Отже, сам термін «офшорна компанія» передбачає, що цю компанію створюють не за місцем проживання чи громадянства її власника. Останнім часом практика створення таких компаній надзвичайно поширилася, і найпопулярнішими зонами для власників офшорних компаній є ті держави й економічні зони, які надають максимальні пільги в оподаткуванні чи гарантують максимум конфіденційності. Однак висновок про те, що володіння офшорною компанією автоматично означає причетність до нелегальної практики, не цілком відповідає дійсності. Пітер Пірсон, консультант з питань офшорних трастів приватного банку Coutts&Co., дуже багатьом своїм заможним клієнтам радить удаватися до допомоги офшорних компаній для забезпечення максимально ефективного механізму фінансових інвестицій, особливо коли йдеться про фінансування транснаціональних проектів, сконцентрованих в одній галузі промисловості.
Однак найчастіше законослухняні громадяни звертаються до послуг офшорних компаній у тих випадках, коли йдеться про нерухомість. З одного боку, передача прав власності компанії, явним чи неявним власником якої ви є, у деяких країнах допоможе скоротити суму податку на нерухомість. Адже, за деякими податковими законодавствами, оподатковується тільки нерухомість, що є корпоративною власністю й перебуває в межах даної держави. Крім того, створення офшорної компанії — єдиний легітимний спосіб вийти з підпорядкування так званого кодексу Наполеона, який діє на території більшості країн Західної Європи й захищає права законного подружжя й дітей у питаннях успадкування нерухомості. Інакше кажучи, власник особняка у Франції, скажімо, не може відписати його своїй улюбленій онучці, обійшовши при цьому нелюбих дружину й дітей. Точніше, заповісти він може, та заповіт визнають незаконним і особняк однак дістанеться ненависним домочадцям. А от акції компанії, якій будуть передані права власності на цей особняк, можна заповідати навіть улюбленому собаці, й ніхто не зможе оскаржити такий заповіт.