Лоуренс КЛЯЙН, лауреат Нобелівської премії з економіки, університет Пенсільванії
Володимир ЕСКІН, економіст, DRI-WEFA (Пенсільванія, США)
Понад десятиріччя вкрай висока думка про долар США панувала в усьому світі. Схоже, більшість світових валют протягом останніх п’яти років пройшли перевірку на міцність і поступилися в цій нерівній боротьбі американській валюті. Жителі різних країн і континентів убачали в американському доларі спосіб уберегти себе від інфляції у своїх країнах і, звісно ж, від можливої девальвації внутрішніх валют. На жаль, такі тривоги були небезпідставними. Проте причиною перетікання міжнародних фінансових капіталів у напрямку «безпечного притулку» у США найчастіше був не так жалюгідний стан економіки, як політична нестабільність у різних країнах.
Ланцюг девальвацій розпочався в 1997-му, коли багато держав Південно-Східної Азії не змогли втримати обмінних курсів, прив’язаних до американського долара, і відпустили свої валюти у вільне плавання. Потім, у серпні 1998-го, російський уряд оголосив дефолт з боргів, що спричинило подорожчання долара проти рубля на 400 відсотків. На початку 1999-го, після кількох місяців спекуляцій, Бразилія девальвувала свій реал, що поставило інші країни Латинської Америки у досить складне становище: експорт став занадто дорогим, порівняно з бразильською продукцією. Список дедалі розширювався, згодом до нього ввійшли євро, японська єна, аргентинське песо та багато інших валют, навіть канадський долар.
Така висока стабільність американської валюти привела до того, що багато економістів упродовж низки років зі смаком дискутували, наскільки може бути завищена вартість американського долара і коли конкретно відбудеться процес корекції. Треба сказати, думка про те, що американський долар переоцінено, а отже така корекція неминуча, була в ті часи дуже поширеною. Припущення про втрату доларом частини колишньої сили зазвучали голосніше, коли в березні 2000 року в NASDAQ — на ринку цінних паперів високотехнологічних компаній, який домінує у США, стало гаряче. Кожен відчував, що індекс NASDAQ завищено і неминучий процес корекції. Водночас багато хто говорив, що аналогічна доля очікує й американську валюту. Подобається це комусь чи ні, але квітень 2002 року показав, що ці прогнози щодо американського долара збуваються, принаймні частково.
Протягом останніх кількох місяців американський долар втратив 12 відсотків своєї вартості проти євро і 10 відсотків — проти єни. Позитивні економічні новини у США більше не мають достатньої сили для того, щоб повернути тенденцію назад. Трохи дивує, що цьому мало посприяли навіть винятково високі 6,1 відсотка приросту економіки протягом першого кварталу 2002 року.
Є численні пояснення нинішньої слабкості долара — від одвічної проблеми дефіциту поточного рахунку платіжного балансу США до структури американського корпоративного керівництва, що зараз перебуває у повному сум’ятті. Також важливо не випустити з уваги, що певною мірою теперішнє знецінювання є результатом діяльності валютних спекулянтів — їх «внесок» оцінити дуже складно, однак те, що він є, не викликає жодних сумнівів.
Але відкинемо убік усі справжні й гадані причини нинішнього ослаблення американської валюти. Поставимо перед собою запитання, без відповіді на які неможливо оцінити перспектив американської, та й світової фінансової системи. Насамперед, сьогоднішня тенденція — це структурний, або фундаментальний, зсув у бік від усього, що пов’язане з американською економікою і, отже, деномінацією американських активів, чи це просто циклічне вирівнювання, викликане переважно економічною і політичною непевністю? По-друге, як дешевший долар вплине на споживачів у США і в усьому світі? І по-третє, як найбільші країни світу змінюватимуть свою економічну політику, щоб пристосувати її до слабкішого американського долара? На жодне з цих запитань поки що немає відповіді. Проте розуміння можливих наслідків того, що відбувається, багато важить для прийняття відповідних або, якщо завгодно, застережних кроків.
Попри нинішню економічну ситуацію у США, падіння фондових індексів, а також останні розслідування в американському корпоративному секторі, США все ще є найбільшою економікою світу. І, поза сумнівом, залишаться такими у досяжному майбутньому. До того ж історія свідчить, що Сполучені Штати здатні впоратися з економічними спадами набагато краще, ніж решта країн. Так, падіння фондового ринку, бухгалтерські скандали, що розхитали корпоративну Америку, і страх терактів значно знизили привабливість американських активів в очах закордонних інвесторів. Проте основи американської економіки все ще на місці. Підприємницька хватка й таланти, зібрані з усього світу, що забезпечують постійне джерело високого зростання продуктивності.
За найпесимістичнішими американськими прогнозами, від економіки очікується зростання на рівні 2 відсотків у 2002 році — таке саме, як у Європі, і набагато вище, ніж у Японії. Хоч як це потішно звучить, слабший долар насправді може навіть допомогти економіці досягти цієї мети. Слабкий долар зміг би забезпечити зростання американського експорту, тому що американські товари стають привабливішими на світових ринках, — це аксіома. Коли вже так сталося, американські фірми зможуть одержати вищі прибутки, які, у свою чергу, дозволять їм збільшити капітальні вкладення. У певному сенсі, нинішнє знецінення американської валюти — це саме те, чого зараз потребує економіка США, набираючи обертів після невеликого спаду наприкінці 2001-го.
Отже, США, очевидно, і далі економічно переважатимуть своїх основних конкурентів у боротьбі за закордонні інвестиції. Звичайно, існує ризик інших великих терористичних атак в Америці і можливість воєнних дій проти Іраку. Проте, припускаючи, що нічого такого не станеться, у міру того, як світ заспокоюється після недавніх подій у США, на Близькому Сході й у своїй війні проти терору, і в міру того, як американська економіка виключатиме малоймовірну можливість «подвійного спаду», міжнародні інвестори свіжим поглядом окинуть світ можливостей, який відкривається для них. І, схоже, зрозуміють, що Сполучені Штати все ще є одним з найкращих виборів. Відтак потоки капіталу можуть повернутися назад, забезпечуючи зміцнення долара.
Слід також враховувати, що, згідно з економічною теорією, зворотним боком слабшого долара є можливість вищої інфляції, здебільшого за рахунок підвищення цін на імпорт. У Сполучених Штатах зберігається великий торговий дефіцит, у результаті якого, в міру знецінювання долара, імпортні товари дорожчають, що й провокує вищу інфляцію. Звичайно, не можна забувати, що можливі певні незначні заміщення товарів іноземного виробництва вітчизняною продукцією, проте загалом проблема торгового дефіциту і вищої імпорт-зумовленої інфляції зберігатиметься. У цьому Федеральному резерву доведеться оперативно реагувати на ситуацію і підвищувати короткострокові відсоткові ставки, що позитивно вплине на долар.
Стосовно американських споживачів, то ослаблення долара якщо й позначиться на їхньому повсякденному житті, то досить помірковано. Теоретично американські робітники виграють від падіння долара: експортна активність зростатиме, і, таким чином, невдовзі можна буде пожинати плоди дедалі більшої зайнятості та зростання доходів від експорту. Невеличкий ефект спостерігатиметься через імпорт. Оскільки ціни на імпортні товари почнуть підвищуватися, споживачі можуть переключитися на товари вітчизняного виробництва. Проте миттєво це не відбудеться, і в окремих випадках в імпортерів може з’явитися бажання зняти навар на збільшенні різниці обмінних курсів, щоб підтримати потік товарів.
Як завжди буває в таких випадках, ослаблений долар дуже вплине на дорожні плани американців. Це саме собою матиме важливі наслідки для всього світу. Сполучені Штати, за великим рахунком, є найбільшим джерелом міжнародного туризму, і будь-яке зниження виїздів американців за кордон може мати сильний негативний ефект для світової економіки. З огляду на різке падіння долара проти євро та японської єни, можна припустити, що американці відмовляться у зв’язку з подорожчанням від подорожей у єврозону та Японію на користь тих місць, де купівельна спроможність долара вища. Оскільки канадський долар і англійський фунт також недавно продемонстрували свою силу, наростивши 4 і 3 відсотки відповідно, Мексика та Карибські острови можуть одержати максимум переваг від зміни в американців планів на відпустку.
У глобальному масштабі недавнє піднесення основних валют, порівняно з доларом, дає більше підстав для занепокоєння, ніж решта чинників. Усі міжнародні компанії, що мають експортні зв’язки зі США, затамували подих, сподіваючись, що долар не падатиме далі, оскільки це означало б нижчі обсяги торгівлі та прибутків у міру зворотного конвертування у свою внутрішню валюту.
За нинішніх економічних умов єврозона і Японія можуть дуже постраждати, якщо американський долар продовжить своє падіння. Для обох цих регіонів недавнє економічне оздоровлення було обумовлене переважно експортом, більша частина якого припадала на США. В міру ослаблення купівельної спроможності американців їм доведеться покладатися лише на власні ресурси економічного зростання. Найімовірніше, таким повинен стати внутрішній попит, якому досі бракує сили в обох регіонах.
Японія, з погляду аналітиків, особливо цікава. Тут відзначено перші позитивні показники економічного зростання за перший квартал після трьох поспіль кварталів із негативними показниками. Фактично країна виходить зі своєї третьої рецесії за останні десять років. І найбільш небажане, що могло б тут відбутися, — це посилення єни. Розуміючи, що посилення єни може підірвати економічне оздоровлення, Банк Японії готовий до інтервенції, яка допомогла б стримати зростання курсу.
Інший негативний ефект від посилення єни, — це дефляція. Японія вже постраждала від зниження індексу споживчих цін, оскільки громадяни продовжують відкладати свої основні покупки на потім, розуміючи, що ціни згодом упадуть ще більше, зменшуючи, таким чином, внутрішній попит. Нині, у зв’язку з падінням долара протягом дня, проблема дефляції стає практично нерозв’язною. Тут важливо відзначити, що валюти Китаю, Гонконгу та Малайзії прив’язані до долара, а це означає, що вони теж знецінюються, порівняно з єною. Отже, конкурентоспроможність японського експорту на азійських ринках стрімко падає.
Європа поки що розглядає більш високу вартість євро як певне досягнення, оскільки сильніша валюта допоможе Європейському центробанку втримувати під контролем інфляцію, а отже, уникнути підвищення короткострокових дисконтних ставок. Це неодмінно допоможе стимулювати внутрішній попит. З другого боку, економічний розвиток регіону забезпечується значною мірою завдяки експорту (історично це становило 20 відсотків, нині ця частка істотно збільшилася). Проте при збереженні нинішньої тенденції економічне оздоровлення Європи опиниться під загрозою.
З огляду на все вищесказане, стає зрозуміло, що світ не може дозволити американській економіці впасти в рецесію. Нині немає жодної іншої економіки, яка могла б розростися глобально й витягнути на собі весь світ за рахунок своєї купівельної спроможності. Давайте сподіватися, що завдяки недавньому знеціненню долара американська економіка одержить необхідне щеплення, щоб уникнути наступних неприємностей.
Довідка "ДТ"
1980 року професора Лоуренса Р.Кляйна з університету Пенсільванії визнали гідним Нобелівської премії з економіки за створення економічних моделей та їх застосування для аналізу економічних флуктуацій і економічної політики.
Нині д-р Кляйн очолює Комітет глобального прогнозування й керує модельними дослідженнями DRI-WEFA. Пан Ескін — співголова Комітету глобального прогнозування.
DRI-WEFA, раніше відома як Вартоновська асоціація економетричного прогнозування, — одна з провідних світових консалтингових фірм, забезпечує клієнтів найдокладнішими економічними даними, комп’ютерними програмами, прогнозами, аналізом та консультаціями. Заснована 1963 року Лоуренсом Кляйном, із роками здобула високу репутацію в науковому світі завдяки відповідності академічним стандартам та точності прогнозів.