Наприкінці минулого тижня в лондонській штаб-квартирі Європейського банку реконструкції та розвитку відбулися чергові переговори щодо надання «Укртелекому» передприватизаційного кредиту ЄБРР. Від української сторони робочу групу очолював голова Державного комітету зв’язку та інформатизації Олег ШЕВЧУК. У перерві між засіданнями він дав інтерв’ю «Дзеркалу тижня».
— Гадаю, ми можемо уникнути зайвих пояснень — що таке «Укртелеком» і чому настільки важлива його приватизація. Проте і сама тема, і наступне надання кредиту ЄБРР сьогодні викликають неоднозначні міркування. Тому, Олегу Борисовичу, хотілося б почути ваш коментар із цього приводу. Поясніть, будь ласка, яким чином причетне до приватизації «Укртелекому» очолюване вами відомство? Адже, якщо проводити аналогії «по-простому», то Міненерго, приміром, не приватизує обленерго, а Мінтранс не причетний до приватизації портів та пароплавів. І чому ви особисто берете таку активну участь у цьому процесі?
— Не можу сказати, що Міненерго не переймається приватизацією обласних енергокомпаній. Оскільки від позиції міністерства і вирішення низки питань залежить капіталізація компаній, які приватизуватимуться. Тому я гадаю, що переймаються...
Державний комітет зв’язку та інформатизації — засновник «Укртелекому», в його управлінні перебуває 100% акцій. Ми відповідаємо за цей об’єкт. Не є таємницею, що головна роль у підготовці приватизаційного закону і всієї нормативної бази для корпоратизації належала Міністерству зв’язку або тому, що від нього залишилося, — Держкомзв’язку та інформатизації. Яка моя роль у цьому процесі — найбільш активніша чи ні — це інше питання. Хоч я почав займатися проблемами приватизації ще працюючи в «Укртелекомі», знаю цю компанію, вона при мені створювалася; я прийшов, коли їй було півроку від народження — як «Укртелекому», а не розрізненим регіональним підприємствам зв’язку. Я був практично в усіх колективах, які писали закон, як депутат і брав участь у його реалізації після ухвалення як голова Держкомітету. Вважаю, що орган державного управління, який я нині очолюю, як ніхто інший компетентний щодо проблем «Укртелекому». Ми вважаємо, що це саме той об’єкт, продаж якого реально повинен круто змінити тенденції, які простежуються сьогодні на ринку приватизації. Скажімо, я не бачив жодного успішного об’єкта, приватизованого за чинними правилами, хіба що крім МГЗ. Тобто такого, де з’явилися б більш-менш великі суми, які не соромно показувати.
— Отже, вам належить лідируюча роль у процесі приватизації «Укртелекому»...
— Не хочу оцінювати, яка вона — лідируюча чи ні. Я роблю все, що вважаю за потрібне, для того щоб приватизація була успішною.
— Гаразд, тоді яку роль ви відводите Фонду держмайна в цьому процесі? Ви будете з ними взаємодіяти?
— Я не відводжу на власний розсуд роль Фонду, роль йому відводить закон, який уже є, — про особливості приватизації «Укртелекому». Ці особливості полягають, приміром, у тому, що окремі функції винесені на рівень уряду: саме він створюватиме комісію з приватизації, до якої на рівних з представниками ФДМ правах увійдуть представники і трудового колективу телекому, і Держкомзв’язку. Особливості полягатимуть і в тому, що саме ця комісія визначить умови проведення конкурсу з відбору фінансового радника, нормативну базу, яка забезпечить проведення такого конкурсу...
— Ми ще дійдемо до умов...
— Проте, повертаючись до запитання, чому ми, Держкомзв’язку, виявляємо активність, підкреслю: той, хто матиме справу з приватизацією, повинен добре розуміти, що таке телекомунікації. Успіх приватизації залежатиме від багатьох параметрів, які повинен правильно забезпечити саме регулятор у країні, а ним на сьогодні є Держкомітет зв’язку та інформатизації. Це й стратегія тарифної політики, і регулятивна реформа, яка забезпечить впровадження незалежного регулятора, і багато іншого з того, що ми ініціюємо сьогодні в новому законі про телекомунікації.
— А чому взагалі для приватизації «Укртелекому» знадобився окремий закон? Всіх інших приватизаційних законів було не досить?
— На мій погляд, за базовим законодавством і за чинної нормативної бази «Укртелеком» ус- пішно приватизувати неможливо. Так вважав не лише я. В результаті ми прийшли до особливих процедур, розписаних з урахуванням специфіки «Укртелекому».
А специфіка величезна. Я вже перераховував — і тарифи, і регулювання, і ліцензування. Приміром, якщо зараз, у процесі приватизації «Укртелекому», видати п’ять міжнародних ліцензій, то хоч як би талановито продавав його Фонд держмайна, пакет коштуватиме на 30% дешевше.
Бо якщо ліцензія видається, то протягом трьох місяців хтось ставить міжнародний комутатор, отримує досить великий обсяг трафіку і тим самим істотно зменшує доходи «Укртелекому», його прибутковість, привабливість.
Цим я хочу сказати, що координації процесу продажу «Укртелекому» з політикою, яку проводить Держкомзв’язку, не уникнути. В усіх країнах, які вдало провели приватизацію національних операторів, був особливий підхід, за якого орган, що управляє телекомунікаціями (як правило, це були міністерства зв’язку цих країн), обумовлював особливий режим преференцій для національного оператора, особливо в процесі входження до ВТО, приміром. Взагалі, найскладніше питання, яке було у Всесвітньої торговельної організації, — це домовитися про відкриття ринків телекомунікацій.
— А хіба сьогодні держава не створює особливих умов для «Укртелекому»?
— От коли, відповідно до закону про телекомунікації, ми створимо в Україні незалежний регулюючий орган, він буде змушений давати ліцензії всім, хто захоче. А зараз ситуація інша: Державний комітет зв’язку та інформатизації не дає ліцензій усім, щоб зберегти визначені преференції для «Укртелекому», підготувати його через приватизацію, зробити більш конкурентоспроможним, а потім уже повністю лібералізувати ринок. Приміром, якщо завтра видати повний комплект ліцензій (на мобільний зв’язок, міжміський, міжнародний), умовно кажучи, іспанській «Телефоніці», то я не уявляю, як «Укртелеком» з нею конкуруватиме. І як ми зможемо його продати за такої конкуренції. В такому разі ми можемо повторити досвід приватизації початку 90-х.
— Наскільки я розумію, кредит ЄБРР, по який ви їздите до Лондона, потрібен для того, щоб не повторити цей не зовсім вдалий досвід?
— Бачите, питання ж не в тому, щоб просто провести приватизацію «Укртелекому», а в тому, щоб провести її якісно. І Європейський банк — один з небагатьох, хто погодився нам допомогти. МВФ, приміром, просто наполягав на скасуванні пункту про заборону приватизації галузі. Сьогодні вже ніхто, в принципі, не заперечує, що телекомунікації потрібно приватизувати. Але як це зробити добре? Як їх не лише приватизувати, а підготувати національного українського оператора до конкуренції на вільному ринку? Якщо ми прагнемо до Європейського співтовариства, ми так чи інакше будемо змушені відкрити свій ринок, відповідно до регулюючих і рекомендаційних документів Єврокомісії. Тому необхідно зробити правильну приватизацію.
Правильна приватизація — це гроші до бюджету, оскільки все побудовано за державні кошти. Хоча впродовж останніх десяти років держава не інвестувала в «Укртелеком» жодної копійки. Все, що зроблено цими роками, зроблено за рахунок власного прибутку. І я мушу сказати, що впродовж останніх п’яти-шести років зроблено більше, ніж упродовж попередніх 20. Оскільки Україні, як, до речі, і Росії, за часів Радянського Союзу виділяли на розвиток телекомунікацій значно менше коштів, ніж іншим республікам...
— А кому взагалі належить ідея кредиту ЄБРР?
— Ідея з’явилася давно. Ще під час проведення Щорічних зборів ЄБРР у Києві мої попередники підписали протоколи про можливість кредитування телекомунікацій. Але там не обумовлювались механізми, процедури, гарантії, не було жодної ув’язки з тими структурними реформами, до яких звичайно Європейський банк спонукає позичальників, щоб наблизити цей ринок до європейських уявлень. Тому сьогодні все довелося робити ніби заново.
— Цікаво, приватизація і кредит — це просто збіг у часі? Іншими словами, кредит «Укртелекому» потрібен взагалі чи він потрібен саме під приватизацію?
— «Укртелекому» потрібен кредит — просто і взагалі. Оскільки «Укртелеком», як будь-який телекомунікаційний оператор, потребує великої кількості кредитних ресурсів: будувати мережі, проводити їх реконструкцію, розвивати нові технології — на все потрібні колосальні гроші.
Крім того, «Укртелекому» потрібен потужний партнер у процесі приватизації. Ситуація та сама, що і з МВФ. Ми сьогодні якось можемо перебути без грошей МВФ. Якось... І от прожили рік без них. Однак через те, що ми не отримуємо грошей Фонду, ми не отримуємо значно більше інших грошей. Оскільки такі інститути, як МВФ, ЄБРР, — це зелене світло для інших серйозних інвесторів.
Мені сподобалося формулювання Юрія Полунєєва (член ради директорів ЄБРР від України. — Ю.З.) про те, що, звичайно, ЄБРР вивертає «шкуру» у процесі надання грошей, але після того, як він її виверне, він ставить знак якості на цю «шкуру». Тож і телекомунікації України нині потребують того, щоб хтось із шановних міжнародних фінансових інститутів поставив свій «знак якості», під який підуть серйозні партнери. У світі та Європі є великі оператори, що — і за нашим законом, і по життю — повинні стати потенційними покупцями першого пакета акцій «Укртелекому», самі або в консорціумі з інвестиційними банками. А без них, я вважаю, процес приватизації неможливий. Саме так ми формували закон і алгоритми дій.
Треба враховувати, що сьогодні не шикується черга на купівлю «Укртелекому», я як ніхто про це знаю. Отже, не обійтися без того партнера, котрий разом із нами зніме цю «шкуру», помучить, змусить щось змінити, простимулює виконання всіх необхідних процедур, які найчастіше неприємні, а потім зрозумілою мовою пояснить усе це потенційному інвесторові. І ЄБРР готовий узяти на себе ці функції.
— Можна вже називати суму кредиту?
— Ми претендуємо на суму до 150 млн. доларів терміном до семи років. Дуже хотілося б, щоб частину цієї суми отримав бюджет, а частину — «Укртелеком» на розвиток.
— У якому відсотковому співвідношенні?
— Тут питання політики Європейського банку. А для мене існує певний дуалізм: з одного боку, я вболіваю, щоб телеком отримав якнайбільше, з другого, як представник уряду, — хочу, щоб держава якнайшвидше отримала гроші від приватизації телекому для розв’язання соціальних проблем.
— Про однакові частини, очевидно, не йдеться?
— Існує позиція Банку. А він таких речей не практикує. Хоча банкіри вже майже готові віддати в бюджет до однієї третини — це безпрецедентний випадок для ЄБРР, який свідчить про активне лобіювання Україною своїх інтересів у Банку.
Так, постає запитання — а за якою ж процедурою взяти гроші в бюджет і що запропонувати Банку натомість? Хоча ЄБРР не займається безпосередньо приватизацією, проте він готовий розглядати такий варіант, як, приміром, отримання замість цієї третини певної кількості акцій за тим курсом, який визначиться після проведення конкурсу з продажу першого пакета. Тобто, Банк може їх узяти, але заодно обумовлюється, що може й не брати. Як механізм гарантії акції розглядаються, але водночас ЄБРР готовий вивчити можливість продажу цих акцій уже відразу. В цьому питанні в Лондоні готові проявити гнучкість. А ось щодо фінансових радників позиція досить жорстка.
— Давайте торкнемося ідеології цього передприватизаційного кредиту — під що він дається, чим гарантується?
— Кредит ЄБРР надається з двох основних мотивів: перший — це нормальний мотив комерційного банку, при якому розглядаються всі процедури, як у будь-якому іншому банку, — бізнес- план, інвестиційна складова на п’ять років...
Другий мотив — це структурні реформи в галузі телекомунікацій. Звичайний комерційний банк таких питань не ставив би, а от Європейський банк розглядає структурні реформи в Україні в європейському контексті. Ці структурні реформи найбільш незручні для мене як голови Держ- комзв’язку. Тому що вони стимулюють створення державою регулюючого органу, який отримає, грубо кажучи, половину моїх повноважень. Однак я йду на це, а мене ще й звинувачують, навіщо я займаюся Євробанком, навіщо я займаюся приватизацією. Та я не займаюся в чистому вигляді приватизацією — я хочу забезпечити нормальні цивілізовані умови для створення успішного ринку телекомунікацій.
— На яких умовах надається кредит?
— Половина запитань, які ЄБРР ставить, перш ніж видати кредит, — звичайні комерційні, друга половина, так би мовити, структурні: ухвалення закону про приватизацію «Укртелекому» (ми ухвалили); підготовка нового закону про телекомунікації, де розписуватиметься регулятивна реформа (ми провели тендер, знайшли консультанта, пишемо, прийматимемо). Ось учора тут, у Банку, мені сказали, що держава повинна продекларувати стратегію тарифної політики. Відповідаю — гаразд, будемо приймати і декларувати цю стратегію. Без неї не обійтися, оскільки ніхто не зможе прорахувати доходів «Укртелекому» в 2007 році, якщо ми не заявимо сьогодні, яким чином регулюватимуться тарифи. Звідси запитання: хто — ФДМ чи Держкомзв’язку — повинен писати і регулювати стратегію тарифної політики в електрозв’язку, без якої приватизація неможлива?
— Навколо механізму погашення кредиту зараз найбільше різних домислів. Поясніть, як буде насправді?
— Дві третини кредиту погашаються на комерційних умовах, грошима. Тобто «Укртелеком» узяв, він же інвестував у рентабельні проекти і з прибутку погасив. На жаль, в Україну поки що важко залучити дешеві гроші, та й Європейський банк не найдешевші гроші дає, але це краще з того, що можна вибрати. Залишається ще одна третина — її передбачається конвертувати в акції «Укртелекому» за ціною, що склалася на момент продажу пакета стратегічному інвестору.
— Тобто, ЄБРР стає власником цих акцій?
— Так. Однак він готовий відразу ж підписувати угоду, коли він їх продасть назад.
— Гаразд. Якщо кредит ЄБРР — реальна необхідність, і Банк, зі свого боку, йде нам назустріч, чому не вдалося прописати цей кредит у законі про особливості приватизації «Укртелекому»? Кажуть, під час проходження закону в парламенті саме ви лобіювали питання про те, щоб включити в нього рядок про кредит ЄБРР, а депутати вас не підтримали. Це правда?
— Так, я лобіював це питання. Але знаєте, проблема була не в парламенті — він би нас підтримав. Та коли виконавча влада не має єдиної думки...
— Але ж ви виконавча влада...
— Але я ж, так би мовити, не весь Кабінет міністрів. У виконавчої влади є Фонд держмайна, Міністерство фінансів, Міністерство економіки... Можу сказати, що Мінфін підтримує наш підхід, а Фонд держмайна не може сформувати власної думки з цього приводу.
Всередині самої виконавчої влади є ціла низка думок з приводу того, потрібен кредит Євробанку чи ні. Кажуть, що Банк бюрократичний, «в’язкий» і так далі. Так, я розумію всі ці труднощі, але ми працюємо з Банком інакше. І це свідчить багато про що — про те, що з ЄБРР потрібно і можна працювати добре, що його телекомунікаційна команда — одна з найавторитетніших у Європі. І що Європейський банк — це та парасолька, яка захистить приватизацію «Укртелекому» від олігархів, від помилок, від непрозорості.
Крім того, сьогодні стоїть питання так, що закон про приватизацію «Укртелекому» все одно буде трохи змінюватися.
— Але законові лише два місяці, він ще, власне, й не працював — і вже потрібні зміни? От і голова ФДМ каже, що зміни до закону готуються, зокрема щодо скасування пункту про додаткову емісію акцій...
— Зміни справді готуються. А історія така, що в парламенті більшість, як завжди, була досить критична і фракція «Батьківщина» мала в цьому випадку особливу позицію. Фракція наполягала на тому, щоб виконати морально зрозумілу річ (йшлося про отримання «Укртелекомом» частини грошей від приватизації на розвиток). Ви знаєте, що й Президент неодноразово заявляв, що, як мінімум, 25% від суми приватизації повинні відійти в інвестиційну складову для розвитку підприємства. Цифри також обумовлювались: 60% — державі, 30 — «Укртелекому», 10 — Міноборони. Багато хто підтримував. Та поставало запитання: як це зробити. Однак група політиків від «Батьківщини» пролобіювала рішення, щоб ці гроші — 30% — повернути «Укртелекому» за рахунок додаткової емісії акцій. Ми намагалися пояснити, що розмір статутного фонду мало позначається на експертній оцінці та на розмірі капіталізації підприємства, що немає рації роздувати статутний фонд, оскільки це все одно не вплине на успіх приватизації. Ці гроші потрібно отримати на інвестицію, але при нормально відпрацьованому механізмі. На жаль, без голосів «Батьківщини» 226 не набиралося. Я змушений був пристати на цей компроміс, який мені досі не зрозумілий. І не тому, що він незручний. В адміністрації Президента експерти також запитували і ФДМ, і Держкомзв’язку, навіщо потрібна така стаття. Ми зійшлися на тому, що вона не потрібна, і почали готувати зміни.
Готуючи поправки, я наполягатиму, щоб ми все ж прописали процедури, які дозволять забезпечити взаємовідносини з ЄБРР — як узяти інвестицію в «Укртелеком» і третину спрямувати в бюджет. Оскільки вважаю, що сьогодні альтернативи Європейському банку немає.
— Якщо цей кредит навіть не згадали в законі про особливості приватизації «Укртелекому», то як він узгоджуватиметься з ним? Тільки після ухвалення поправок? Чи ви бачите інший принцип їх зістикування?
— Є два шляхи. Перший: Європейський банк і його гроші потрібні, ніхто й не заперечує, по- моєму. ЄБРР не дасть грошей без проведення структурних реформ у сфері телекомунікацій, про які я вже казав. Моя позиція полягала в тому, щоб ув’язати проведення структурних реформ і виконання додаткових вимог з пільговим підходом до державного бюджету. Банк погодився. І ми повинні знайти тут механізм вирішення: чи внести поправку до закону, чи прийняти рішення на рівні уряду. Однак я все одно наполягатиму на цій позиції: кредит для «Укртелекому» і третина його — до бюджету.
Другий шлях, простіший, на той випадок, якщо в питанні кредиту нас не підтримає уряд. Так чи інакше, гроші Європейського банку для підтримки бізнес-плану «Укртелекому» потрібні, ми все одно виконуватимо вимоги ЄБРР зі структурних реформ, але, на жаль, нічим не допоможемо бюджетові. Маю на увазі грошима.
Для мене дуже важливо сьогодні, щоб в Україні розуміли: без підтримки міжнародних фінансових і політичних інститутів, таких, як Світовий банк, ЄБРР, Єврокомісія, ми не отримаємо жодного серйозного інвестора (про що я, до речі, не перестаю говорити). Ми можемо отримати інвестора від східних сусідів, з відповідними наслідками, які були в них, та й в інших країнах, де інвестори інвестують без правил. Я хочу, щоб ми створили ті правила, за якими гратимуть серйозні гравці...
— Відомо, що в період проходження закону у ВР були задіяні всі засоби, щоб прискорити ухвалення рішення. Але після його підписання Президентом минуло вже два місяці, а рішення уряду про приватизацію все немає. У чому проблема?
— Є різні позиції: хтось каже, що треба ухвалювати рішення і розпочинати процес приватизації швидше, а хтось вважає, що потрібно повільніше...
— Отже, чекатимемо, поки уряд дійде спільної думки?
— Ми не чекатимемо. Вже підготовлено і, наскільки я знаю, на урядовому комітеті розглянуто рішення про початок приватизації — прийняття відповідної постанови Кабміну в четвертому кварталі. У нас з Фондом держмайна тут єдина позиція — ми наполягаємо на тому, щоб якомога швидше розпочати процес.
— Ви можете охарактеризувати стан проходження «укртелекомівського» кредиту ЄБРР?
— Можу. На жаль, я не задоволений темпами його руху. Для цього є об’єктивні та суб’єктивні причини. Обидві структури — що ЄБРР, що «Укртелеком» — досить бюрократичні. Крім того, частково помінялися команди — в «Укртелекомі» і в телекомунікаційному департаменті Європейського банку, що внесло деякі корективи. Але з найважливіших позицій — регулятивної реформи і закону про приватизацію — ми домовилися.
Узгоджено графік проходження проекту. До кінця вересня ми знімаємо всі технічні проблеми. На початку листопада банкіри з бізнес-групи промисловості й індустрії торгівлі виносять проект на кредитний комітет ЄБРР. Якщо там його схвалюють, то в грудні проект потрапляє на раду директорів Банку. Дуже хотілося б, щоб перший транш кредиту надійшов уже поточного року. Якби не кінець року, гадаю, була б дуже серйозна ймовірність. Але якщо не нинішнього року, то в січні-лютому наступного. При цьому я не пов’язую кредит зі змінами до закону чи з рішеннями уряду, оскільки нині йдеться про гроші для телекому.
— На що конкретно використовуватиметься фінансування ЄБРР?
— ЄБРР підтримує інвестування грошей у завершення цифровізації первинної мережі, будівництво волоконно-оптичних магістралей ліній зв’язку, цифровізацію великих міст. Співробітництво з ЄБРР важливе і тому, що Банк, цей досвідчений інвестор, аналізує бізнес-план «Укртелекому». І каже, на що варто витрачати гроші, на що ні, щоб збільшити капіталізацію компанії. Не можна сказати, що в Україні немає грамотних людей, які розуміють, куди варто вкладати гроші. Загалом думки збігаються. Але є ціла низка пунктів, з яких Європейський банк підказує нам важливі саме для процесу приватизації речі. Адже ми говоримо про передприватизаційну підтримку «Укртелекому».