UA / RU
Підтримати ZN.ua

РЕКОРДНІ ВТРАТИ ТЕЛЕКОМІВ

За останній тиждень головні телекомунікаційні компанії, підбиваючи підсумки 2002 року, були змушені оголосити про втрати, що виявилися найбільшими за всю корпоративну історію Європи...

Автор: Юлія Загоруйко

За останній тиждень головні телекомунікаційні компанії, підбиваючи підсумки 2002 року, були змушені оголосити про втрати, що виявилися найбільшими за всю корпоративну історію Європи. Німецький Deutsche Telekom — 24,6 млрд. євро, France Telecom — 20,7 млрд., голландська KPN — 9,5 млрд., іспанська Telefonica — 5,5 млрд. До них приєднався телекомунікаційний медіавелетень — французька Vivendi Universal — із торішніми збитками 23,3 млрд. євро. Статтею витрат, що завдала найболючішого удару, стало списання втрат по інвестиціях, зокрема в Інтернет і мобільний зв’язок третього покоління.

Одні аналітики вбачають у цьому певну закономірність, що продемонструвала внутрішню хисткість і ринкову вразливість колись могутніх європейських велетнів на тлі біржової кризи. Інші вважають процес симптомом очищення, який веде до загального оздоровлення телекомунікаційної галузі. Хто має рацію, покажуть результати вже першого кварталу поточного року. Хоча особливо радісних передумов поки що не спостерігається.

Насправді показники, що драматизують сьогодні весь телекомівський клімат Європи, не повинні б стати сюрпризом ні для керівників компаній, ні для інвесторів. Оскільки весь попередній рік був зітканий із сигналів про негаразди.

Deutsche Telekom, приміром, ще в травні 2002-го, переваривши майже двомільярдні втрати за перший квартал, оголосив, що до кінця 2004 року буде звільнено понад 30 тис. співробітників, аби заощадити 10 млрд. євро (загальна кількість працівників — 245 тис.). Тоді ж, за оцінками керівництва компанії, втрати за рік очікувалися в розмірі 5,5 млрд. євро. Проте наступні події збільшили цю цифру більш як учетверо. І це при тому, що 2001 року Deutsche Telekom недобрав «лише» 3,5 млрд. євро, а 2000-й взагалі закінчив із прибутком у 5,9 млрд. У липні навколо телеком-велетня вибухнув скандал, пов’язаний із передвиборною напруженістю в країні. Опозиція звинувачувала канцлера Герхарда Шрьодера, що за роки його правління вартість акцій компанії зменшилася на 90%, дійшовши до ціни початку випуску акцій 1996 року, а заробітки директорів за той самий період пропорційно зросли. До середини 2002 року борги компанії сягнули 67 млрд. євро.

43% акцій Deutsche Telekom належать уряду Німеччини. Як найбільший акціонер-власник, він рівною мірою відповідальний за невдачі наполовину державного телекому. Три мільйони потерпілих німецьких приватних інвесторів, вони ж електорат, могли відреагувати на цей факт адекватно. Тож у ролі відповідача виступив глава компанії Рон Зоммер, колись один із найуспішніших топ-менеджерів Європи. Його звинуватили в тому, що протягом 2000—2001 років, у період доткомівського буму, коли ціни продажів були на піку, Deutsche Telekom активно скуповував дрібні телекомунікаційні компанії за кордоном, використовуючи під це величезні банківські кредити.

Проблеми почалися, коли очікуваного швидкого зростання прибутків не відбулося через різке падіння вартості куплених активів і загальну кризу на світових ринках. Борги, природно, розросталися. Зоммер пішов у відставку, проте вантаж його «стратегічних» здобутків міцно придушив Deutsche Telekom.

Призначений у листопаді новий виконавчий директор Кай Уве Ріке й оновлена рада директорів змушені займатися досить прозаїчним бізнесом — шукати шляхи погашення боргу. Чи хоча б його зменшення. Дивіденди за минулий рік інвесторам не виплачено. Крім того, акції, куплені ними по 66 євро, сьогодні коштують ушестеро менше. Програма виходу з кризи передбачає реорганізацію компанії, яку Ріке розпочав ще в грудні. Серед екстрених заходів з «урятування» Deutsche Telekom — продаж неосновних і непрофільних активів, а також частково нерухомості компанії, скорочення інвестицій, звільнення 55 тис. співробітників (проти заявлених рік тому 30 тис.).

Цікаво, що до кінця минулого року компанія здивувала експертів: борги вдалося скоротити до 61 млрд. євро. Нинішнього року керівництво сподівається «утиснути» їх до 50 млрд. Але водночас Ріке наголошує, що не можна обмежувати компанію до краю, нехтуючи інвестиціями в її бізнеси, які ростуть найшвидше, серед яких американська стільникова філія T-Mobile USA, куплена за 40 млрд. євро.

Німецький телефонний оператор лише завершив серію неприємних зізнань про результати минулого року. За кілька днів до нього французький France Telecom також спробував стати рекордсменом у французькій корпоративній історії, повідомивши про річні втрати в 20,7 млрд. євро. Історія до болю схожа на історію німецького «колеги». Фінансові втрати компанії вже до середини 2002 року сягають 12 млрд. дол. Акції втрачають 90% своєї вартості. Річні збитки плануються в розмірі 17—19 млрд. євро. Президент компанії Мішель Бон іде у відставку. Проте французький уряд, якому належить 55% акцій France Telecom, приходить на допомогу колишньому державному монополісту, і в грудні дає кредит у розмірі 9 млрд. євро.

На жаль, ні новий глава компанії Тьєрі Бретон, ні державний кредит, ні намір випустити на 6 млрд. євро облігацій ситуацію не рятують. 5 березня France Telecom змушений оголосити суму своїх збитків, які шокували експертів, навіть порівняно з не дуже успішним 2001 роком.

На сьогодні загальний борг France Telecom становить 70 млрд. євро і є найбільшим корпоративним боргом у світі. Утворився він унаслідок політики експансії, якою захоплювався попередній президент компанії. У 90-х понад 100 млрд. євро було витрачено на придбання дрібних компаній усередині країни й за кордоном. Потім замість прибутків почалося списання збитків: із німецької філії стільникового зв’язку MobilCom — 7,3 млрд. євро, із голландського інтернет-провайдера Equant — 4,4 млрд. За словами Бретона, активи, куплені аж до 2000 року, належали до сфери високих технологій. І лопнули як мильні бульбашки.

Рекорд річних збитків France Telecom побила компанія-співвітчизниця. Медіа-велетень Vivendi Universal закінчив 2002 рік із втратами в 23,3 млрд. євро, майже подвоївши суму порівняно з 2001-м. Колишній керівник компанії Жан-Марі Месьє останнім часом не сходив зі шпальт провідних фінансових видань світу через численні скандали й розбірки навколо раніше успішної компанії. Його звинувачують у занадто ризикованій політиці, яка до середини 2002-го привела компанію до багатомільярдних боргів (35 млрд. євро), різкого зниження капіталізації.

2001-го Vivendi Universal дивом уникнула банкрутства, а Месьє мусив залишити фірму. Хоча саме він був тією людиною, котра за кілька років зуміла перетворити непоказну «Компанію з водопостачання» на другу в світі медіа-телекомунікаційну імперію, де збір і очищення води зайняли позиції другого-третього плану. За рахунок фінансування в борг Vivendi росла як на дріжджах, створивши певну колекцію з запаморочливих придбань. 2000 року — голлівудська кіностудія Universal Studios, французька платна телемережа Canal Plus, половина книговидавничої індустрії Франції, найбільша в світі звукозаписуюча фірма Universal Music Group (UMG), контракти на співробітництво з Лучано Паваротті й рок-групою U2. 2001-го — другий за величиною кабельний оператор США USA Networks і 10% акцій американської компанії Echostar, лідера супутникового телебачення США...

Закінчення історії — майже «класичне» для сучасного періоду корпоративної історії. У жовтні 2002 року почалося розслідування діяльності компанії Vivendi у зв’язку з підозрами акціонерів у тому, що бухгалтерські звіти приховували справжній стан справ, а компанія публікувала недостовірну, тобто прикрашену інформацію про стан своїх фінансів. Слідство триває. Новий генеральний директор компанії Жан-Рене Фурту не вважає можливим коментувати його хід. Він зайнятий переважно тим, що намагається не дати компанії остаточно обрушитися.

До кінця 2002 року шляхом термінового продажу активів удалося скоротити заборгованість на 25,8 млрд. євро, знизивши її до 12,3 млрд. Фурту збирається й надалі практикувати продажі хоча б іще на 7 млрд. євро. А для цього, вважають аналітики, не обійтися, по-перше, без розчленування компанії на частини, по-друге, без продажу якщо не всієї, те більшої частини її медіа-крила.

Vivendi справді шукає потенційних покупців для своїх американських активів. Хоча зрозуміло, що сьогодні знайти охочих платити за високими цінами 90-х навряд чи вдасться. Прослизає навіть думка про повернення компанії до свого водоканалізаційного коріння. Але навіть при цьому збережеться бізнес мобільної телефонії, від якого наступного року чекають 25-відсоткового зростання...