Заповзятливі журналісти, які вишукували корисливі мотиви воєнної кампанії Америки проти Іраку, мають почуватися присоромленими. Якщо не переходити на особистості, а оцінити наслідки війни для американського бюджету, то їхня жалюгідність мало в кого викликає сумніви. Наскільки — в цьому оцінки аналітиків розходяться. Так само, як і оцінки вартості самих воєнних дій.
За деякими даними, вартість підготовки й самого вторгнення становила майже 45 млрд. дол. США. Проте деякі експерти вважають: сума потребує серйозного коректування в бік збільшення. Утім, зациклюватися на цьому не варто, оскільки подальші підрахунки однаково виводять статтю витрат на астрономічну висоту.
Кожен тиждень окупації Іраку обходиться американському бюджету в один мільярд доларів. Тож розрахунки, що це «задоволення» триватиме ще п’ять років, можуть видатися рожевою мрією з огляду на реальність. Але навіть в оптимістичному варіанті виходить аж ніяк не менше 300 млрд. дол.
На роботи з відновлення економіки Іраку лише протягом найближчого десятиліття, за оцінками міжнародних експертів, доведеться виділити мінімально 200 млрд. дол. А ще ж існує проблема велетенського зовнішнього боргу Іраку, який нині досягає 350 млрд. дол. Ну нехай там борги перед Росією, Китаєм, Францією й Німеччиною загалом на 90 млрд. дол. — бажання американської адміністрації проігнорувати їх несподіваним не назвеш. А ось від воєнних репарацій у розмірі 200 млрд. дол. за вторгнення Іраку в Кувейт так просто не відмахнешся...
А якщо не відмахуватися, то де брати гроші на все це, не кажучи вже про такі «дрібниці», як 5 млрд. дол. на надання гуманітарної допомоги й 3 млрд. — на повернення й облаштування іракських біженців? Та ще 8 млрд. на вже обіцяні американською адміністрацією зарплати іракським держслужбовцем.
Здавалося б, де брати, знає навіть школяр, поінформований про казкові нафтові багатства Іраку. Ті самі, що мають приносити по 40 млрд. дол. на рік. Ось тільки невідомо, на який саме. На 2004-й принаймні заплановано скромну цифру в 10 млрд. дол. До 2006-го невиразно вимальовуються 20 млрд. А на 40 млрд. дол. можна буде розраховувати не раніше 2010 року. Та й то, якщо вкласти у відбудову наявних потужностей і створення нових не один десяток мільярдів доларів, а факти терактів і саботажу на нафтовидобувних підприємствах і трубопроводах узагалі не брати до уваги.
Цими фактами доведеться знехтувати й у тому разі, якщо всерйоз розраховувати на доходи від приватизації іракських підприємств. Проте й розраховувати, і нехтувати щодень складніше. Так, від планів приватизувати АЕС Тимчасова адміністрація Іраку вже відмовилася. А після теракту в штаб-квартирі ООН у Багдаді, поза сумнівом, доведеться відмовитися і від інших аналогічних проектів.
От і виходить: чи не єдиним джерелом коштів на покриття всіх цих витрат може стати американський бюджет. А він і так тріщить по швах, шматований недавнім скороченням податків і прагненням забезпечити безплатною медичною допомогою пенсіонерів.