Минулої суботи в Х’юстоні суд присяжних виніс рішення про те, що аудиторська фірма Arthur Andersen
винна в перешкоджанні правосуддю у справі
про банкрутство енергетичної корпорації Enron
Оголошення остаточного вироку суду призначене на 11 жовтня 2002 року. За попередніми даними, у ньому міститимуться два головних пункти: штраф у розмірі 500 тис. дол. і п’ятирічний випробувальний термін (так називається вид умовного засудження). Та реальне покарання полягатиме в тому, що вирок «винний» дискваліфікує фірму — їй більше не доведеться здійснювати аудит американських акціонерних компаній.
Оглядачі та експерти, які сьогодні схвильовано обговорюють чергову неприємну новину на Волл-стріт, вважають, що потік різноманітних розглядів і дорозслідувань для аудиторської компанії буде тривалим. По-перше, рада штату Техас із публічного аудиту звинувачує Andersen в аудиторських помилках, бракові професіональної чесності та знищенні документів, які належать до аудиторських перевірок Enron. Тому звучить вимога відкликати в Andersen ліцензію на аудиторську діяльність і призначити їй штраф у розмірі 1 млн. дол. Таку суму в історії цього регулюючого органу названо вперше.
По-друге, окреме розслідування в справі Andersen веде Комісія з цінних паперів і бірж (SEC). Як відомо, цей урядовий орган регулює торгівлю акціями в США, а також здійснює нагляд над аудиторськими компаніями.
По-третє, Andersen доведеться відповідати за колективним позовом, який їй пред’явили акціонери та службовці Enron. Вона вже запропонувала виплатити за позовом 300 млн. дол. в обмін на зняття всіх обвинувачень. Та сторони не домовилися, переговори перервалися місяць тому. Саме цей колективний позов є найнебезпечнішим і, на думку експертів, може стати «могильником» колись славетного аудитора.
«ДТ» докладно писало про те, що банкрутство наприкінці минулого року американської енергетичної корпорації Enron, однієї з наймогутніших у світі, керівництво якої було на короткій нозі з адміністрацією Буша, стало найбільшим скандалом у фінансовій історії Сполучених Штатів. Коли міністерство юстиції розпочало кримінальне розслідування і зажадало від аудиторської фірми Andersen документи, які стосуються перевірок рахунків Enron, виявилося, що частину їх уже знищено. Протягом 10 років Andersen був і аудитором Enron, і його фінансовим консультантом, за що останніми роками заробляв майже 1 млн. доларів на тиждень у вигляді комісійних винагород. До речі, у лютому минулого року Andersen обговорював можливість припинення відносин із корпорацією Enron через сумнівність її бухобліку, але вирішив не робити цього, коли вирахував, що цей ненадійний клієнт забезпечував компанії 100 млн. дол. річного доходу.
Артур Андерсен, професор бухгалтерії, заснував аудиторську фірму 1913 року в Чикаго. Він часто повторював свій девіз: «Думай прямо і говори прямо». За 89-річну історію свого існування Arthur Andersen відкрила офіси в 84 країнах світу, загальна кількість співробітників досягла 85 тис. осіб, серед її клієнтів були найгучніші імена бізнес-світу, вона ввійшла в знамениту п’ятірку не просто найбільших аудиторських фірм світу, а заслужила репутацію найчеснішої і тому найнадійнішої.
Сьогодні від колишньої слави залишилася, за влучним висловом журналістів, «одна лише бліда тінь». Від початку року штат компанії скорочено вже на 7 тис. осіб, закрито чи продано чимало офісів на території США, із 2300 клієнтів втрачено близько 700, причому першокласних. На цьому процес скорочень, природно, не закінчиться.
На окрему розмову заслуговує сам судовий процес у Х’юстоні, який в остаточному підсумку ледве було не перетворився на фарс. Шість тижнів тривали слухання в суді, ще 10 днів присяжні засідателі провели в дорадчих муках. В останній день вони зовсім заплутали себе і суддю запитанням про те, чи можна визнати винними окремих співробітників компанії в спробі створення перешкод правосуддю й одночасно визнати винною компанію саму по собі. Зрештою, цей пункт був відкинутий ними як несуттєвий. Винною визнали фірму Andersen у цілому — за те, що вона намагалася саботувати розслідування в справі про банкрутство Enron.
Проте присяжні вирішили, що саме знищення документів з Enron не є предметом для звинувачення. Таким чином, Девід Данкен, керівник команди аудиторів у Enron, який віддав наказ знищити більшу частину документів, а потім зізнався в своїй провині й виступив у суді як головний свідок, був вилучений присяжними зі списку винних ще до початку їхніх нарад. Щодо цього цікаво пригадати, що пан Данкен, який особисто відповідав за аудит дуже складних рахунків компанії Enron, став у результаті своєї кар’єри мультимільйонером.
Також не був визнаний винним ще один старший партнер компанії Майкл Оудем, глава х’юстонського аудиторського офісу, який прямо натякав співробітникам, що знищити документи до початку судового розгляду «було б добре».
Єдиною винною, на думку присяжних, виявилася Ненсі Темпл, юрист компанії Andersen, яку жодного разу навіть не викликали до суду. З матеріалів судового розгляду стало відомо, що вона ще в жовтні першою попередила колег про можливе слідство в справі Enron і нагадала їм про політику фірми стосовно документів. Та винна, на думку присяжних, вона в тому, що за кілька днів до початку формального розслідування намагалася переконати пана Данкена змінити внутрішньокорпоративний меморандум щодо фінансових звітів Enron, а також просила вилучити звідти своє ім’я, оскільки не хотіла виступати як свідок.
Адвокат Расті Хардін, який представляв інтереси Аndersen у суді, заявив, що компанія боротиметься і відразу після оголошення вироку в жовтні подасть апеляцію. На думку Хардіна, стрімке падіння Andersen сталося багато в чому і через січневі слухання в Конгресі справи Enron, що додало питанню широкий розголос задовго до того, як влада провела ретельне розслідування. Все це, вважає він, створило атмосферу істерії, яку компанія не змогла подолати. «Те, що сталося з фірмою, це американська трагедія».
Сьогодні ніхто не може сказати, яке майбутнє очікує фірму Andersen. Багато хто пророкує їй банкрутство. Проте точно відомо, що саме її випадок викличе появу нових законів і правил в аудиторському бізнесі. Поки що вони лише палко обговорюються. Основні суперечки відбуваються навколо меж незалежності аудиторських фірм, розмежування аудиторських і консультаційних послуг, отримання за них гонорарів, а також щодо ротації аудиторів.
Газета «Financial Times», британський фінансовий рупор, у редакційній статті стверджує, що рішення присяжних у справі компанії Andersen — «важлива перемога американської влади». Не більше, не менше. Та чому ж не бути об’єктивними до кінця і не додати, якби ця «перемога» сталася хоча б роком раніше, сотні акціонерів і тисячі співробітників Enron, які довірилися «чесним» аудиторам із компанії Andersen, не відчували б себе сьогодні обдуреними та пограбованими?
Що найнеохочіше обговорює цими днями фінансовий і навколофінансовий світ, то це очевидний факт: колапс «солодкої парочки» Enron—Andersen, що стався внаслідок фінансового трюкацтва, — не поодинокий випадок і не виняток із правил. Просто цим двом не пощастило, вони називалися першими. Насправді — це лише приклад із сучасної корпоративної історії Волл-стріт. Не випадково Нью-Йоркська фондова біржа розпочала тут «чищення». Кажуть, воно буде найбільшим за всі 80 років існування Комісії з цінних паперів.
Саме останні шість місяців кинули Волл-стріт у нервову лихоманку викривань і розглядів, які стосувалися насамперед компаній високого польоту, таких як Microsoft, General Electric, Merrill Lynch, IBM. Серед американців, до речі, є ще не зовсім наївні, які думають, що економічний бум 90-х, враховуючи й інтернетівські мильні бульбашки, став можливим саме за рахунок шахрайств у бухгалтерських звітах. Газета «Times», приміром, цитує одного зі «стовпів» Волл-стріт, голову банку «Goldman Sachs» Генрі Паулсона, який признається, що довіра до американських корпоративних лідерів перебуває на найнижчому рівні від часів депресії 30-х років.