Протягом декількох останніх місяців Францію лихоманило: на вулицях із травня страйкували транспортники, освітяни та комунальники, а в Національній Асамблеї весь червень бурхливо засідали депутати. За 156 годин жорстких дебатів у новий пенсійний законопроект було запропоновано внести 8 680 поправок. Щоправда, з них пройшли усього лише 453. Але найголовніше — пройшов і сам законопроект. Причому голосували за нього не лише консерватори, які підтримують прем’єр-міністра Жан-П’єра Раффарена, а й опозиційні соціалісти з комуністами.
Відтепер французам доведеться не просто більше працювати, щоб заслужити собі гідну пенсію. Найпринциповішим моментом теперішньої пенсійної реформи стало скасування привілеїв, якими користувалися держслужбовці порівняно з представниками приватного сектора. Так, якщо перші могли претендувати на повну пенсію вже після 37,5 року виробничого стажу, то з 2008 року їм, як і приватникам, доведеться гарувати всі 40 років. Далі — більше: із 2012 — 41 рік, а з 2020 — 42. І жодного поділу на державний сектор і приватний.
Спроба скасувати привілеї для держслужбовців уже робилася 1995 року під керівництвом тодішнього прем’єр-міністра Алана Жюспена. Проте страйки й інші акції протесту мали настільки жорсткий характер, що прем’єр-міністру довелося не просто відступитися, а й піти у відставку. Цього разу профспілки обіцяли повторення тієї самої історії, проте Раффарену вдалося вистояти і наполягти на своєму. Катастрофічне зниження рівня народжуваності і стрімке старіння європейського населення просто не залишають іншого вибору. Та все ж аналітики стверджують, що навіть настільки хворобливі реформи не є заходами, адекватними виниклим проблемам.
Новий пенсійний законопроект має також отримати схвалення в Сенаті, що, як планують законодавці, станеться ще до кінця цього місяця.