Увагу західної преси найбідніша в Європі держава — Молдова — привертає досить регулярно. Ті факти, що 80 відсотків населення цієї країни живе за межею бідності, а середня заробітна плата обчислюється 60 доларами, вельми красномовні. Проте набагато більше емоцій викликала історія, яка обійшла багато світових ЗМІ, про молдавського музиканта, котрий продав у турецький госпіталь свою нирку для того, аби купити саксофон.
До розпаду Радянського Союзу Молдавія була однією з найблагополучніших республік. Багато показників ріднили її тоді з Латвією. Проте відтоді життя в Латвії різко пішло вгору, а в Молдові — навпаки. Більш-менш порівнюваним залишилося лише одне — кількість населення. Правда, дивлячись якого. Адже чверть з 4,4 мільйона молдаван живуть за кордоном, причому їхні перекази додому становлять чи не половину ВВП.
Невідомо, як склалася б політична ситуація в країні, якби ці заробітчани взяли участь у виборах. А без них до влади три роки тому прийшли комуністи. Вони в кращих старих традиціях рапортують про те, що торік уперше зафіксовано економічне зростання і підвищено пенсії, і замовчують те, що це підвищення майже повністю з’їла інфляція. За оцінками ОЕСР, у Молдові найбільше погіршилася економічна ситуація порівняно з усіма посткомуністичними державами. До того ж тут продовжує жевріти придністровський конфлікт, хоч і перебуває в замороженому стані з 1992 року.
Національний склад населення Молдови, 65 відсотків якого становлять етнічні румуни, по 15 відсотків — росіяни й українці, 3 відсотки — гагаузи-тюрки, якнайшвидшому розв’язанню конфліктної ситуації явно не сприяє. Тим паче що це переважно діти і люди похилого віку, бо мало не все працездатне населення країни виїхало в пошуках роботи до Росії, Португалії або Іспанії.
Що робити з Молдовою, укотре вирішували на раді директорів МВФ. За словами постійного представника МВФ у Молдові Едгардо Руджиєро, експерти Фонду занепокоєні високим зростанням інфляції (17 відсотків), збільшенням негативного сальдо торговельного балансу (при експорті в 700 мільйонів доларів імпорт поточного року прогнозується на суму 1,4 мільярда), скороченням обсягів іноземного інвестування, проблемами обслуговування зовнішнього боргу в умовах відсутності зовнішнього фінансування.
Але найголовніше, що заважає відновленню переговорів із міжнародними організаціями за новими програмами економічної співпраці — це дуже високий рівень корупції на тлі відсутності структурних і ринково орієнтованих реформ. Як підкреслили експерти Фонду, 2003 року в країні не зареєстровано поліпшення ділового клімату. Замість цього спостерігається повернення до спроби центрального планування, втручання держави в енергетичний сектор, запровадження тарифів на електроенергію, жорсткий контроль над цінами на сільськогосподарську продукцію.
Хоча в справі боротьби з корупцією уряд Молдови рапортує про значні досягнення. Так, урешті-решт запрацював центр боротьби з економічними злочинами та корупцією, створений півтора роки тому. Його політика, узгоджена з органами прокуратури, втілена в гаслі: «Відшкодуй державі завданий збиток і спи спокійно!». За минулий рік зусиллями цього центру в бюджет було направлено додатково 60 мільйонів леїв (4,6 мільйона доларів), конфісковано чималі партії контрабандного палива й металобрухту. Проте в країні дедалі частіше лунають скарги на те, що діяльність 700 працівників цього центру (чи принаймні деяких із них) передусім спрямована проти конкурентів найзацікавленіших осіб. Про те, хто ці особи, західні журналісти якщо й не знають, то здогадуються. Ім’я Олега Вороніна, котрому присвоєно 2002 року титул «Бізнесмен року», зустрічається на сторінках зарубіжної преси не набагато рідше, ніж ім’я його батька, президента Молдови.
Зате з’явився ще один показник того, що оптимізму в Молдові дедалі меншає. У країні, відомій на весь світ своїми винами, різко зростає споживання горілки. Хоча в цілому виноробство в країні й переживає певне піднесення (приміром, імпорт виноробної продукції торік зріс на 20 відсотків і досяг 242 мільйонів доларів), проте на внутрішньому ринку ситуація вельми тривожна. За даними заступника гендиректора департаменту «Молдова-вин» Валерія Цири, винороби на цей рік запросили лише 4 мільйони акцизних марок, тоді як заводи, котрі спеціалізуються на виробництві горілки, — 56 мільйонів. Нині ціни на горілку в країні найнижчі серед країн СНД, а республіка перейшла в розряд найбільш питущих країн.