Напади лихоманки, яка ось уже майже півроку терзає світові фінансові ринки, останніми днями спалахнули з новою силою. Назва новомодної болячки — «енроніт». Діагноз — різкий спад однієї з головних складових сил зростання ринкової кон’юнктури — позитивних інвесторських настроїв та очікувань. Головна причина — шок розчарування в ринкової спільноти, а надто її найменш досвідченої та найдовірливішої частини, викликаний пікантними подробицями банкрутства американського енергетичного велетня Enron.
Запитайте будь-якого фінансиста чи навіть просто ділову людину — що найтяжче здобувається і найлегше втрачається (а тому й особливо цінується) будь-яким видом підприємницької діяльності? Десять із десяти, не замислюючись, скажуть — «довіра». Довіра до фірми, її торгової марки, фінансової звітності тощо. Довіра споживачів, партнерів з бізнесу, громадськості. Довіра — безперечно, один із головних чинників успіху в бізнесі. Проте... Довіряти беззастережно, як з’ясувалося, у сучасному діловому світі вже не можна нікому. Під сумнів сьогодні ставляться навіть найнепорушніші ще вчора авторитети.
Крах Enron, що була сьомою за величиною компанією Сполучених Штатів, як відомо, знаменний не лише тим, що став найбільшим на сьогодні корпоративним банкрутством у світовій історії. Не менш важлива обставина — якою він виявився для всіх несподіванкою. Одкровенням для мас стало те, скільки часу «творча бухгалтерія» Enron «вислизала» з-під «пильних» очей не лише аудиторського монстра Artur Andersen, який теж доживає свої останні дні, а й усіх маститих та авторитетних рейтингових агенцій і органів фінансового нагляду. Не минуло й кількох місяців після підписання Andersen останнього річного звіту Enron, як ця корпорація визнала, що подані нею результати за минулий фінансовий рік — та й за три попередніх — належать радше до царини художньої фантазії. Кульмінацією подій було банкрутство Enron 2 грудня. Перипетії скандалу, що потім спалахнув, дуже широко обговорювалися у ЗМІ.
Тим часом різке посилення активності комісії з цінних паперів і фондових ринків США, до якого вдалися, щоб урятувати честь заплямованого мундира (новий глава Комісії Гарвей Пітт за перші два місяці нинішнього року потроїв кількість справ із розслідування фінансових шахрайств), почало приносити свої плоди. З’ясувалося, що навіть найавторитетніші фірми ризикують виявитися серйозно скомпрометованими в результаті антикорупційної кампанії у Сполучених Штатах. А в тому, що генеральні директори багатьох найбільших американських корпорацій у ці дні позбулися спокою та сну, можна не сумніватися.
Ось лише кілька свіжих фактів.
11 квітня було оголошено, що компанія Xerox Corp. заплатить 10 млн. дол. штрафу і перегляне свою фінансову звітність за кілька років, що, таким чином, зніме обвинувачення її менеджменту в шахрайстві при складанні звітів. Того ж дня Комісія з цінних паперів і фондових ринків США подала позов у федеральний суд Нью-Йорка, в якому компанію обвинувачено у використанні різноманітних «бухгалтерських хитрощів» та «бухгалтерських ходів» для збільшення свого прибутку та приховування справжнього стану справ від інвесторів.
Відповідно до результатів розслідування, керівництво Xerox протягом чотирьох років свідомо завищувало цифри обороту для того, щоб досягти результатів зростання, обіцяних аналітикам на Уолл-стріт. І завищив їх Xerox на величезну суму — 3 млрд. доларів. Порівняно з цим рекордом, тьмяніє навіть Enron, керівництво якого примудрилося «накрутити» оборот власної компанії «лише» на 1 млрд. Топ-менеджери Xerox, втягнуті в цю грандіозну шахрайську схему, відхиляли всі заперечення своїх підлеглих і попередження аудиторів із KPMG. Завдяки дутим цифрам колишній генеральний директор Xerox Поль Аллейр і колишній фінансовий директор Баррі Ромеріл спільно з цілою низкою високопоставлених спільників заробили десятки мільйонів доларів через преміальні, а також через продаж виділених їм у нагороду акцій за штучно завищеними цінами. 1999 року Аллейр продав акцій Xerox на вісім із гаком мільйонів доларів; виторг Ромеріла становив 1,2 млн. Аудитор KPMG теж не безгрішний, хоча й попереджав керівництво Xerox про неприпустимість його кроків. Попри всі сумніви й усвідомлення того, що цифри Xerox було взято зі стелі, KPMG, який теж перебуває під слідством комісії, продовжував підписувати фінансові звіти фірми. Творчий підхід менеджменту Xerox до бухгалтерії коштував акціонерам величезних сум: за останні три роки її акції втратили 82% своєї вартості.
Того ж квітневого дня стало відомо, що об’єктом аналогічного інтересу комісії став навіть «блакитний велетень» IBM. Про це повідомив бюлетень однієї приватної дослідної компанії, що спеціалізується на вивченні корпоративних і урядових документів, які можна одержати відповідно до закону про свободу інформації. За словами президента Джона Гейвіна, дослідна компанія у відповідь на свій запит одержала офіційний лист, яким повідомлялося, що попереднє розслідування щодо IBM розпочато ще 15 лютого. Дата початку збігається з датою опублікування статті в «Нью-Йорк таймс», автор якої звинуватив IBM у завищенні свого прибутку за четвертий квартал шляхом неналежного обліку доходу від продажу оптичного підрозділу наприкінці грудня 2001 року. Угода принесла IBM 300 млн. дол. чистого доходу. Як було зазначено в газетному матеріалі, з посиланням на фахівців із бухгалтерського обліку, відповідно до загальновизнаної практики, цю суму слід було вказати в балансі як разовий доход. Але IBM врахувала ці гроші в статті «доход від інтелектуальної власності й ліцензійні надходження», у результаті вони потрапили в розрахунок прибутку від операцій. IBM у відповідь заявила, що доход було враховано правильно. Основну частину вартості підрозділу становила інтелектуальна власність, одержана в результаті роботи фахівців IBM, отже занесення доходу від угоди в статтю «інтелектуальна власність» цілком обгрунтоване. За лютневою заявою IBM, вона веде широкомасштабні наукові дослідження, регулярно укладає такі угоди і вважає їх частиною своїх операцій…
На щастя, всупереч усталеній практиці, сама комісія ввечері того ж дня заявила, що, відкривши розслідування стосовно IBM, невдовзі його припинила, без будь-яких наслідків для компанії. Проте сумніви в правильності методів підрахунку прибутку технологічної «суперстар» усе-таки прозвучали. Зазвичай ця організація не коментує повідомлень преси чи заяв приватних осіб про свої дії, але в цьому випадку зроблено виняток.
Цікаво, що IBM — усе-таки не найбільший із титанів, котрі опинилися «під підозрою». У ринковому середовищі проповзли чутки, що навіть головна гордість корпоративної Америки, велетень №1 у світі — General Electric — також у списку винуватців. І хоча ці чутки поки що не підтверджено фактами, на гадку мимоволі спадає асоціація про взаємозв’язок диму й вогню.
Ті ж таки чутки стверджують, нібито перелік фінансових компаній, що опинилися під слідством або підозрою, читається як довідник «Хто є хто на Уолл-стріт і в лондонському Сіті». Деякі з них уже підтвердилися офіційно, коли було опубліковано звинувачення проти одного з найбільших інвестиційних банків світу — Merrill Lynch. Проводиться розслідування діяльності ще кількох банків, зокрема таких, як Credit Swiss First Boston і Goldman Sachs.
Це раніше практично ні в кого не виникало бажання перевіряти оприлюднювані фінансові звіти акціонерних компаній. Адже вони, за ідеєю, зазнають скрупульозного аудиту й неодмінно супроводжуються заявою про те, що «висвітлюють чесно й у всіх аспектах фінансове становище компанії Х та її підрозділів». Останні події змусили дуже засумніватися в таких гарантіях. Здається, кепські новини чекають мало не всіх представників знаменитої «великої п’ятірки». У результаті цих скандалів похитнулося добре ім’я всієї індустрії, яка складає звіти і перевіряє фінансовий стан фірм.
Як сказав професор Майкл Пауер, директор Центру аналізу ризиків і регулювання Лондонської школи економіки, «інвестори повинні бути розторопними. Більше на аудиторські звіти покладатися не можна».
За матеріалами зарубіжних інформаційних агентств