Управляючий директор Міжнародного валютного фонду Хорст Келлер на зустрічі в Кобе (Японія) міністрів фінансів країн Європи й Азії заявив, що Фонд має намір переглянути свої рекомендації для нових ринків, які передбачають негайне відкриття цими країнами своїх ринків капіталу. «Ми повинні винести урок з останньої кризи, котра в деяких випадках була викликана надзвичайно швидкою лібералізацією руху капіталу».
Така заява зовсім протилежна старій політиці МВФ, який за останні чотири роки надав країнам, що розвиваються, від Азії до Латинської Америки, кредитів загальною сумою в сотні мільярдів доларів. Більшість цих кредитів було надано за умови ліквідації цими країнами бар’єрів на шляху іноземних інвестицій.
Критики, наприклад, колишній провідний економіст Світового банку Джозеф Стігліц, покладає на Фонд провину за «втечі» 1997—98 років капіталу з таких країн як Індонезія і Південна Корея і за економічний спад, що послідував за цим.
Келлер закликає до перегляду попередніх рекомендацій Фонду. Він заявив, що МВФ має намір провести дослідження того, як і коли країни мають ставати відкритими для іноземного капіталу, і в чому саме були помилкові попередні рекомендації Фонду. Міжнародний кредитор також має намір вивчити, коли і яким чином можна стримувати відтік капіталу.
Після того, як девальвація таїландського бату в липні 1997 року стала причиною азіатської фінансової кризи, МВФ рекомендував країнам Азії підвищувати відсоткові ставки і знижувати урядові витрати. Однак у міру поглиблення кризи в Кореї, Індонезії й Таїланді Фонд пом’якшив свої вимоги і дозволив країнам-боржникам мати дефіцит бюджету і знижувати відсоткові ставки.
МВФ також закликав країни відкрити свою промисловість для іноземних інвесторів, послабити прив’язку їхніх валют і приватизувати державні компанії. В Індонезії МВФ у своїх умовах по кредитах зайшов так далеко, що вимагав скасування монополії держави.
«Деякі питання своєї політики МВФ проштовхував занадто швидко і не брав до уваги структуру економік, які отримують допомогу, — вважає Жан-П’єр Жує, глава казначейства Франції. — Сьогодні його підхід більш прагматичний. Він починає брати до уваги державну структуру і ступінь відкритості торгівлі».
Малайзія, одна з країн Азії, що не брала кредитів у МВФ, пішла протилежним шляхом, жорстко прив’язавши свою валюту і різко посиливши контроль над потоками капіталу. МВФ, який раніше критикував її за це, пізніше визнав, що контроль над потоками капіталу має певний «позитивний ефект» для економіки.
Однак, на думку Келлера, для більшості країн найбільш прийнятним усе ще залишається режим плаваючого валютного курсу, бо він дає простір для зниження відсоткової ставки без необхідності утримувати валюту фіксованої вартості.
Такий простір необхідний країнам, що розвиваються, коли вони несподівано опиняються в тяжкому становищі. За місяць до нинішнього виступу управляючого директора, МВФ прийняв рішення про надання допоміжних кредитів Туреччині й Аргентині після того, як інвестори почали вилучати капітали з цих ринків.
Водночас ознаки уповільнення темпів економічного зростання в США, найбільшій економіці світу, змусили багатьох аналітиків переглянути свої прогнози щодо ряду країн Азії та Латинської Америки у бік зниження.
«Очевидно, що високі темпи зростання світової економіки останніх двох років вже утрачають свою рушійну силу, — вважає Келлер. — Але, на нашу думку, було б перебільшенням говорити зараз про найгірший сценарій розвитку подій».
Він вважає, що уповільнення економіки Америки найсильніше позначиться на країнах Азії, хоча сила цього удару буде набагато слабшою, аніж 1998 року.
Підготовлено Агентством гуманітарних технологій
за матеріалами Bloomberg.com