Серед американських телеглядачів навряд чи знайдуться такі, кому не знайоме її обличчя. Телешоу, яке вона вела, було одним із найпопулярніших, такою собі своєрідною енциклопедією домашнього господарства. Що вже казати про багатомільйонну армію старанних домогосподарок, які ловили кожне її слово. Вона навчала їх жити практично і зі смаком: добирати колірну гаму фіранок, чистити столове срібло, шаткувати капусту, накривати святковий стіл, виходити заміж, вдягатися, садити квіти, а також використовувати яблука та банани як різдвяні декорації. Чоловіки домогосподарок теж були охоплені її турботою — вона пояснювала їм, як вибирати квіти, купувати краватки і правильно точити ножі.
Знаменита Марта Стюарт, обожнювана американцями «богиня стилю» і гуру домашнього дизайну. Вродлива білява жінка слов’янського типу, котра має безумовний шарм навіть у свої 62 роки. Автор 40 книг, видавець щомісячного журналу Martha Stewart Living («Стиль життя від Марти Стюарт»). Засновник і власник компанії Martha Stewart Living Omnimedia, доход якої лише 2002 року становив без малого 300 млн. доларів. Член ради директорів Нью-йоркської фондової біржі — щоправда, вже в минулому.
Навіть коли якийсь відсоток американського населення не відав раніше про існування Марти Стюарт, то тепер, після одного із найскандальніших судових процесів на Уолл-стрит, її вже точно знають усі. Суд, що відбувся кілька тижнів тому, визнав Стюарт винною у фондових шахрайствах, дачі хибних свідчень і перешкоджанні відправленню правосуддя.
Таємна підказка інсайдера, котра заощадила для Стюарт якісь там 50 тис. доларів на фондовому ринку, вже обійшлася їй у 85 млн. Саме така сума випарувалася з вартості її компанії протягом кількох хвилин після оголошення вироку суду присяжних.
Адвокати засудженої мільйонерки мають намір подати апеляцію, хоча і знають, що оскарження в подібних випадках дуже рідко призводять до успіху. Якщо вирок залишиться в силі, Марту Стюарт буде взято під варту 17 червня і наступні півтора роки вона проведе у в’язниці.
Важко сказати, що занапастило досвідчену бізнес-вумен — самовпевненість, необережність, безтурботність чи тривіальна жадібність?
* * *
Історія «падіння» Марти Стюарт почалася на Різдвяні свята 2001 року. 27 грудня від свого агента на фондовій біржі, брокера Пітера Бакановика, вона дізналася, що глава і засновник біотехнічної компанії ImClone Systems Сем Уоксел, старий приятель Марти, спішно позбувається акцій власної компанії. Пані Стюарт негайно наслідувала його приклад і продала всі акції компанії ImClone, які у неї були.
У результаті всі троє опинилися на лаві підсудних. Сем Уоксел порушив закон, скориставшись закритою, нелегальним шляхом отриманою інсайдерською (внутрішньою) інформацією про те, що уряд не збирається випускати на ринок новий препарат від раку, розробкою якого займалася його компанія ImClone. Уоксел не лише встиг продати свої акції за день до того, як з’явилася відмова в реєстрації нових ліків. Він ще оповістив родичів і друзів, щоб вони встигли скинути цінні папери до падіння вартості компанії на фондовому ринку. Півтора роки по тому Сем Уоксел був засуджений до семи років тюремного ув’язнення за використання інсайдерської інформації, що давала йому переваги перед іншими акціонерами (і це попри те, що компанія була його власністю!).
Тоді ж, літом 2003-го, судове слідство було розпочато проти Марти Стюарт і її брокера Бакановика. Оскільки операція зі «скидання» акцій ImClone за день до їхнього падіння в ціні ніяк не могла пройти повз федеральну прокуратуру, котра вела розслідування в справі Уоксела. Але найгірше було те, що Марта Стюарт спробувала представити «підозрілий» продаж як давно обговорений із брокером план. Що ще більше насторожило прокурорів. А вже під час судових слухань з’явилися докази, що Марта намагалася знищити телефонне повідомлення, що звинувачує її в брехні.
Мільйонерка, котра зазіхнула на 50 тис. сумнівного прибутку, втратила не лише 85 млн. доларів вартості своєї компанії плюс ще кілька мільйонів на послуги адвокатів. Вона втратила багатомільйонну аудиторію телеглядачів і читачів, які були прямим джерелом її приголомшливих доходів. Вона відразу втратила репутацію, ім’я, справу, усе те, що нелегко вибудовувала все своє життя.
* * *
Історія сходження Марти Стюарт — типове втілення американської мрії. Марта Костира народилася 1941 року в бідній сім’ї польських іммігрантів, батько був простим робітником судноверфі в Нью-Джерсі. Для випускного шкільного твору Марта вибрала девіз: «Я роблю те, що мені хочеться, і я роблю це з легкістю».
Ще старшокласницею її запросили в модельний бізнес, але незабаром вона зрозуміла, що подіум — явно не її покликання. Вона подалася в коледж вивчати історію мистецтва. Тоді ж була названа журналом Glamour «кращою дівчиною, одягненою зі смаком». У 20 років вийшла заміж за Енді Стюарта, сина фондового брокера, і незабаром сама зробила кар’єру брокера на фондовій біржі, ставши однією з небагатьох тоді ще жінок на Уолл-стрит. А потім почалося головне — побудова власного бізнесу.
Використовуючи усього лише кухню у своєму будинку в Коннектикуті, Марта заснувала фірму з приготування їжі для великих компаній і вечірок. На основі «кухонного» досвіду було написано книгу, котра зробила їй ім’я і стала приводом для укладання контракту з телебаченням. У 80-ті приходить відомість...
Такий, коротенько, початок кар’єрного успіху дівчинки з бідної іммігрантської сім’ї, що завершився створенням мультимедійної компанії Martha Stewart Living Omnimedia. Випуск акцій компанії на фондовій біржі 1999 року протягом одного дня зробив Марту Стюарт мультимільйонеркою. На запитання про нове світовідчування вона, не соромлячись, відповідала: «Я — багата».
* * *
Імперія Марти Стюарт почала експансію на нові ринки. Компанія проводила операції в Канаді, Японії, Бразилії, готувалася до «вторгнення» у Китай та Корею і навіть будувала плани щодо пересиченої дизайнерськими інноваціями старої Європи. Проте махінації Стюарт із продажем власних акцій дуже вдарили по компанії, що носить її ім’я. І те, що вона торік формально залишила пости глави і керуючого директора, фірмі не дуже допомогло.
Поки Марта була присутня на судових слуханнях, інвестори і менеджмент підраховували втрати від «судового» удару по іміджу власниці. З головного бізнес-натхненника Марта Стюарт несподівано перетворилася на обтяжливий чинник для конгломерату видавничих і дизайнерських компаній, свого часу створених нею. Після того як Стюрт була визнана винною в перешкоджанні правосуддю і дачі хибних свідчень, акції Martha Stewart Living Omnimedia впали на 23%. Подальші втрати неминучі.
Сьогодні майбутнє компанії під сумнівом. Оскільки всі мас-медійні партнери, котрі протягом багатьох років активно брали участь у створенні образу Марти Стюарт як символу шляхетного життя, поспішили відмежуватися від обвинувачуваної. Її телевізійна програма на каналі CBS уже не існує. Газета New York Times, що продає авторську колонку «Запитайте Марту» сотням регіональних американських газет, також розмірковує про доцільність подальшого співробітництва з опальним автором. «Марта — уже пройдений етап, із нею покінчено, — каже Джеррі Оппенгаймер, упорядник неавторизованої біографії Марти Стюарт. — Ми спостерігаємо падіння ікони».
Проте більшість американських оглядачів вважають, що Марта мала шанс врятувати себе, якби вона вирішила казати правду із самісінького початку слідчого процесу. Оскільки в очах присяжних злочин її не такий тяжкий, як спроба його приховання. Треба сказати, що вердикт суду присяжних — 18 місяців тюрми —досить поблажливий, коли згадати, що експерти пророкували від трьох до п’яти років ув’язнення. «Можливо, суд і покарання Марти Стюарт будуть перемогою для тих рядових інвесторів, які втрачають свої невеликі гроші через подібні шахрайські транзакції», — таким був коментар одного із суддів. Навіть у Нью-Йорку з’явився похмурий жарт про те, що всі з нетерпінням очікуватимуть «тюремних щоденників» Марти Стюарт «із рекомендаціями щодо поліпшення декору в подібних закладах».
Цікавим штрихом виявилися результати опитування громадської думки, проведеного фондом Gallup: 53% опитаних вважають, що «експерт із домашнього декору» має відбути свій термін тюремного ув’язнення повністю.
Ідеальних людей, як і суспільств, не буває. Усі роблять помилки, ніхто не застрахований від неправильних дій. Але як розсудлива людина здатна виправлятися, так і суспільство повинно мати мотивацію й інструментарій для очищення. Епілог даної історії дуже красномовний: ніхто, хоч би яким багатим і знаменитим він був, не вправі порушувати закон.