Позаторік восени японська Toshiba Corp. зупинила свої японські заводи з виробництва телевізорів і почала складати продукцію в Китаї, хоч призначалася вона саме японському ринку. Незабаром аналогічна історія відбулася і з фотокамерами японської фірми Minolta Co. Потім за їхнім прикладом пішли і Sanyo Electric Co., Sony Corp. та багато інших фірм, які донедавна вважалися флагманами японської економіки. Тепер вони рухатимуть економіку китайську. І для Японії, що поринає в четверту за останнє десятиліття рецесію, близьке сусідство перспективної економіки, яка розвивається найшвидшими темпами у світі, становить найбільшу проблему.
Річ навіть не в тому, що 2002-й країна вперше зустріла в умовах свого торгового дефіциту з Китаєм, а в тому, що потік японських інвестицій, якого так чекає внутрішня економіка, нестримно рветься на материк. Обсяги японських капіталовкладень у Китай за останнє десятиліття подвоїлися, а обсяг торгівлі — навіть потроївся, перевищивши торік суму 115 млрд. дол.
Відплив японських капіталів із країни вже призвів до 20-відсоткового зменшення армії індустріальних робітників, що в масштабах усієї країни становить рекордний за повоєнні роки рівень безробіття — 5,4 відсотка. Японський уряд щосили намагається підігнати сьогоднішні реалії під свої ідеали і дуже бідкається, що змінити ситуацію йому не під силу. Сусідство двох країн при тому, що рівень зарплати в одній становить лише 5 відсотків рівня в іншій, а кваліфікація робочої сили вже практично зрівнялася, потребує вжиття радикальних заходів, до яких консервативне японське суспільство ще не готове.