24 березня 2004 року Європейська комісія прийняла постанову, яка має всі шанси стати епохальною для подальшого розвитку ринку інформаційних технологій. Ділова практика компанії Microsoft була оголошена такою, що порушує антимонопольне законодавство Євросоюзу.
На перших шпальтах усіх провідних міжнародних мас-медіа з’явилося приємне для слуху мільйонів користувачів персональних комп’ютерів (ПК) повідомлення: на дітище найзаповзятливішого багатія планети накладається рекордно великий штраф у розмірі 497,2 млн. євро (близько 614 млн. дол.). Крім того, компанія буде зобов’язана розкрити частину коду Windows і випустити її версію без мультимедійного додатку Media Player.
Це рішення, якщо воно буде втілене в життя, може призвести до значних змін на ринку і поставити монополію Microsoft — насамперед в галузі операційних систем (ОС) для серверів — під дійсно серйозну загрозу. Однак реалізація даного вердикту поки що під великим запитанням.
Позиватися — справа звична
Ще до офіційного оголошення рішення Європейської комісії Microsoft повідомила, що подасть апеляцію. У тому, що американська компанія збирається позиватися з ЄС, немає нічого дивного. Нескінченні судові позови і найзаплутаніші правові колізії для неї — справа звична. Тільки європейське антимонопольне розслідування триває вже більше п’яти років, а їхня загальна історія налічує майже півтора десятиліття.
Вперше під пресом такого типу розглядів у себе на батьківщині Microsoft опинилася ще 1993 року, коли потрапила в поле зору міністерства юстиції США. У квітні 2000 року американський суд навіть ухвалив рішення розділити корпорацію на дві окремі компанії, одна з яких займалася б виробництвом операційних систем, а друга — всім іншим, усілякими «доважками» й додатками. Однак після зміни хазяїв у Білому домі власті стали значно поступливішими. У червні 2001-го апеляційний суд скасував прийняте раніше рішення, замінивши його значно м’якшим. До публікації вихідних текстів Windows тоді справа не дійшла. Тож досі дітищу Білла Гейтса вдавалося виходити сухим із води, а йому самому всі ці роки — беззмінно залишатися найбагатшою людиною планети — навіть у період похмілля після інтернет-буму.
Та й сьогодні позиції найбільшого софтверного гіганта планети виглядають вражаюче. Хоча в загальному рейтингу журналу Forbes, що оцінює позиції корпорацій відразу за кількома показниками (такими, як операційні доходи, прибуток, активи і ринкова капіталізація), Microsoft відкриває «лише» четвертий десяток (31-ше місце), за окремими критеріями її успіхи виглядають значно солідніше. За ринковою капіталізацією (287 млрд. дол.) вона поступається зараз лише такому супергіганту, як General Electric (328,5 млрд. дол.). Торік компанії вдалося задекларувати 8,88 млрд. дол. прибутку за валових обсягів продажів у 34,3 млрд. Для порівняння, роздрібній імперії Wal-Mart Stores довелося реалізувати товарів і послуг на суму в 256,3 млрд. дол. (у 7,5 разу більше), щоб домогтися приблизно такого ж прибутку (9 млрд. дол.).
Навіть суперрентабельним нафтовим монстрам доводиться лише заздрити виробнику операційних систем №1 у світі: англійській «Бритиш петролеум» знадобився виторг у розмірі 232,6 млрд. дол., аби отримати прибуток, який лише на 1 млрд. перевищує показник Microsoft.
Великі чини проти занадто великого бізнесу
Результат нинішнього судового процесу далеко не визначений. У європейських інстанціях зараз розглядається низка позовних заяв на адресу брюссельського антимонопольного відомства, очолюваного єврокомісаром Маріо Монті. Кредитори збанкрутілої компанії MyTravel вимагають з Єврокомісії 630 млн. дол. за нібито необгрунтовану заборону укрупнюватися, що і призвело до банкрутства. Schneider Electric вимагає 2 млрд. дол. за зрив її вже майже завершеного злиття з Legrand. Незабаром має з’явитися і судова оцінка обгрунтованості заборони 2001 року на злиття General Electric і Honeywell.
Однак у Microsoft є вагомі підстави поквапитися. У розпорядженні корпорації залишається близько двох місяців, щоб подати президенту Європейського суду першої інстанції Бо Вестерфорду обгрунтовану і добре аргументовану апеляцію на ухвалу брюссельських чиновників, що обмежує її інтереси. Саме в цьому судовому закладі, розташованому в Люксембурзі, можна оскаржити рішення Єврокомісії і клопотатися про призупинення дії вердикту на період розгляду справи в суді.
Процес цілком може затягтися на кілька років, давши команді Білла Гейтса необхідну фору в часі. Однак, щоб «заморозити» рішення Єврокомісії, буде потрібно довести, що воно завдасть компанії «непоправних збитків».
Попри небачені в історії розміри штрафу і заяви про його безпрецедентність, справа не в штрафі як такому (Microsoft цілком могла викласти за мирне врегулювання конфлікту і більшу суму). Для головного світового постачальника програмного забезпечення (ПЗ), чий запас готівки перевищує 50 млрд. дол., розмір стягнення зовсім не критичний. За повідомленням CNN, сума штрафу становить усього 8% від річного обороту компанії в «укрупненому регіоні» — а це Європа, Близький Схід, Африка.
Наступне важливе розпорядження монополісту — у 90-денний строк випустити версію Windows без власного мультимедійного програвача Media Player. Якщо цей пункт набере сили, постачальники комп’ютерів отримають право встановлювати ОС із будь-яким мультимедійним додатком. Це дійсно може серйозно нашкодити інтересам Microsoft: у наступній версії Windows, під кодовою назвою Longhorn (гадана дата виходу — 2005—2006 рр.), за деякими даними, ставка робиться на глибоку інтеграцію саме з Media Player.
Але головна загроза міститься в наступній вказівці: протягом 120 днів відкрити повну і точну технічну документацію, вивчення якої дозволить серверам (мережним комунікаційним вузлам), оснащеним ПЗ конкурентів Microsoft, повноцінно взаємодіяти з ПК і серверами під управлінням Windows.
Саме закритість насамперед мережних протоколів (інтерфейсів), за якими різні версії системи Windows взаємодіють одне з одним, — найважливіша перешкода на шляху спільної роботи в одній мережі комп’ютерів із різними ОС. Коли врахувати, що за власними оцінками Microsoft їй належить не менше 95% ринку настільних ПК, стає зрозумілою істинна ціна питання. Адже близько 85% операційних доходів монополіста припадають саме на ПЗ сімейства Windows. А більшість споживачів, що живуть у світі, у якому найважливішим продуктом є інформація і можливість нею швидко і без обмежень обмінюватися, панічно боїться будь-яких проблем у взаємодії власних ПК чи їхніх мереж із зовнішнім світом. От і доводиться всім вибирати між Windows 2000, Windows NT, Windows XP чи якийсь інший Windows.
І завдяки рішенню Єврокомісії з’явився реальний шанс змінити цю ситуацію!
Підписка
Microsoft, звісно ж, спробує переконати уряд США не лише співчувати її бідам, а й звернутися в СОТ і оспорити там рішення європейських регуляторів. Можливість застосування силового політичного пресу цілком реальна. Торговий представник США Роберт Зеллік уже неодноразово порушував тему Microsoft у переговорах зі своїм європейським колегою Паскалем Ламі.
Та й американські законодавці не сидять, склавши руки. Дехто з них уже встиг досить різко висловитися з приводу рішення Єврокомісії, вимагаючи втручання з боку Білого дому. Так, сенатор Петті Меррей назвав його «ворожою дією із суворими наслідками для глобальної економіки».
Щоправда, пані Меррей представляє штат Вашингтон, де знаходиться резиденція Microsoft. Тому її можна сміливо вважати занадто зацікавленою особою.
Та словами одного сенатора справа не обмежилася. Заява іншого законодавця — Білла Фріста виглядає значно вагомішою. Лідер республіканської більшості в американському Сенаті висловився ще жорсткіше: «Тепер я боюся, що США і Євросоюз наближаються до нової торгової війни, і постанова комісії проти Microsoft є першим пострілом [у ній]». Міністерство юстиції США також виступило з критикою рішення Євросоюзу, щоправда, більш дипломатично.
Чи дослухається президент Буш до лідера більшості, котрий представляє його партію? Чи стануть США тиснути на ЄС, вимагаючи «улагодити» проблему Microsoft, і наскільки європейці виявляться податливими такому тиску? Вступить у силу постанова Європейської комісії чи суд її «заморозить» і почне нове тривале розслідування? Запитань поки що значно більше, аніж відповідей.
Довідка «ДТ»
Першою жертвою знаменитого антимонопольного закону Шермана ще далекого 1911 року стала Standard Oil, котрій тоді належало близько 90% потужностей нафтопереробної промисловості США.
Серед IT-компаній першою потерпілою виявилася корпорація AT&T. 1982 року під загрозою неминучого обвинувального вироку телекомунікаційний гігант відмовився від 22 компаній Bell System, котрі належали йому, що фактично означало розчленовування. Одночасно з процесом AT&T судили також і IBM, однак безуспішно: її юристи змогли довести, що ринок комп’ютерів, дійсно контрольований IBM, не існує окремо від ринку програмного забезпечення, на якому конкуренція тоді якраз була абсолютно вільною.
Про «якийсь там» Microsoft із Редмонда тоді практично ніхто нічого не знав. Перша операційна система MS-DOS ще тільки мала з’явитися на світ...