Багато хто з урядових чиновників, учених і приватних консультантів піддавали різкій критиці МВФ за те, що той вимагав від Таїланду, Південної Кореї та Індонезії проведення структурних перебудов під час їхньої фінансової кризи 1997-98 років. Відразу згадуєш фотографію Мішеля Камдессю, колишнього виконавчого директора МВФ, який визирав з-за плеча тодішнього президента Індонезії Сухарто в момент підписання ним прохання про надання допомоги. Тоді представники Фонду зажадали від Індонезії реструктуризації транспортної й енергетичної систем і скасування державних субсидій на деякі товари. Тепер аналітики визнають, що висунуті завдання, схоже, виявилися для Індонезії на той час непосильними.
Херст Келлер, відвідавши Індонезію в червні нинішнього року, підкреслив, що ключовим завданням Фонду є відновлення довіри інвесторів до країни, яка опинилась у фінансовій скруті, шляхом надання їй допомоги в наведенні порядку у фінансовій і валютних сферах. А нав’язуючи більш глибокі структурні зміни, можна навіть зашкодити якнайшвидшій відбудові її економіки. «Дехто стверджує, що Фонд діє на кшталт троянського коня, насильно впроваджуючи західну економічну систему, — сказав пан Келлер. — Країнам потрібно надати більше можливостей для пошуку свого власного шляху».
Широке обговорення напрямків реформування МВФ намічено на середину липня. Тоді ж передбачається домогтися більш чіткого розподілу обов’язків між МВФ і Світовим банком, що в минулому нерідко дублювали один одного. Залишається тільки дожити до того моменту, коли стане зрозуміло, чим це все обернеться для України. Цілком можливо, що після цього захочеться жити й далі...