5—7 вересня курортне містечко на півдні Польщі от уже вдванадцяте стане економіко-політичним центром Центральної та Східної Європи. У торішньому, одинадцятому зібранні, що у певному сенсі було рекордним, брали участь понад тисячу гостей з двох десятків країн, серед них чотири президенти, п’ять прем’єрів, 30 керівників центральних установ та iнституцій, 10 керівників банків та бірж, 200 директорів компаній, 200 журналістів. Однак «колекціонування» особистостей — то лише зовнішня ознака криничанських зустрічей, вважає Зигмунт Бердиховський, голова програмної ради Економічного форуму. Він опікується нинішніми заходами від найпершого, у 1991 році, є автором концепції та водночас особою, яка контактує з провідними економістами та політиками різних країн, запрошуючи їх до участі.
— Ми б хотіли, аби Форум, якому вже 12 років, постійно розвивався, — каже пан Зигмунт. — Щороку забезпечувати участь у ньому найважливіших постатей у сфері політики й економіки та пропонувати для обговорення теми не просто актуальні сьогодні, але й такі, що, як очікується, постануть за кілька років. У цьому сенсі є прагнення працювати на випередження, ставлячи питання про те, як європейська спільнота виглядатиме після приєднання до неї цілої групи країн. У таких дискусіях мають брати участь Росія та Україна, хоча вони й не належать до нинішньої хвилі розширення Євросоюзу. Я переконаний, що присутність цих країн є невід’ємним моментом нашої співпраці.
Ми не повинні забувати про політичну ціль — доля Європи, того регіону, де ми живемо. Друга мета — це розмова, як краще робити бізнес. І в цьому сенсі добрих зразків ніколи не буває забагато. Не забуваймо, що Форум — це місце, де зустрічаються і вдалі бізнесмени, і частина тих, хто ще не став прибічником вільноринкових змін. Основна наша мета — щоб люди з’їхалися, мали можливості до контактів та діалогу. Зрештою, якщо ми говоримо про відкриті кордони, вільне перетікання капіталів — це елементи, які зміцнюють демократію. І в цьому наша мета, скільки б років Форумові не виповнилося.
У криничанських зібраннях 1991—1992 років брали участь невеликі групи економістів та політиків. Однак після десяти років представництво України стало найчисленнішим, після, звичайно ж, польського, — для прикладу, торік було понад сто осіб, зокрема діючий прем’єр і прем’єр колишній. Без України не можна розмовляти про європейську інтеграцію. Ми бачимо, що з 1998 року, часу російської кризи, українсько-польский товарообіг зростає в середньому на 25 відсотків. Крок за кроком, цеглинка по цеглинці. Сподіваємося, що свій внесок робить і наш Економічний форум.
Цього року організатори запланували підготувати в рамках Форуму те, чого ще не було, — широку презентацію України для тисячі учасників. Позаяк очікуємо більше бізнесменів із країн Західної Європи, така презентація може стати вельми корисною.
Звичайно, хтось скаже, що доцільніше зосередитися на конкретних проблемах двосторонніх відносин, скажімо, на не працюючих як слід митних переходах. Але, за великим рахунком, завдання не в тому, аби всі зусилля докласти до відкриття чергового переходу через кордон. У моєму розумінні Криниця — це місце, де українці, росіяни, поляки, німці (торік було 22 країни) ведуть мову про глобальніші проблеми. Але коли внаслідок діалогу поліпшуються економічні зв’язки між окремими державами, я з того задоволений...
До цьогорічного форуму, продовжує пан Зигмунт, уперше буде підготовлено доповідь із питань трансформації — своєрідну спробу синтетичної оцінки ситуації в регіоні та ситуації в кожній із країн зокрема. З наголосом, звичайно ж, на головних проблемах і перешкодах процесові. Головним координатором цієї роботи є професор Даріуш Россаті, колишній міністр закордонних справ Польщі, до неї залучено відомих політиків, економістів із кількох країн Центральної Європи.
Друга новинка — дискусія навколо паливно-енергетичного сектора (газ, нафта, електрична енергія). Ії готують польські інституції, що керують відповідними секторами і мають вплив на їхній розвиток.
Проблеми державної власності, умови інвестування в пострадянських країнах очима представників західних фірм — ці теми обговорюються не перший рік. Але є прагнення поглянути на них з урахуванням нових подій і нового досвіду.
І, звичайно ж, фундаментальний мотив — Європа після інтеграції. Це спроба погляду на функціонування Європейського Союзу після входження до нього всіх європейських держав.
Треба сказати, що після доповідей — а їх планується 50—60 — виступатимуть ще й експерти, які представлятимуть наукові інститути польські, німецькі, російські, швейцарські — вперше їх буде так багато. Організатори Форуму сподіваються в такий спосіб піднести теоретичний рівень розмови на вищий щабель...
І все ж — їхати чи не їхати? Сім годин добиратися з Варшави в Криницю, аби вкотре почути від більш успішних сусідів правильні слова про корисність ринку та розвою демократії?
— Синдром «старшого і меншого», про який ви говорите, був і в поляків, коли ми починали розмови з німцями, — каже пан Бердиховський. — Точнісінько такі ж почуття! Однак... або братимемо участь у тому діалозі, або не братимемо. Якщо так, то для нас є місце, якщо ні, то найважливіші рішення будуть прийняті без нашої участі.
У принципі, можна заощадити, не їдучи до Криниці. Але я переконаний, що у європейському діалозі українці повинні брати участь. Те, що робиться сьогодні, — це інвестиція в майбутнє.