Трохи більше десятиріччя тому ця невеличка скандинавська держава з населенням лише 5 млн. громадян, здавалося, була приреченою на тривале забуття. Розташована на північних задвірках Європейського континенту, вона практично завжди перебувала під щільною опікою і найсерйознішим чином залежала від свого головного сусіди — Російської, а потім і радянської імперії, яка саме тоді поступово перетворювалася на руїну. Настрої серед простих фінів були переважно похмурими — втрата більшої частини експортних ринків призвела до найтяжчого спаду в економіці. Без роботи числився кожний п’ятий працездатний житель країни, що, звісно ж, не давало особливих приводів для оптимізму...
Та вже 2001-го за результатами опитування майже 5 тис. лідерів бізнесу, проведеного в рамках Всесвітнього економічного форуму, економіка Фінляндії була визнана найконкурентоспроможнішою на планеті, відсунувши на друге місце навіть Сполучені Штати, а її перспективи на найближчі п’ять років — найоптимістичніші. Головний секрет успіху криється за трохи дивною і незрозумілою, однак надто добре відомою більшій половині жителів планети назвою — Nokia.
1989 року Матті Алахухта, молодий менеджер із тоді ще досі непримітного фінського концерну за назвою Nokia, який чимало конкурентів не надто поважно називали «скандинавською дрібнотою», узяв на роботі річну відпустку. Ця людина поставила перед собою мету всерйоз обміркувати, а чи має шанси, і якщо так, то за рахунок чого, середніх масштабів компанія залишити позаду своїх могутніх конкурентів, зайнявши домінуючі позиції в індустрії високих технологій. 12 місяців провів пан Алахухта в резиденції IMD, швейцарській бізнес-школі, вивчаючи долі подібних компаній. Результатом його праці стала дисертація, в якій була відповідь — так, щоб завоювати світ не обов’язково бути гігантом споконвічно. Головне, що для цього потрібно, — це нова технологія, яка містить у собі щось особливе, те, що докорінно змінює правила гри, перетворюючи всіх гравців, поза залежністю від їх досвіду та фінансових можливостей, на початківців. Коли таке трапляється, «усі стартують із нульової ринкової частки».
Одна така технологія саме починала набирати оберти — виробництво пристроїв і устаткування мобільного зв’язку. Електронні монстри, такі як Motorola, Ericsson, Siemens, Philips і Alcatel, кинулися освоювати цей ринок. У них було все: гігантські масштаби, досвід, розгалужені дистриб’юторські мережі та наймогутніші проектно-конструкторські можливості. Проте більше процвітав дрібний, але в той самий час цілеспрямований і моторний конкурент.
Сьогодні пан Алахухта очолює у своїй компанії підрозділ з виробництва мобільних телефонів. Він — один із членів тісно згуртованої команди, яка взяла на озброєння стратегію, описану в його дослідженні. Щоб досягти глобального успіху, необхідно створити продукт, який виявиться привабливим на всій планеті, рухатися і розвиватися дуже швидко, завойовуючи дедалі нові країни та ринки, і знайти спосіб добиратися до суті споживчих потреб, орієнтуючись потім саме на них, а не на власні технологічні можливості.
У долі корпорації чималу роль зіграв, звичайно, і щасливий випадок. Адже відомо, богиня удачі прихильна тільки до сильніших. Або тих, хто на її прихильність заслуговує.
Історія компанії має глибокі корені — вона з’явилася на світ 1865 року. За без малого півтора століття їй доводилося займатися багато чим: виробництвом кедів і кабелів, велосипедних шин і телевізорів, плащів і туалетного паперу. У телекомунікаційний бізнес Nokia увійшла ще далекого 1960-го. Її батьківщина виявилася ідеальним розплідником для телекомунікаційних компаній. Абсолютна більшість держав має національних телефонних операторів, які закуповують устаткування в національних виробників. У Фінляндії ж завжди функціонувало безліч телефонних компаній, а виробники устаткування з усього світу завжди жорстко конкурували за право бути їх постачальниками. Щоб вижити в такому середовищі, доводилося постійно розвиватися та покращувати якість продукції.
Свою важливу лепту вніс і тісний взаємозв’язок між скандинавськими країнами. Не належачи до категорії густонаселених, ці держави з великим ентузіазмом поставилися до впровадження мобільних комунікацій. Ще 1980-го вони ввели на півострові першу систему мобільного зв’язку з можливістю роумінгу через національні кордони для аналогових телефонів стандарту NMT (Nordic Mobile Telephone — Скандинавська мобільна телефонія).
Та головною удачею було, звісно ж, затвердження єдиного стандарту для цифрових мобільних телефонів у Європі — GSM (Global System for Mobile Telephony). Випадково чи ні, а й тут не обійшлося без Nokia: перший GSM-дзвінок був зроблений 1991 року за допомогою саме її і телефонів, і устаткування. Ця посмішка Фортуни була справді доленосною — понад дві третини абонентів стільникового зв’язку в усьому світі, загальна кількість яких торік уже впритул наблизилася до мільярда, використовують саме цей стандарт. До речі, чисельність армії власників «мобілок» уже зрівнялася із кількістю функціонуючих «стаціонарних» телефонів. А до кінця 2005-го цифра, за прогнозами експертів, перевалить за 1,5 мільярда. При такому розкладі апарати кабельного зв’язку вже й назвати традиційнішими язик не повертається.
У самій Фінляндії ставлення до Nokia досить неординарне. З одного боку — це, поза всякими сумнівами, предмет національної гордості, головний двигун всієї економіки й ключове джерело всіх бюджетних надходжень держави. Завдяки Nokia фіни є «наймобільнішою» нацією на планеті — понад 70% серед них, з урахуванням немовлят і літніх людей, підключені до всесвітньої стільникової мережі. З іншого боку — для такої невеличкої держави масштаби корпорації стають занадто великими. У момент свого піка в березні 2000-го ринкова капіталізація Nokia дорівнювала 300 млрд. доларів — більше, ніж у будь-якій іншій європейськоій компанії, і становила близько 2/3 вартості всього акціонерного капіталу Фінляндії. Її продажі становлять одну п’яту всього фінського експорту і приблизно дорівнюють розмірам національного бюджету, який справедливо вважається одним із найщедріших і багатих за видатковими статтями у світі. Як стверджують дотепники, якщо так само справи підуть і далі, то незабаром назву країни доведеться редагувати, замінивши «країну фінів» на «країну Nokia» (Finland на Nokialand). А соціологи вже давно назвали корпорацію «державою в державі».
Менталітет простих фінів змушує їх боятися гіршого, коли справи йдуть «занадто добре». Відчувати, що доля цілої держави залежить від діяльності однієї компанії, нехай навіть надто передової, погодьтеся, не зовсім приємно. Щойно динаміка експансії Nokia вперше з 1995 року сповільнилася, це відразу ж позначилося на показнику для економіки країни в цілому: загальні темпи зростання знизилися від 5% 2000-го до 0,7% 2001-го. А в іншому, на думку місцевих економістів, умови істотно не змінилися.
Сьогодні світовий телекомунікаційний ринок, як і вся індустрія high-tech, перебуває в надзвичайно непростих умовах. Минулого року — уперше за весь час існування цього виду продукції — річні обсяги реалізації «стільникових» скоротилися (до 380 млн. із 405 млн. штук 2000-го). Nokia змушена була протягом минулого року п’ять (!) разів знижувати власний прогноз за цим показником, який спочатку виявився сильно завищеним — 500 млн. І хоча їй вдалося в цілому за рік непогано заробити, курсова вартість акцій корпорації впала протягом минулого року на 40% і становить зараз ледь більше третини згадуваного піка 2000-го. У той самий час два основних конкуренти — Motorola та Ericsson — закінчили минулий рік із величезними збитками, які складали 3,9 і 2,9 млрд. доларів відповідно. Американцям закривати рік із втратами, та ще й такими величезними, не доводилося з часів Великої депресії. Шведи теж відзначилися, поставивши «рекорд» по збитковості в корпоративній історії своєї країни.
Та відразу мимоволі напрошується питання — а як довго фіни зуміють утримувати зайняті позиції? Хоча торік витрати на проектно-конструкторські роботи були навіть збільшені, склавши майже 3 млрд. євро, капітальні витрати довелося урізувати більш, ніж на третину.
Усередині країни компанія реалізує тільки півтора відсотка виробленої продукції, а 90% її акцій належить іноземцям. Найвищий рівень корпоративних податків у державі, яка славиться щедрістю своїх соціальних програм, підриває конкурентні позиції компанії, змушеної боротися за місце під сонцем на більш жорсткішому, ніж внутрішній, ринку. Перспективи на майбутнє теж не безхмарні. Бум наприкінці тепер уже минулого тисячоліття призвів до серйозного перенасичення ринків високотехнологічної продукції. У середньому по Європі, приміром, «коефіцієнт мобільності» населення становить уже близько 60%. Навіть у Сполучених Штатах, які через силу певних особливостей сприйняття й оцінювання іміджу «людини з люлькою», традиційно відставали за цим показником, він теж досяг 50-відсоткового рівня. Впровадження нових технологій, і особливо мобільних систем третього покоління, на які покладаються головні надії, поки що йде важко. Та й чи буде новий стандарт користуватися прогнозованим успіхом — теж поки що сумнівно: у процесі його експлуатації виник цілий ряд неприємних нюансів. Адже більшість головних операторів заявляє, що навіть при найсприятливішому розкладі, цей вид послуг почне приносити їм прибуток не раніш 2004—2005 років.
Тому коли президент компанії Nokia під час свого останнього публічного виступу говорив про глобальну ринкову кон’юнктуру, що значно погіршилася, і необхідність розгляду питання про зниження податкового тягаря в країні, до його промови з тривогою прислухалася вся нація. У цих словах багато хто побачив загрозу в разі потреби в боротьбі за подальше процвітання корпорації вивести її виробничі потужності за межі Фінляндії. Це, звісно ж, відразу позначиться на податках, які збирають в державну скарбницю, і підірве фінансову базу нинішнього благоденства.
Добре відомо, що в Європі держава відіграє набагато значнішу роль в управлінні економічною та соціальною сферою, ніж, приміром, по інший бік Атлантики. Найяскравіше ця риса виявляється в скандинавських країнах, де державні витрати на охорону здоров’я, освіту, допомогу з безробіття та пенсії особливо щедрі. У тій самій Фінляндії держава гарантує своїм громадянам повністю безкоштовне навчання. Крім цього, студенти коледжів, приміром, отримують державні стипендії розміром від 300 доларів на місяць на покриття повсякденних потреб. Ті, хто втратив роботу, отримують компенсаційні виплати в розмірі повного окладу протягом 15 місяців. Та й надалі допомога по безробіттю чимала.
Всі переваги подібної системи для простих громадян добре відомі. Проте, як завжди, вони приховують у собі й чимало небезпек. Слава Богу, скандинави, завдяки прозорості бюджетних механізмів у своїх країнах, готові покірно всі фіскальні «побори», які стягуються, виплачувати, чітко уявляючи, що вони отримають натомість. Проте високий рівень податків, як відомо, серйозно гасить підприємницький запал. Та й переконаність того чи іншого працівника в тому, що його у жодному разі держава не залишить напризволяще, нерідко знижує його мотивацію на робочому місці.
Переважна більшість фінських сімей має симпатичний будинок (обов’язково з домашньою сауною і ручною колонкою для води), двох дітей, собаку і «Вольво» — і це для більшості з них межа бажань і сподівань. Піднятися вище цього рівня надзвичайно складно: податки — справді дуже серйозна перешкода на шляху до багатства.
Тим часом динамічна інтеграція в загальноєвропейські структури разом з існуванням Nokia, бізнес-інтереси якої переважно перебувають поза країною, роблять фінське суспільство дедалі відкритішим. Цей процес несе у суспільну свідомість нові ідеали та цінності, які найчастіше йдуть врозріз із його базовими підвалинами. Швидке зростання «мобільної superstar» дозволило досить великій кількості людей, які мали до неї відношення, багаторазово збагатитися за дуже короткий термін — на сьогоднішній день 35 із 50 найбагатших людей країни належать саме до цієї категорії. Для простих фінів-трудівників, яким надто зрозумілі й близькі ідеали рівності, таке явище дуже незвичне, воно викликає заздрість, роздратування і навіть обурення. Конфлікт між традиційними національними цінностями, а саме пересічними громадянами країни та новою генерацією мультимільйонерів, зовсім недавно проявився в досить незвичній формі, викликавши найширший громадський резонанс. Один із керівників Nokia, Анса Ванйокі, за тривіальне перевищення швидкості під час їзди на мотоциклі був оштрафований на шалену суму, еквівалентну 100 тис. доларів. Вся річ у тому, що розміри штрафів у Фінляндії вираховуються пропорційно до доходів, отриманих тими, хто провинився, за останній час. Пан Ванйокі буквально за кілька днів до інциденту продав частину пакета акцій Nokia, яка належали йому, операція принесла понад 2 млн. доларів...
Процес розшарування та поляризації суспільства викликає природну протидію з боку його супротивників, які бачать у ньому серйозну загрозу підриву вікових національних традицій та цінностей.
Як із часткою гіркої іронії зауважила Лейла Мустаноя (їй під час перебування главою однієї з державних комісій із нагляду доводилося притягати головну корпорацію країни до відповідальності за деякі порушення і яка через принципові міркування «має нахабність» користуватися телефоном марки Motorola), «колись у нас був Радянський Союз, якому ми звикли кланятися. Зараз ті часи минули, але тепер у нас цю роль виконує Nokia». Вона, як і багато інших фінів, нерідко ставить собі запитання: чим же є Nokia для держави, в якій вона живе, — благодійником чи злим генієм?..
За матеріалами
зарубіжної преси