Фієста у Вальдеморійо — велика подія в іспанському календарі бою биків. Один раз на рік у цьому маленькому містечку під Мадридом проходить перша корида сезону. Але цього разу торжества затьмарило складне становище, в якому опинилися скотопромисловці. Вони бояться, що обов’язкові тести на «коров’ячий сказ», запроваджені Євросоюзом, призведуть до краху всієї їхньої галузі.
Річ у тім, що зазвичай бика, що загинув на арені від меча матадора, потім продають на м’ясо. Власне кажучи, і сама корида, на думку багатьох, — це просто художній варіант бойні. Іспанці високо цінують м’ясо биків, їх з’їдають практично повністю, бичачі яйця та хвіст — особливі делікатеси.
За новими правилами Євросоюзу, кожна тварина віком понад два з половиною роки має пройти тести на «коров’ячий сказ». Але кращі з виставлених на кориду биків не бувають молодшими, ніж чотири-п’ятирічні, а отже вони набагато переважають встановлену Євросоюзом вікову межу, до якої яловичина вважається безпечною.
Нині після бою кожну тушу треба перевіряти на наявність вірусів «коров’ячого сказу», але власники худоби й господарі арен відмовляються ризикувати. Якщо хоч один тест виявиться позитивним, під ніж підуть усі елітні бики. Тому їхні власники й організатори фієсти одностайно вирішили спалювати туші відразу після бою, попри те, що це влетить їм у копієчку. На фієстах такого масштабу, як у Вальдеморійо, продаж м’яса вбитих биків звичайно покриває третину всього бюджету свята. Тепер усі ці гроші буде втрачено. Тому виробники бойових биків прагнуть хоч якось полегшити свою долю, вимагаючи від іспанського уряду компенсацію на суму 13 мільйонів доларів за не отримані в близькому майбутньому доходи та за кремацію тварин.
В іншому кінці Європи, у Франції, один із найбільш знаменитих і фешенебельних французьких ресторанів L’Arpege, розташований у розкішному 7-му районі Парижа, вилучив зі свого меню м’ясні страви і став вегетаріанським, намагаючись хоча б за рахунок цього зберегти своїх панікуючих клієнтів. Водночас, у Німеччині нинішнього року планують закрити кожну десяту бойню, а економісти при цьому прогнозують, що дефіцит шкіри призведе до різкого підвищення цін на взуття.
Манія «коров’ячого сказу» охопила всю Європу. Її жертвою стали вже два міністри в уряді Німеччини. Проте за боротьбу з нею доведеться платити не лише політичну ціну — страх європейців за своє здоров’я миттєво трансформувався в катастрофу для європейської м’ясної промисловості, а її наслідки неодмінно вплинуть на всю економіку Європи. За цифрами останніх витрат на боротьбу з епідемією можна визначити загальний рахунок, який виставить європейцям коров’яча губчастоподібна енцефалопатія (КГЕ). У найближчі два роки він сягне 20 млрд. доларів — ця сума враховує прямі збитки сільськогосподарського сектору, урядову допомогу тваринникам, втрачені робочі місця та доходи громадян, а також зниження конкурентоздатності європейської м’ясо-молочної промисловості. А криза тільки розпочинається!
В самій лише Франції падіння споживчого попиту на яловичину обходиться виробникам у понад 14 млн. доларів на тиждень. У Німеччині кількість робочих місць, імовірно втрачених унаслідок «коров’ячої паніки», може досягти 40 тисяч. Менеджер німецької вищої торгової асоціації виробників м’яса Патрік Штейнке не приховує свого песимізму. «Ми очікуємо цілком катастрофічних наслідків від коров’ячої епідемії».
Проте губчастоподібна енцефалопатія, що охопила Європу, вдарила не тільки по виробниках м’яса. За останні чотири роки, до того моменту, як хвороба перетнула Ла-Манш і вийшла за межі країни свого народження, Європейська комісія вже витратила 6 млрд. доларів на те, щоб розсіяти тривогу споживачів і зміцнити європейський ринок яловичини. Вона викупила у виробників 23 тисячі тонн м’яса й у міру поширення епідемії планує продовжувати й розширювати такі дії. До того ж ухвалено рішення провести за державні кошти перевірку худоби, відшкодувати збитки тваринникам у зв’язку зі згортанням експорту м’яса, а також компенсувати їм вартість хворих тварин, котрі підлягають знищенню.
Проте не всі збитки вдається спрогнозувати. Приміром, неможливо передбачити, скільки грошей доведеться витратити на лікування заражених КГЕ людей, коли ситуація вийде з-під контролю і кількість хворих різко зросте, значно перевищивши нинішню порівняно невелику кількість заражених. При цьому не слід забувати, що інкубаційний період хвороби може досягати десяти років і навіть більше. Тому сам процес впровадження системи контролю за станом здоров’я тварин у всіх країнах Євросоюзу, на думку одного з керівників Національної спілки фермерів Великобританії Стівена Россайдса, може перетворитися на серйозний фінансовий тягар для ЄС.
В умовах відкритості європейських кордонів живих корів, а також заражене м’ясо та корм для тварин легко перевозити з однієї країни в іншу. А тривалий інкубаційний період «коров’ячого сказу» не дає можливості визначити весь масштаб проблеми. На думку провідного дослідника Національного інституту охорони здоров’я США Поля Брауна, сьогодні кожна країна європейського континенту, у тому числі й держави, які не входять до ЄС, «обов’язково виявить КГЕ, щойно вона перевірить свої коров’ячі череди». Побоюючись зараження своєї худоби, більшість східноєвропейських країн, зокрема кандидати в Євросоюз Польща та Чехія, уже заборонили імпорт яловичини з держав ЄС.
Виявлені 15 років тому в корів на півдні Англії віруси «коров’ячого сказу» потрапили в організм людей, котрі вживали м’ясо заражених тварин. 88 британців уже стали жертвами нової хвороби. З 1996 року платники податків Великобританії вже заплатили 7,5 млрд. доларів за проведення заходів, спрямованих на боротьбу з КГЕ, — передусім компенсації тваринникам і перевірки худоби. Починаючи з 1988 року, коли уряд затвердив жорсткі заходи з контролю за станом здоров’я тварин, щорічні збитки британської м’ясної промисловості становлять у середньому 480 млн. доларів.
У країнах континентальної Європи від часу появи нової хвороби нею заразилися 1700 корів, причому левова частка захворювань припадає на останні дванадцять місяців. Багато держав на інших континентах, у тому числі США, Австралія, Нова Зеландія та Малайзія, заборонили імпорт європейського м’яса. Ці заходи разом з різким (на 27%) падінням попиту на яловичину в самій Європі спричинили значне зниження цін на цей продукт. Із жовтня минулого року ціни на м’ясо в європейських країнах впали в середньому на 26,2%.
Уряди країн ЄС повинні заборонити на шість місяців використання м’ясо-кісткового борошна (через яке переважно й поширюється захворювання) для харчування корів, а також розпочати тестування всіх тварин, котрим загрожує зараження. Після 1 липня державам ЄС доведеться зробити тяжкий вибір — або наважитися на перевірку всіх корів у віці понад 30 місяців, або просто знищити їх. Якщо ухвалять рішення пустити тварин під ніж, доведеться зарізати понад два мільйони корів. Брюссель компенсує 70% вартості знищеної худоби (790 млн. доларів), а решту національні уряди заплатять тваринникам із власних коштів.
Кожна людина, причетна до вирощування корів, не може не сумувати з приводу таких жорстких заходів. Італійські виробники м’яса заявляють: щотижня їхні втрати становлять 6,8 млн. доларів. Тому тут нікого не дивує, що римська м’ясна лавка, яка торгувала яловичиною протягом двох століть, змушена була недавно відмовитися від свого традиційного бізнесу, перекваліфікувавшись на продаж рибних продуктів. Такий крок власник магазину пояснює різким зменшенням кількості своїх клієнтів, котрі просто бояться їсти м’ясо. Те саме відбувається і в Німеччині. В цій країні, де яловичина традиційно була в пошані, її споживання за останні чотири місяці скоротилося на 70%. Власник сімейного м’ясного магазину в Штутгарті запевняє, що обсяги продажу пропонованої ним продукції лише за останній місяць упали на 80%. Він каже, що його клієнти дуже стурбовані, і чим більше випадків захворювання на КГЕ оприлюднюється, тим більше вони бояться стати жертвами «коров’ячого сказу».
Очікується, що найбільших збитків виробникам яловичини завдасть заборона використовувати як корм м’ясо-кісткове борошно. Цього корму в ЄС випускається щорічно близько 3 млн. тонн, з яких півмільйона експортується. Бойні не тільки змушені будуть із власної кишені оплатити знищення цього борошна, а й зазнають значних збитків у зв’язку з неможливістю його експортувати. У масштабах Євросоюзу це становитиме 2,9 млрд. доларів щорічно.
Обсяги фінансування, яким можуть забезпечити кампанію проти коров’ячого сказу країни–члени ЄС, варіюються. Французький уряд, приміром, готовий виділити на це 1,4 млрд. доларів, Німеччина — 800 млн., а Італія — лише 121 млн.
Єдиним променем у мороці останніх подій може бути факт усвідомлення європейськими державами сумних наслідків багаторічного субсидування ними фермерських господарств. Канцлер ФРН Герхард Шрьодер призначив на початку поточного року міністром сільського господарства представника «зелених». Завдання нового члена уряду в «переосмисленні сільськогосподарської політики», яка повинна зосередитися віднині на екологічно безпечних методах фермерства. Схоже, країни ЄС поступово відмовлятимуться від інтенсивного виробництва у м’ясній промисловості, зосередившись на питаннях захисту споживачів. Проте спочатку європейцям доведеться перемогти коров’ячу епідемію, заплативши за це колосальну ціну.
За матеріалами зарубіжної преси