Нинішня ситуація в російських державних фінансах зовні виглядає просто ідилічно. Через сьогоднішню дорожнечу на світових ринках енергоносіїв — основної складової російського експорту — потік нафтодоларів, який надходить у країну, стабільно й справно збільшується. Як наслідок, семимильними кроками зростають не тільки золотовалютні резерви російського Центробанку, а й доходи скарбниці. Держбюджет просто купається в «непередбачених» грошах і з року в рік виконується з дедалі більшим профіцитом. Це призвело до швидкого зростання нагромаджень спеціально створеного стабілізаційного фонду, з коштів якого росіяни влітку цього року достроково погасили понад третину боргу колишнього СРСР перед Паризьким клубом кредиторів.
Та от лихо — як ефективно використати решту грошиків й обернути нинішню благодать на користь суспільству, російські чиновники поки що до ладу не знають. Незважаючи на кредитні рейтинги країни, що підвищуються, інвестиції в основний капітал уперто не бажають зростати належними темпами, а відплив капіталу з країни залишається стабільно високим.
Відсутність нормального інвестиційного клімату й повноцінних фінансових ринків призводить до того, що економіка нашого північного сусіда просто не в змозі переварити величезний приплив нафтодоларів. Тим часом темпи зростання ВВП почали вповільнюватися. Проте інфляція залишається стабільно високою. І цього року, як і попереднього, вкотре буде вимірюватися двозначним числом.
Борги та рейтинги
Минулого понеділка російський Мінфін бадьоро відрапортував про завершення виплат з дострокового погашення 15 млрд. дол. боргу перед Паризьким клубом кредиторів, який станом на 1 січня 2005 року становив загалом 43,1 млрд. дол.
У результаті на обслуговуванні держборгу вже цього року бюджет заощадить 400 млн. дол., а всього за період до 2020 року — 6 млрд. Кошти на дострокове погашення боргу колишнього СРСР 16 країнам-кредиторам були виділені зі стабілізаційного фонду Росії наприкінці червня.
Такий крок федеральний бюджет РФ витримав без особливого «напрягу». Очікується, що цього року його профіцит перекриє заплановані показники мінімум ушестеро і становитиме близько 1,5 трлн. руб. (що за нинішнім курсом 28,6 руб./дол. дорівнює понад 50 млрд. дол.).
Джерело цього процвітання добре відоме — «чорне золото», видобуте з невичерпних російських надр. При розрахунках доходів російської держскарбниці на нинішній рік його середньорічну ціну було закладено на рівні 28 дол. за барель. А за підсумками січня–липня середня світова ціна на російську нафту марки Urals становила 46,8 дол. за барель, збільшившись на 48,4% від початку року. У липні ціна марки Urals на світовому ринку досягла 54,83 дол. за барель. Економісти підрахували, що зростання ціни на нафту на 5 дол. за барель додає в бюджет РФ від 500 до 600 млрд. руб.
Щоправда, тут варто зробити застереження: регіональні й муніципальні бюджети більшості суб’єктів Федерації відчувають гострий дефіцит. Оскільки левова частина зібраних податків спочатку надходить у «засіки вітчизни», а потім «за традицією» перерозподіляється вкрай неефективно. Грошей у місцевих бюджетах часто не вистачає навіть для виплат зарплат бюджетникам (частка власних коштів муніципалітетів у середньому по країні не перевищує 11%).
Проте загалом ситуація в російських державних фінансах зовні виглядає досить благополучно. Це дало підстави одному з провідних міжнародних рейтингових агентств — Fitch Rating — на початку серпня підвищити довгострокові рейтинги РФ із ВВВ- до ВВВ. Агентство Moody’s, як заявив того ж дня його провідний аналітик і віце-президент Джонатан Шиффер, може прийняти аналогічне рішення до кінця поточного року. А от третій учасник «чудової трійці» — Standard&Poor’s — поки що втримується від заохочувальних кроків, підтвердивши в липні рейтинг на колишньому рівні, що на сходинку нижче оцінки Fitch.
Аналітики ж Fitch серед причин підвищення рейтингу називають істотне поліпшення фінансових показників Росії. Вони прогнозують, що загальний державний профіцит РФ цього року збільшиться приблизно до 6% ВВП, а золотовалютні резерви ЦБ РФ — до 174 млрд. дол. З урахуванням дострокового погашення зовнішнього боргу МВФ і Паризькому клубові держборг РФ знизиться до 17% ВВП. А це більше як удвічі нижче 36-відсоткового рівня, характерного для країн з рейтингом ВВВ.
Уповільнення економіки
й подвоєння ВВП
Разом з тим загальна макроекономічна ситуація в країні почала погіршуватися. За сім місяців зростання ВВП у Росії становило 5,7%, індекс промислового виробництва — 4,1, інфляція — 8,5%.
Для порівняння: в січні–липні 2004 року порівняно з попереднім роком ВВП збільшився на 7,7%, промислове виробництво — на 7,3%. «Стримано-оптимістичний» прогноз Міністерства економічного розвитку й торгівлі РФ (МЕРТ) щодо ВВП до кінця поточного року — 5,9% зростання (тоді як спочатку в бюджет закладалося 6,5%). Більшість оцінок як зовнішніх, так і внутрішніх спостерігачів коливається в діапазоні 5—6%, хоча існують і набагато песимістичніші прогнози — 3,5—4% зростання.
А от урядовий прогноз з інфляції (спочатку — 8,5%, згодом переглянутий до 10, і врешті — до 11%) рік поспіль буде перевиконано, у цьому вже сумніватися не доводиться. Оптимізм випромінюють хіба що представники економічного блоку уряду. Та й то, найімовірніше, тільки на словах.
Як визнало Мінекономрозвитку, колишні джерела економічного зростання «себе практично вичерпали». Майже дворазове вповільнення темпів зростання промислового виробництва відбулося через падіння темпів зростання продукції військового призначення й машинобудування, але найбільше — внаслідок «стагнації експорту нафти, фізичний обсяг якого в першому півріччі збільшився всього на 0,5% порівняно зі зростанням на 14% щороку». Та й збільшення обсягу видобутку нафти не викликає особливого захвату — у першому півріччі лише на 2,7% (10,5% торік).
Виявляється, незважаючи на високі ціни на нафту, російським компаніям невигідно нарощувати її експорт, а тим більше вкладати кошти в розробку нових родовищ. Причина — у збільшенні експортних мит, податку на видобуток корисних копалин і зростання виробничих і транспортних витрат. Здавалося б, півтораразове зростання цін на російську нафту в першому півріччі 2005 року мало б тільки збільшувати прибутки нафтовиків і заохочувати їх до подальшого нарощування фізичних обсягів виробництва. Але все не так просто. Ставка експортного мита за нафту в першому півріччі 2005-го перевищила 100 дол. за тонну, збільшившись порівняно з минулим роком утричі (35,1 дол./тонна). На три чверті підвищилася й ставка податку на видобуток корисних копалин — з 31,7 до 55,7 дол./тонна.
З урахуванням зростання ставок прибутки від експорту для російських нафтовиків збільшилися в 2005 році досить помірно. Експерти підрахували, що барель подорожчав усього на 2 дол. (9% у доларовому вираженні й усього 6% — у рублях). В умовах обмеженості потужностей трубопровідної системи вища вартість транспортування нафти альтернативними видами транспорту, мабуть, знизила прибутковість такого експорту нижче заборонного рівня. «Це не може не позначитися на інвестиційній активності компаній», — заявив глава МЕРТ Герман Греф і додав, що диференціація ставки податку на видобуток корисних копалин сьогодні повинна стати першочерговим завданням.
Російському міністру зараз доводиться крутитися як білці в колесі. Темпи зростання ВВП у наступному році він сам прогнозує на рівні 5,8%. І припускає, що їхнє помітне прискорення (до 7—8%) відбудеться не раніше 2008—2010 рр. За такі опортуністичні настрої пана міністра уже нещадно розкритикували як спостерігачі, так і безпосереднє керівництво.
Уся річ у тому, що темпи зростання економіки Росії на рівні нижче 7% за рік аж ніяк не дозволяють виконати одне «надзвичайно важливе завдання» — подвоїти ВВП до 2010 року. Нагадаємо: два роки тому в черговому посланні Федеральним зборам Володимир Путін доручив чиновникам забезпечити це подвоєння за 10 років, тобто до 2013 року. Але вже через рік завдання було значно ускладнено. У посланні 2004 року президент Росії доручив подвоїти ВВП до 2010 року, тобто за сім років.
Наприкінці позаминулого тижня, після чергової перепалки з «розумником»-міністром, прем’єр Михайло Фрадков визначив Грефу чіткий строк, до якого міністерство має підготувати пакет конкретних заходів із подвоєння ВВП — 1 жовтня. Але, з огляду на тверду позицію пана Грефа, який вважає, що в нинішній ситуації це неможливо в принципі, з’явилися припущення, що 2 жовтня міністр буде змушений звільнити крісло для «більш амбіційної й рішучої особистості». Втім, експерти ставляться до такої можливості досить скептично: пан Греф, як і глава Мінфіну РФ Олексій Кудрін, користується величезною особистою довірою президента. Та й скільки розпоряджень нинішнього прем’єра його підлеглі-міністри нишком спустили на гальмах – не злічити...
Бюджет-2006 і перспективи розвитку
Зараз ресурси для пожвавлення ВВП російські чиновники намагаються відшукати в бюджеті на наступний рік. У вівторок, 23 серпня, Мінфін РФ вніс на розгляд уряду його «остаточну й доопрацьовану» версію, після чого роботу кабмінівських буфетів продовжили до 23:00. Це означає, що весь минулий тиждень урядові чиновники повинні були напружено працювати, щоб встигнути затвердити документ і внести його на розгляд Думи до вечора п’ятниці. Втім, проект бюджету російські законодавці побачать не вперше — на початку серпня вже відбулося його «нульове» читання.
З весни, коли Мінфін представляв урядові перші орієнтовні параметри трирічного фінансового плану, зусиллями всіляких лобістських груп бюджет-2006 зріс, не багато не мало, на трильйон рублів. При цьому прогноз ціни бареля нафти поетапно підвищувався з початкових 28 дол. до 34, потім до 35 і востаннє — до 40 дол. за барель. У результаті дохідну частину бюджету було збільшено порівняно з тогорічною на 60% , до 5,46 трлн. руб., видатково — приблизно на третину, до 4,27 трлн. руб.
Серед найістотніше збільшених видаткових статей — витрати на органи безпеки (на 37%) і національну оборону (на 20%), у результаті чого вони досягнуть рекордних для мирних держав 5% ВВП. На реформування судової системи в бюджеті-2006 передбачено на 38% більше коштів, ніж у нинішньому, а на реформування в сфері житлово-комунального господарства видатки збільшено втричі. Звичайно, з наближенням виборів почали підвищуватися соціальні видатки держави: на збільшення пенсій, зарплат бюджетникам та інше в проекті бюджету на наступний рік закладено понад 900 млрд. руб.
Виходить, що обсяги фінансових коштів, які перерозподіляють через бюджет, накопичуються у кілька разів швидше, ніж ВВП (його зростання на наступний рік заплановано на рівні 5,8%). І роль федерального бюджету в економіці, як і його величина порівняно з бюджетами інших рівнів, відповідно продовжить збільшуватися. Що, звичайно ж, не може не турбувати економістів, які наполегливо попереджають про зростаючу інфляційну загрозу.
Однак, незважаючи на таке істотне підвищення видатків, профіцит бюджету-2006 заплановано на рекордному рівні — понад 776 млрд. руб. (27 млрд. дол.), що втричі більше, ніж спочатку планувалося в бюджеті 2005 року. В наслідок цього стабілізаційний фонд, що за розрахунками Мінфіну до кінця грудня сягне 1,32 трлн. руб., у наступному році збільшиться ще більш як на 62%, до астрономічних 2,13 трлн. руб. (близько 75 млрд. дол.)
Звичайно, у Думі вже пролунали заклики витратити ці гроші на соціальні потреби. Але чиновникам вистачило сміливості довести, що за відсутності серйозних передумов для адекватного збільшення товарної пропозиції бюджетною допомогою незаможним скористатися не вдасться. Оскільки сума товарів і послуг при цьому практично не зміниться, збільшення попиту збалансується не інакше, як підвищенням цін. І про макроекономічну стабілізацію за таких умов доведеться забути.
З іншого боку, багато експертів не без підстав критикують уряд за нездатність знайти більш корисне, ніж нагромадження стабілізаційного фонду, застосування нафтодоларам. І справедливо вказують, що такий значний профіцит бюджету розвинені держави планують украй рідко. Надлишкові доходи або є приводом для зниження податкового тиску, або йдуть на збільшення державних видатків, як правило, інвестиційних.
У відповідь на такі докори міністр фінансів РФ Олексій Кудрін претензійно називає бюджет наступного року «бюджетом розвитку», оскільки в ньому планується на третину збільшити державні інвестиції.
Близько 300 млрд. руб. має бути витрачено на федеральні адресні інвестиційні програми й 340 млрд. руб. — на федеральні цільові програми. Повний їхній перелік поки що не готовий. Хіба що затверджено вищезгадані реформи освіти, судової системи й ЖКГ. Чималі кошти передбачено на модернізацію транспорту, утилізацію озброєння, ядерних боєголовок і атомних підводних човнів, знищення хімічної зброї, програму «Антитерор» тощо.
Однак спостерігачі резонно зауважують, що всі ці федеральні програми абсолютно непрозорі, строки їхньої реалізації розтягнуто як мінімум на кілька років, а критерії виконання досить туманні. Тому їх треба вважати швидше не інвестиціями, а додатковими відомчими бюджетами. Наскільки ефективним виявиться використання цих ресурсів для прискорення економічного зростання — ще велике питання.
Як справедливо зазначив науковий керівник Вищої школи економіки, екс-міністр економіки РФ Євген Ясін, швидше за все, ці гроші буде витрачено за запитами галузевих лобістів на різноманітні проекти. Отже, і величина «відкоту» державним чиновникам буде чималою. І якщо події розвиватимуться саме за таким сценарієм, то прискориться не стільки зростання ВВП, скільки інфляція. Яка за підсумками нинішнього року, вважає експерт, у найкращому разі становтиме 12—12,5%.
Є ідея!
Для часткового вирішення проблеми «зайвих» бюджетних коштів (ви тільки вдумайтеся в подібне формулювання питання!) і якісного збільшення держінвестицій пропонується створити спеціальний інвестиційний фонд, який формуватиметься за рахунок коштів стабілізаційного фонду. Це нововведення — дітище Германа Грефа. На фінансування потреб фонду міністр економічного розвитку й торгівлі РФ пропонує виділяти по 70 млрд. руб. протягом найближчих трьох років (у парламенті вже пролунали пропозиції збільшити цю суму до 100 млрд.), які будуть «витрачатися на проекти приватно-державного партнерства».
За задумом глави міністерства, «це будуть тільки великі національні й економічно обґрунтовані проекти, які розвиватимуть вітчизняне виробництво та приноситимуть дохід». Обсяг участі держави в таких проектах повинен бути не меншим 5 млрд. рублів, а термін реалізації — не перевищувати п’яти років. Частка приватного капіталу в них становитиме від 10 до 25%. «Кошти фонду спрямовуватимуться винятково на розвиток інфраструктури (будівництво доріг, морських і аеропортів)», — планує пан Греф. Інвестувати їх у комерцію й бізнес буде заборонено.
Президент Росії Володимир Путін на нараді, яка відбулася 1 серпня в Кремлі, особисто благословив цей намір. Але зажадав, щоб «фінансування цих проектів було максимально прозорим і не заважало розвитку російської економіки».
При цьому міністр поспішив повідомити, що «вже є кільки добре опрацьованих проектів, які будуть реалізовуватися в наступному році». Щоправда, уточнити, які саме, не зміг, оскільки повністю підготовлених починань ще не було.
Щодо питання «як витрачати інвестфонд?» остаточно уряд повинен був визначитися минулого тижня. Але так і не зміг цього зробити вчасно, вже вкотре попросивши відстрочку ще на кілька днів...
Камені спотикання
Експерти по-різному оцінюють нововведення МЕРТ. Хай там як, більшість із них наголошують на необхідності вирішення глобальнішого завдання — кардинального поліпшення інвестиційного клімату в країні. Інвестиції в основний капітал за січень–червень виросли на 9,4% (12,6% торік). Прямі іноземні інвестиції в російську економіку в цілому за підсумками першого півріччя становили всього 12 млрд. дол.
Водночас чистий відплив капіталу з Росії за перше півріччя становив близько 5,5 млрд. дол. А валове вивезення капіталу за цей же період сягнуло майже 34 млрд. дол. За 2001—2004 роки бізнес вивіз із Росії близько 100 млрд. дол. Це, як вважають аналітики агентства Fitch, вказує на «ворожий характер російського інвестиційного клімату». І свідчить про недовіру до фінансової, політичної та законодавчої систем Росії.
Найбільшою перешкодою для зростання іноземних інвестицій, за результатами опитування, проведеного Консультативною радою іноземних інвестицій, 71% компаній вважають корупцію, яка вкоренилася практично на всіх рівнях влади. Як пише «Нью-Йорк таймс», фонд «Індем», намагаючись виміряти масштаби корупції, провів опитування, результати якого вражають. Виявилося, що рядові росіяни платять хабарі на загальну суму 3 млрд. дол. щороку, а підприємства — 316 млрд. Це майже в 10 разів перевищує показники, одержані під час першого опитування, проведеного чотири роки тому. Загальна сума хабарів удвічі перевищує доходи, які уряд збирає до бюджету. Середній розмір хабара при цьому становить 135 тис. дол., що в 13 разів більше, ніж у 2001 році.
Говорячи про інвестиційний клімат, також не можна не згадати про переділ власності, який зі справою ЮКОСа набув якісно нових характеристик. За оцінками Frankfurter Allgemeine, торік оточення Путіна одержало контроль над найважливішими російськими компаніями з активами в розмірі 222 млрд. дол. і прибутком 11 млрд. Активи цих підприємств становлять майже 40% ВВП Росії.
Зараз процес «розкуркулювання олігархів», що його в очах суспільства видають за акт історичної справедливості, триває. Після входження основної дочірньої фірми ЮКОСа — нафтовидобувного підприємства «Юганскнефтегаз» — у державний нафтовий концерн «Роснефть» і за умови, що Газпром зміг би придбати контрольовану Романом Абрамовичем «Сибнефть», держава (читай — чиновники) одержала б контроль над третиною російської нафтової галузі з оборотом близько 50 млрд. дол. на рік.
Тим часом підготовлений Мінфіном, знову ж таки за завданням пана Путіна, план амністії капіталів несподівано було розкритиковано в суспільстві. Експерти й чиновники дружно назвали його «безглуздим і непрацездатним». Але ж на закордонних рахунках росіян зберігається, за деякими оцінками, до 200 млрд. дол. Та ще 25—50 млрд. — у вигляді готівки під подушками. Для порівняння: за станом на 1 липня банківські заощадження росіян досягли 2,87 трлн. руб. (близько 100 млрд. дол.)
Утім, урядові не дуже потрібні ці гроші. Приплив нафтодоларів ззовні й так викликає в російської фінансової влади постійний головний біль.