30 тис. підприємств усесвітньої мережі McDonald’s здатні прогодувати еквівалент населення чималої держави, наприклад, Іспанії. Уже не один десяток років службовці компанії стверджують, що в будь-якій точці земної кулі, у будь-яку пору року і будь-якої години доби якість біг-маку або смаженої картоплі цілком відповідатиме єдиним стандартам. Власне, тріумфальна хода фірмових закусочних саме й почалася в часи Ейзенхауера, який своїми швидкісними шосе та загальнонаціональними телекомпаніями зробив для неформального об’єднання Сполучених Штатів, мабуть, більше за решту американських президентів.
Відтоді символіка закусочних McDonald’s стала своєрідною іконою американського стандарту. І ось, уперше з 1960-х років, коли компанія перетворилася на акціонерне товариство, McDonald’s повідомив про збитки, яких зазнав протягом останнього кварталу. Аналогічна доля спіткала й інші транснаціональні конгломерати американського походження, а саме Coca-Cola, Disney, Gap і Nike. Однак саме проблеми McDonald’s сприйнялися як своєрідна криза американської ідеології.
І справді — Америка, все життя обстоюючи позиції індивідуалізму, протягом кількох десятиліть намагалася задовольнити свої потреби (принаймні гастрономічні) конвеєрним способом. І навіть знаходила в цьому особливу принадність. Аж тут виявилося, що потяг до індивідуалізму несподівано взяв гору над прагненням до стандартизації. Щоправда, керівництво McDonald’s було готове до такого повороту подій, воно вже давно вибудовує новий ланцюг підприємств громадського харчування у стилі мексиканських ресторанчиків.