За версією Hurun Report (китайського аналога й певною мірою похідної американського журналу Forbes), 106 китайців мають власні активи на суму понад мільярд доларів. Сам Forbes нарахував у Китаї 66 мільярдерів. Що, втім, не завадило йому поставити країну усталеного комунізму на другу сходинку у світовій першості за «поголів’ям» супербагатіїв. Перше місце (із 415 мільярдерами) досі залишається за США.
А ось за кількістю мільярдерок, які самостійно нажили свій перший мільярд, Китай уже випередив решту країн світу. Із десяти найбагатших self-made жінок шість — китаянки. Ось тільки імена китайських мільярдерів (незалежно від статі) мало що кажуть не лише американцям вкупі з європейцями, а й самим китайцям. Не те що імена Білла Гейтса чи Воррена Баффета.
Виняток становлять хіба що китайські інтернет-барони, найвідоміший із яких — Робін Лі. 38-річний творець китайського пошуковика Baidu за величиною своїх статків (2,4 млрд. дол.) уже випередив Джеррі Янга з його Yahoo. Решта ж китайських мільярдерів не дуже прагнуть привертати увагу (зокрема і з боку держави) до своїх скромних персон, усіляко намагаючись залишатися в тіні. Принаймні у тіні софітів.
Зате назву китайської компанії PetroChina запам’ятали вже чимало людей. 5 листопада 2007 року найбільший у Китаї виробник газу і нафти здійснив первинне розміщення своїх акцій на Шанхайській біржі. Того ж дня їх ціна зросла втричі, в результаті чого загальна ринкова капіталізація компанії перевищила трильйон доларів — більше, ніж усього фондового ринку Росії. За цим показником PetroChina вийшла на перше місце у світі.
У десятці найбільших корпорацій світу командна першість також належить Китаю — п’ять із десяти проти трьох американських. Решта два місця дісталися російському «Газпрому» та голландській Royal Dutch Shell.
Ще 25 років тому Китай під керівництвом своєї комуністичної партії вирішив перестати опиратися капіталізмові і спробувати отримати від нього хоч якесь задоволення. Результати вражають. Рік тому в КНР налічувалося лише 15 мільярдерів. При ВВП на душу населення — тисяча доларів на рік. Саме ці два останні показники демонструють найбільші загрози для китайської економіки — «бульковидність» китайського фондового ринку і жахаючі соціальні дисбаланси.