Укотре вивчати споживчі звички багатіїв узялися відразу кілька американських фірм. В одному з таких досліджень у споживачів, річний дохід яких перевищує 150 тис. дол. (а вони становлять 5% усього населення США), з’ясовували, чим вони керуються, роблячи покупки. Дві третини відзначили, що, вибираючи між добротною і недорогою річчю, з одного боку, та стильною — з іншого, віддадуть перевагу першому варіанту. 72% взагалі визнали, що уникають «виставляти напоказ те, що мають». Для 82% суперзабезпечених споживачів вирішальним чинником при покупці виявляється наявність у товару бренду, який заслужив високу репутацію завдяки чудовій якості, а для 77% достоїнства товару означають більше, ніж його ціна. І лише 12% багатіїв воліють купувати ті речі, які вважаються модними та стильними.
Інше дослідження було проведене в 70 міжнародних готелях мережі Small Luxury Hotels. Як мінімум чверть постояльців цих закладів — американські мультимільйонери. Вартість триденного перебування у двомісному номері мало коли опускається нижче 2,5 тис. дол., але досить часто перевищує 7,5 тис. Примітно, що в даному випадку опитували не клієнтів, а обслуговуючий персонал. За оцінками обслуги, постояльці дуже не люблять, коли їхнє багатство виставляють напоказ, зайвий раз турбують, запобігають перед ними. А також примушують чекати або відмовляються задовольнити якісь особливі запити. Вони віддають перевагу ненав’язливому сервісу, очікують, що персонал постарається запам’ятати улюблені напої, страви, інші смаки своїх клієнтів і захоче вгадати їхні бажання.
Усіх пожильців службовці готелів ранжирують за їхнім ставленням до грошей і манерою їх витрачати. По 25% відводять на категорії «при грошах, але обачні» та «обмежені в коштах, але не усвідомлюють цього». 15% постояльців, за оцінками персоналу, належать до категорії «молоді і багаті», які лише «вчаться витрачати гроші усвідомлено», 12 — до «ексгібіціоністів», що прагнуть привернути до своїх чималих витрат загальну увагу, й 11 — до «гедоністів», яких цікавить лише те, щоб отримувати всі задоволення відразу, та ще й у режимі нон-стоп. Особливої уваги заслуговують «несправжні багатії» (8%), котрі лише вдають, що в них багато грошей, і «нові багатії» (5%), які або виграли в лотерею, або отримали спадщину, або несподівано для себе різко розбагатіли в якийсь інший спосіб. Саме останні можуть опуститися до того, аби вибирати вино, орієнтуючись на його ціну, а не на марку.
Ще одне дослідження — Visa EU Business Travel Survey 2004 — було присвячене тому, як витрачають гроші професійні фінансисти. 79% із них воліють зупинятися в розкішних чотири-п’ятизіркових готелях. При цьому 30% їхніх досить чималих рахунків перевіряються найретельнішим чином (постояльці, котрі належать до інших категорій, перевіряють лише 13% рахунків). Нерідко такі перевірки супроводжуються викреслюванням «зайвих» витрат, що найчастіше відбувається при розрахунках за користування міні-баром у номері. Втім, це питання виявляється найбільш спірним і в інших випадках. Проте фінансисти без зайвих зволікань оплачують лише 19% рахунків за користування міні-баром, тоді як інші пожильці — 39.
Невідомо, які висновки з цих досліджень зроблять торговці та власники готелів, проте записувати у графі «професія» слово «фінансист» постояльцям готелів зазвичай вигідно...