Поки що лише металургія несе «золоті яйця» для України.
Кінець минулого року для єдиного в Україні державного металургійного комбінату КДГМК «Криворіжсталь», попри високий світовий рейтинг у виробництві сталі, нічого доброго не обіцяв. Заборгованості в зарплаті, за виплатами в бюджети всіх рівнів, борги енергетикам зашкалювали за 1 млрд. гривень. «Потопаючий» комбінат не рятувало звання учасника економічного експерименту в ГМК, що дає значне зменшення податків із прибутку, 70-відсоткову збереженість коштів фонду охорони праці та 50% іннофонду саме на потреби розвитку. Тільки в заробітній платі до початку 2000 року підприємство заборгувало своїм робітникам понад 21,2 млн. грн. Постало питання про виключення «Криворіжсталі» з числа учасників економічного експерименту в ГМК. Знову призначений 2 грудня гендиректором Олег Дубина попросив 100 днів, що вже стали своєрідною точкою відліку. Не без істотної підтримки Президента йому пішли назустріч. Власне, підстави були.
Дубина Олег Вікторович народився 20 березня 1959 року в Дніпродзержинську. Там же закінчив індустріальний інститут за фахом «металургія чавуну». Працювати почав агломератником п’ятого розряду на Дніпровському металургійному комбінаті, звідки його перевели з посади першого заступника генерального директора з питань економіки на ВАТ «Алчевський металургійний комбінат». З серпня 1998 року — його генеральний директор.
2 грудня 1999 року наказом міністра промполітики В. Гурєєва його призначено генеральним директором КДГМК «Криворіжсталь».
Дістав другу вищу освіту за фахом «менеджмент економіки» (Дніпропетровський держуніверситет).
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
Одружений, має двох дітей.
Прийнявши кілька років тому потопаючий у боргах Алчевський металургійний комбінат, О.Дубина за 15 місяців зумів домогтися збільшення обсягу виробництва на 32%, зарплати — на 36%. У той період ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» досяг рівня рентабельності +6,5%, прибуток становив 94 млн. грн.
— Олегу Вікторовичу, Алчевський меткомбінат усе-таки акціонерне підприємство. «Криворіжсталь» — державне, інвестицій годі очікувати?
— Жоден інвестор не прийде сьогодні в Україну й не вкладатиме свої кошти в держпідприємство. Прийнявши «Криворіжсталь», я підрахував: у неї десь 1 млрд. 700 млн. грн. кредитів. Пам’ятаючи середню вартість однієї тонни металу і виконавши нескладне ділення на 12 місяців, дійшов невтішного висновку. Грубо кажучи, 50% своєї продукції комбінат повинен протягом року віддавати й при цьому нічого не завозити — працювати з повітря. Певна річ, це нереально. Тож особливо важливо було об’єктивно оцінити свої сили, аби добитися максимально можливого в нинішніх умовах. Так з’явилася наша програма-мінімум, головною метою якої було збільшення обсягів виробництва, технологічне вдосконалення й поліпшення структури основних фондів, зниження видатків на виробництво за рахунок жорстких витратних норм сировини й матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, формування принципово нового підходу до політики цін на вхідні ресурси, розвиток власної сировинної бази й багато чого іншого. Словом, треба було докорінно переглянути і тактику, і стратегію життєдіяльності «Криворіжсталі».
— На папері малювали...
— Нині, порівнюючи досягнуте на сьогодні з відповідним періодом минулого року, ми бачимо, що обсяги виробництва коксу збільшилися на 3,1%, чавуну — на 10,3%, сталі — на 13,6%, концентрату — на 29,4%, товарного прокату — на 13%. Важливим результатом стало зниження витрат на 1 грн. випущеної продукції. За перше півріччя цього року вони становлять 71,5 коп., тобто «Криворіжсталь» працює прибутково (понад 700 млн. за вісім місяців) і рентабельність товарної продукції досягла 35%. Усе це, особливо на тлі аналогічного періоду минулого року (понад 4 млн. грн. збитків і рентабельність не перевищувала 4,5%), переконує, що колектив на правильному шляху. Можу додати: за вісім місяців нинішнього року комбінат перерахував у бюджет 162 млн. грн., тоді як 1999-го — 82 мільйони. Суттєва різниця? Сьогодні підприємство працює за прозорою схемою, чітко, у вказані терміни, виплачуючи податки з прибутку й інші; бартер у його розрахунках — мінімальний (за серпень він становив 2%).
ДОВІДКА. Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» створено 1934 року. До складу підприємства входять гірничо- збагачувальний комплекс, коксохімічне й металургійне виробництва. Комбінат сьогодні випускає прокат арматурний і катанку, які відповідають світовим стандартам якості (ISО 9002).
Нині КДГМК «Криворіжсталь» — сучасне підприємство з високим рівнем технології, механізації, автоматизації виробництва.
За даними Міжнародного інституту чавуну та сталі (IISI), «Криворіжсталь», за підсумками минулого року, посів 33-є місце у світовому рейтингу (обсяг виробництва — 5,3 млн. тонн сталі).
Чисельність працівників — понад 47 тис. чоловік. Нині при обсязі регресів й одноразової допомоги на суму понад 1,5 млн. грн. комбінат вчасно їх виплачує.
З 1 квітня ц.р. тарифні ставки й посадові оклади робітників та службовців збільшено на 22,5% з одночасним підвищенням розмірів премії на 10%. З початку другого півріччя цього року проведено чергове підвищення тарифів і окладів із коефіцієнтом 1,31. КДГМК сьогодні не має заборгованостей за поточними платежами в бюджети всіх рівнів, зокрема в заробітній платі, яка в середньому становить 490 грн.
— Тотальна приватизація, на якій побудовано проект бюджету-2001, у перспективі загрожує комбінату долею Миколаївського глиноземного й інших промислових «делікатесів» України?
— Скажу чесно, приватизація КДГМК недоцільна на нинішньому етапі. Скажімо, з 1 млрд. 300 млн. грн. боргів, які він мав до мого приходу на комбінат, можна вирватися, що ми успішно й робимо тільки під пильним наглядом Леоніда Даниловича. Комбінат перебуває під особистим контролем Президента, я зустрічаюся з ним двічі на місяць. Крім того, частка, яку вносить «Криворіжсталь» у бюджет Кривого Рогу, становить нині порядку 55%. У разі приватизації, це моя особиста думка, надходження зменшаться, в найкращому випадку, відсотків на двадцять. Вартість комбінату — 200 млн. доларів. Так, його куплять за цю суму. Але на першому етапі повернуть свої двісті мільйонів, а вже тоді дивитимуться на комбінат. Зважте, держкомбінат усе-таки — обличчя господаря...
— Закінчуючи тему досягнень комбінату за триста днів вашого директорства, що з того, що вдалося здійснити, найважливіше?
— Мабуть, це збільшення на 30% випуску власного концентрату на ГЗК «Криворіжсталі», що дозволило майже цілком відмовитися від послуг постачальників і працювати на власній сировині. Єдине, що докуповували, — це котуни в ПівнГЗК. Але тепер, коли він почав піднімати ціни, економічні розрахунки вказують на доцільність партнерства з іншим постачальником. З огляду на вміст заліза в його продукції, а також очікувану економію коксу, для комбінату вигідніший партнер Лебединський ГЗК (Росія), звідки на «Криворіжсталь» піде порядку 80—120 тис. тонн котунів на місяць. З задуванням у жовтні масштабно оновленої доменної печі № 6 ми матимемо у складі доменного цеху три ідентифіковані потужні доменні печі з корисним обсягом 2000 м3.
— Скрутна ситуація в паливно-енергетичному комплексі України не могла не торкнутися комбінату. Безпрецедентне відключення комбінату від електропостачання 18 серпня й 1 вересня — це як: за ваші борги, чиясь зла воля?
— Нинішнього року ми оплачуємо електроенергію без усяких схем прямими банківськими платежами, на 100% «живими» грошима. У березні зробили передоплату енергетикам до вересня поточного року й нині шукаємо можливість здійснити подібні платежі для забезпечення нашої роботи до кінця року. Незважаючи на все це, через недопостачання електроенергії з початку року (припиняли, обмежували) ми втратили десь 72 млн. грн. Стосовно ж двох останніх відключень, то коли шість станів забурюються й люди 4—5 годин їх розбурюють, — думати можна все, що завгодно. І все ж хочу зазначити: хоча торік обмеження постачання електроенергії за перше півріччя було в 7,4 разу менше, ніж за аналогічний період поточного, проте у підсумку нинішнє півріччя значно успішніше для колективу.
Зараз ціни стрімко зростають не на продукцію металургії, а на енергетичну, й розплачується комбінат за неї власними коштами. Тільки у вересні на подорожчанні енергетики комбінат, вважає О.Дубина, втратить до 6% рентабельності. Не затверджений поки що до кінця року рівень цін на газ, який продає НАК «Нафтогаз України», змушує комбінат вдаватися до термінових і дійових заходів в пошуках надійних «газових» партнерів. Вирішуються питання поставок на «Криворіжсталь» газу з Росії.
— Не менш проблематична, — з гіркотою говорить Олег Вікторович, — ситуація з вугіллям. Поставки «упали» — саме по українському, точніше — донецькому вугіллю, виробіток якого знизився останнім часом удвічі. Шкода, але нині продукуємо 11 тис. тонн чавуну, а раніше випускали 16 тисяч. А ось поставки російського й польського «чорного» золота не зменшилися. За державу прикро: навіщо «піднімати» російського виробника, коли можна брати у своїх? Ще одна проблема стосується поставок металобрухту. За станом на 1 вересня його недопоставка до графіка дорівнювала 30,8 тис. тонн.
Об’єктивно продукція «Криворіжсталі» розрахована на експорт, першопричина якого — відсутність державної програми будівництва і як наслідок — обмежене споживання продукції комбінату в Україні. Утім, нинішнього року комбінат розпочав успішно працювати з українськими заводами металевих виробів. У числі надійних і постійних партнерів — два одеських, «Сілур», запорізький, дніпродзержинський, хмельницький і деякі інші заводи металовиробів. Їм надаються пільгові умови при розрахунках за отримувану від комбінату катанку.
— Якщо за весь 99-й рік було продано за «живі» гроші близько 2 тис. тонн катанки, то нинішнього, — задоволено говорить Олег Дубина, — продаємо 16—18 тис. тонн щомісяця. Для своїх постійних клієнтів створюємо базу для випуску конкурентоспроможної продукції, ціни на продукцію, яку поставляємо, практично не переглядаємо. Уже не рідкість, коли під час переговорів на поставку катанки ми рекомендуємо серйозним фірмам наших метвиробників, даємо координати, контактні телефони. За дев’ять місяців поточного року ми настільки сприяли розвитку цього ринку, що зараз уже можемо не переживати за виживання наших клієнтів-метвиробників.
Стосовно ж експорту, який становить майже три чверті від загального обсягу продажів комбінату, географія поставок розширилася нинішнього року на 22 країни порівняно з минулим. Сьогодні «Криворіжсталь» має ділових партнерів у 55 країнах світу, починаючи з Південної Кореї та держав Південно-Східної Азії та закінчуючи Латинською Америкою, Канадою й США. Насамперед завдяки високому попиту в споживачів арматурного прокату, виробленого за канадськими, американськими й британськими стандартами. Рівень довіри до арматури та катанки криворізьких металургів значно підвищила сертифікація цієї продукції за стандартами системи якості — ISО- 9002.
— У ціноутворенні експортної продукції посилено проповідується регіональний підхід. Насамперед він відбився на формуванні цін для США й Канади, — каже Олег Дубина. — Формуючи максимально можливий рівень цін, ми підходимо до кожного регіону вибірково. У країнах Середземноморського регіону (Алжир, Туніс, Марокко), Близького Сходу існує своя специфіка, з якою необхідно рахуватися. Те саме стосується й держав Перської затоки (Іран, Ірак). До Іраку прямі поставки неможливі без санкції ООН. До Ірану потрібен особливий підхід. Доставка нашої продукції туди можлива двома напрямами: з півночі, сухопутним і водним (Волго-Донський канал — Каспій) шляхами і з півдня — морем. Скрізь є своя специфіка, яка істотно впливає на ціни.
— У ряді країн застосовують жорсткі антидемпінгові заходи відносно поставок українського металопрокату. Останнім часом євро-американському «хорові» почали активно підспівувати росіяни. Напевно, «Криворіжсталі» це також торкнулося?
— Росія антидемпінг хоче оголосити по трубній продукції, по плоскому та довгому прокату. Російські ціни традиційно були нижчі від українських. Нині ми ввійшли в російський ринок зі своїми арматурою й катанкою. І продаємо ми її насамперед тому, що російські заводи самі скоротили виробництво своєї і, навпаки, російський ринок заворушився й ожив, їм просто не вистачає продукції власного виробництва. Багато беруть центральні й південні регіони Росії. Хочу підкреслити, що про демпінг як такий не йдеться, оскільки розцінки, за якими ми реалізуємо свою продукцію в Росію, порівняно з вартістю, приміром, аналогічних експортних поставок країнам Середземномор’я, вищі.
— Олегу Вікторовичу, нас ніде не чекають, і те, що українських виробників скрізь, де тільки можна, пресингують, — аксіома. В антидемпінгових процесах у багатьох регіонах світу беруть участь мало не всі українські великі експортери металопрокату. Мабуть, ваш комбінат — не виняток?
— У Мексиці процес уже завершено. Нам попередньо виставляли оплату мита до 60%. Нам удалося її знизити вдвічі, й ми теоретично зберегли за собою можливість здійснювати свої поставки. Ще один антидемпінговий процес у Єгипті з поставок квадратної заготовки перебуває в завершальній стадії. Цілком імовірна можливість дуже красиво вийти з цієї ситуації. Між іншим, ми єдине підприємство в Україні, яке бере участь у подібному процесі.
У США в нас ситуація традиційно важка. Вони завжди жорстоко тероризували постачальників. Те, що ми зазнаємо втрат, — очевидно. Наше завдання — звести їх до мінімуму. Порівняно з іншими учасниками антидемпінгових процесів у США, «Криворіжсталь» займає тут дуже активну позицію. Задіяно всі відповідні структурні служби комбінату. Звісно, подібні процеси продовжуватимуться, а ми — активно захищатимемося. Є задум створити з молодих перспективних економістів, фахівців-технарів постійну робочу групу, яка оперативно реагувала б на питання, запити, пов’язані з проблемами антидемпінгу. Життя змушує займатися не географічною спеціалізацією нашого збуту, а знаходити серйозний індивідуальний підхід до просування конкретного товару. Поки маємо й ринок, незважаючи на окремі катаклізми, більш-менш сприятливий. За рахунок максимального скорочення бартерних розрахунків ми фактично прямо й опосередковано підсилили свої позиції, самі, підкреслюю, контролюючи свою продукцію.
«Криворіжсталь» — напевно, єдине зараз підприємство України, що повернулося до «забутої» проблеми будівництва житла. Принаймні так, як КДГМК, не споруджують будинки для своїх працівників подібні до нього підприємства металургійної галузі України.
— Щойно з’явилася можливість, — підкреслює О.Дубина, — ми розпочали діяти. Нове житло — це розв’язання багаторічної проблеми черговиків і можливість, у зв’язку з рішенням погоджувальної комісії, забезпечити відповідні житлові умови для необхідних підприємству кращих фахівців, залучення на підприємство перспективної молоді. Нинішнього року 355 працівників комбінату одержать нові квартири. 2001-го на Ярославському житловому масиві Кривого Рогу буде споруджено відразу чотири п’ятиповерхових будинки, де зможуть оселитися разом з рідними ще 200 співробітників комбінату.
— Олегу Вікторовичу, ви, як заведено було раніше говорити, видатний господарник, котрий відбувся. Багато ваших колег пішли в політику, стали нардепами, губернаторами. Є спокуса піти їхніми стопами, враховуючи відверту симпатію до вас Президента?..
— У політику йти не хочу. Що ж до губернаторських та інших посад, офіційно заявляю: «Криворіжсталь» в Європі одна.