За першу половину 2009 року злет ВВП уже 13 провінцій країни перевищив 10%...
(Інформація з китайського мобільного телефону)
Китайські оператори мобільного зв’язку пропонують своїм свідомим і соціально небайдужим співгромадянам дедалі нові і нові продукти, у тому числі попередні (до оприлюднення офіційним шляхом) експрес-показники економічного розвитку країни.
Аби збагнути важливість цієї інформації, слід мати на увазі, що світова економічна криза внесла істотні корективи в розвиток економіки китайських регіонів. Дані з мобілок виглядають ще більш промовисто, коли взяти до уваги, що вже на початку її відчутного впливу (друга половина 2008 року) китайські економісти здійснили оперативний аналіз кризових явищ та внесли на розгляд виконавчої влади прогнози розвитку у наступний період.
Так, на основі обробки великого масиву національної, відомчої та регіональної статистики науковці Пекінської академії суспільних наук Цзин Тихуа та Вей Шухуа зробили висновок про те, що надмірний розвиток експортного потенціалу Східного економічного поясу спричинив уповільнення темпів зростання економіки цього регіону — вперше за весь період його досліджень. Уперше за останні три десятиліття (тобто за весь період здійснення політики реформ) провінції Центрального і навіть найменш розвиненого Західного Китаю випередили провінції Східного Китаю.
За результатами дослідження зроблено висновок про тенденцію до скорочення розриву у розвитку економічних районів (ця тенденція не спостерігалася із середини 1960-х років) та їхній більш збалансований розвиток, а також проаналізовано уроки кризи для економіки держави.
Урок перший полягає в тому, що криза торкнулася передусім експортноорієнтованих галузей економіки провінцій сходу країни (виробництво побутових приладів, швейна, текстильна, пластмасова, поліграфічна, взуттєва галузі тощо), які були вражені скороченням попиту на їхню продукцію на ринках Європейського Союзу та США. Тому вже на початку кризи було вироблено курс на переорієнтацію на нові, більш перспективні ринки (країни — партнери з БРІК, ПСА, Австралію тощо). Водночас енерго- та ресурсомісткі підприємства Центрального та Західного економічних поясів стикнулися з падінням цін на їхню продукцію і зростаючою конкуренцією з боку іноземних виробників.
Суть другого уроку полягає в унормуванні практики банкрутства чи закриття підприємств: з допомогою сучасних інструментів антикризового менеджменту їх можна оживити і забезпечити подальше стале зростання. Порівняння кількості збанкрутілих підприємств Східного Китаю у докризовий період та під час кризи (за даними торгових палат східнокитайських провінцій — відповідно, 14889 та 19870), а також значна кількість підприємств, створених під час кризи, свідчать, що регіон виявився спроможним протистояти обвалу промисловості і забезпечити відновлення виробничої функції та «повторну» реєстрацію збанкрутілих суб’єктів підприємницької діяльності. Як правило, йдеться про санацію підприємств з подальшим технічним переозброєнням, освоєнням нового асортименту продукції та ін.
Третій урок стосується робочої сили у містах на Сході країни. Зроблено висновок про те, що задля запобігання можливим соціальним протестам слід уникати повернення робітників-мігрантів з центральних і західних районів до місць їхнього постійного проживання, сконцентрувавши зусилля на професійній перепідготовці на місці на нові спеціальності, пов’язані, наприклад, з охороною навколишнього середовища, соціальною сферою, обслуговуванням тощо.
На думку відомих китайських економістів, китайські регіони мають чималий запас міцності. Один з його індикаторів — позитивна динаміка ВВП країни та її регіонів, що на тлі кризових явищ в економіці розвинених країн видається надзвичайно важливим. За уточненими протягом минулого року розрахунками, 2007 року зростання ВВП перевищило 13% (на 1,1% більше офіційно проголошеного на початку 2008 року показника), а 2008-го — 7% (існують й інші оцінки, що не збігаються з офіціозом). Протягом першої половини 2009 року ВВП 13 (з 34) провінцій зріс більш як на 10%, а 19 — більш як на 8% порівняно з аналогічним показником 2008-го.
Ще один урок життєдіяльності системи фінансів та валютного регулювання. Стверджується, що фінансова система країни виявила стійкість до кризових явищ. Адже сукупний обсяг і питома вага в банківських портфелях так званих поганих кредитів мали тенденцію до скорочення. Так, з початку року обсяг зазначених кредитів скоротився на 700 млрд. юанів. Крім того, капіталізація великих державних банків та банків-товариств з обмеженою відповідальністю відновилася до встановлених центробанком критеріїв.
Водночас майже припинилися втрати комерційних банків у зв’язку з банкрутствами та неплатоспроможністю клієнтів; кількість судових позовів банків до зазначеної категорії неплатників зменшилася на 30%.
Стійкості економічній та фінансовій системі Китаю додає й те, що у зовнішній торгівлі КНР, незважаючи на певне уповільнення динаміки, досягнуто додатного сальдо торговельного балансу у 38,98 млрд. дол. США.
Якщо зважити на постійне зростання валютних резервів (їх приріст торік становив 41,78 млрд.
дол., тобто ненабагато менше за аналогічний показник позаминулого року — 44,10 млрд. дол.), можна стверджувати, що в розпорядженні китайської влади є все необхідне, аби запобігати загостренню кризи у будь-якому регіоні.
Серед інструментів регіональної політики неабияку роль відіграє «План стимулювання економіки обсягом 4 трлн. юанів». Відповідно до нього, деякі регіони та міста Китаю вже на початку 2009 року отримали субвенції з державного бюджету. Так, провінція Цзянсу — 89,52 млрд. юанів на будівництво у сільських районах, провінції Сичуань, Гуандун, Ляонін та Шаньдун — по 100 млрд. юанів на будівництво інфраструктурних та інших об’єктів у власних адміністративних межах тощо.
Водночас перед регіонами Китаю поставлено завдання перебудови галузевої структури, зокрема, відродження провідної ролі металургії та автомобілебудування, забезпечення сталого розвитку внутрішнього ринку, стимулювання попиту, розв’язання проблем, спричинених падінням цін на енергоносії та сировину. При цьому акцент робиться на необхідності впровадження нових технологій, активізації інноваційних процесів на власній, не запозиченій ззовні, технічній базі.
На тлі скорочення припливу іноземних інвестицій центр закликає регіони до пошуку місцевих джерел інвестування з тим, аби в 2009—2010 роках економічний розвиток не уповільнювався.
Цілком природно, що, отримавши мобільний «месидж» щодо зростання ВВП, громадяни столиці і регіонів можуть упевненіше дивитися на перспективи своїх великих і малих бізнесів. Якщо, звичайно, вони довіряють показникам без посилань на джерела, що з’являються і зникають на дисплеях їхніх телефонів…