скромно мовчать. Експерти ж вважають, що прихід російських компаній на американський фондовий ринок стримується здебільшого через прийняття в США 2002 року нового, більш жорсткого законодавства (Sarbanes-Oxley Act) з питань корпоративного управління, вимог до бухобліку та фінансової звітності, внутрішнього аудиту компаній, розслідувань корпоративних зловживань і відповідальності менеджменту перед суспільством, запроваджених після скандального банкрутства енергетичного гіганта Enron. Крім того, вже склалося щось на кшталт традиції, коли IPO (initial public offering, або початкове розміщення акцій) російських компаній є досить успішними на Лондонській біржі. І що найважливіше — саме тут російські підприємці можуть відносно безпечно позичати «довгі» гроші, які на російських ринках отримати значно складніше. Плюс — відсоткові ставки в Британії вигідніші для фінансування російських компаній.
Зате зухвалі англійські журналісти разом з тим висувають і свої версії, а саме: наявність у Лондоні «процвітаючого земляцтва» російських мільйонерів і численного почту у вигляді адвокатів, консультантів, партнерів, перекладачів. Словом, у Лондоні є досить розгалужена інфраструктура для багатих росіян, включаючи школи, ресторани, клуби, концертні зали й іншу обслугу. Крім того, на рішення деяких олігархів могли опосередковано вплинути успішні приклади «приземлення» на британську землю політбіженця Березовського чи футбольного інвестора Абрамовича. Хоча Лондонська біржа навряд чи може бути охоронною грамотою на всі непередбачені випадки російського політичного життя.
Проте деякі оглядачі вважають, що в майбутньому на фінансових просторах лондонського Сіті може навіть виникнути ажіотаж у вигляді «червоної мильної бульбашки». Що це означає на фондовому ринку — його учасники добре знають із минулого, часом досить гіркого досвіду: на бульбашках зробити гроші може лише той, хто зуміє вийти з гри перш ніж бульбашка лопне. Але поки прогноз для російських цінних паперів на Лондонській фондовій біржі схиляється у бік сприятливого…
P.S. Виявляється, не лише російські, а й українські компанії починають протоптувати стежину на Лондонську фондову біржу — щоправда, поки через її відділення для компаній із малою капіталізацією (AIM). 11 лютого ц.р. компанія «Укрпродукт», найбільший (як заявлено на сайті ЛФБ) виробник і дистриб’ютор фірмових продуктів харчування з оборотом у 17,5 млн. фунтів, зі штаб-квартирою в Києві та корпоративною реєстрацією на острові Джерсі, випустила свої акції на суму 5 млн. фунтів, що довело її капіталізацію до 22 млн. фунтів.
Можна було б написати і більше про такий неординарний випадок у вітчизняній корпоративній дійсності. Але «ДТ» на презентацію не запрошували...