Дослідний інститут фінської економіки (ETLA) — найавторитетніша у Фінляндії організація, що займається економічними дослідженнями і прогнозуванням. Із 2005 року його виконавчим директором став Сікстен Коркман, котрий раніше обіймав відповідальні посади в Банку Фінляндії, міністерстві фінансів, Раді міністрів Євросоюзу. Він же очолив Фінський бізнес-форум.
Сьогодні пан Коркман — один із найбільш затребуваних експертів у сфері фінської та європейської економічної політики. Саме при ньому ETLA став цілеспрямовано займатися аналізом чинників, що стимулюють появу інновацій і впровадження нових технологій у контексті розвитку економіки знань.
Про фінську економіку, єврозону, фінансову кризу, вчителів і багато іншого пан КОРКМАН розповів в ексклюзивному інтерв’ю для «Дзеркала тижня».
— Як ви оцінюєте перебування Фінляндії в зоні євро? Які плюси та мінуси за весь період із 2002 року?
— Євро є гарним каркасом для всієї Європи, він надає їй цілісності, і для Фінляндії він відіграв позитивну роль. Євровалюта допомагає забезпечувати стабільність ціноутворення, стабільність фінансових ринків і порівняно низькі відсоткові ставки. У минулому ми багато сварилися через те, яка монетарна політика має здійснюватися і чи потрібно девальвувати валюти. А сьогодні у нас з’явився час, щоб сперечатися про освіту і ринок праці, що, на мою думку, є більш продуктивним.
При всьому цьому у Фінляндії є чимало найважливіших чинників, аж ніяк не пов’язаних із грошима, наприклад відповідальна фіскальна політика, працьовите населення, гарна система освіти. Тож не тільки євро заслуговує на похвалу.
— Як почувається економіка Фінляндії в нинішній ситуації, коли дефолт загрожує Греції і ще в кількох економіках єврозони ситуація критична?
— Євро завжди відчувало різного роду економічні проблеми. Окрім іншого, варто враховувати, що весь світ 2009 року став жертвою глобальної кризи небачених масштабів. Природно, Фінляндія дуже постраждала від кризи, тому що у нас дуже відкрита економіка і дуже великий експорт.
Правда й те, що вся Європа зараз слабка. Вона одужає, але не відразу. До того ж у різних країн є свої специфічні проблеми. Проте кожна держава має брати головну відповідальність за свої проблеми на себе.
Приклад Греції тут вельми актуальний. Ситуація, в якій вона опинилася, викликає жаль. Але я не став би перебільшувати її значення, адже Греція, за великим рахунком, має маленьку економіку, котра суттєво не впливає на всю Європу. Євросоюз (і ми в тому числі) може їй допомогти кредитуванням. Однак таке кредитування не обійдеться Греції дешево. Гроші видаватимуться під ставку, що перевищує 5%, тобто дуже високу. Тож, зрештою, Греції доведеться розв’язувати свої проблеми самостійно. Грекам доведеться урізати видатки, зайнятися глибоким реформуванням і підвищити вік виходу на пенсію.
Іспанії, я сказав би, просто не пощастило. Ця країна здійснювала досить розумну політику, але у них сталася важка житлова криза. Те саме стосується й Ірландії. Їх очікують кілька років дуже серйозних проблем. Але Ірландія вже зараз приймає багато важких рішень, і нам вони видаються дуже перспективними. Я сподіваюся, що Іспанія вчинить так само.
Іспанія — це скандинавська країна на півдні. У тому сенсі, що вона досить добре організована, до кризи тут проводилася цілком розумна фіскальна політика. Хоча в Іспанії зараз супервисокий рівень безробіття. І житловий бум в Іспанії був безпрецедентним.
— Якою є позиція Фінляндії з питання можливого виключення недбайливих членів єврозони з механізму євро (наприклад Греції)?
— Європа не є клубом, з якого когось можна виключити, так питання не стоїть. Греція залишиться в єврозоні. Але якщо вона не вдаватиметься до жодних дій і не займеться здійсненням реформ, то, природно, цілком можливий дефолт, держава збанкрутує. І тоді всі, хто кредитував Грецію, — іноземні уряди, банки, МВФ та інші — зазнають збитків. Таке вже траплялося з країнами, і цього хотілося б уникнути. Але, чесно кажучи, Європа переживе і це.
— Які, на вашу думку, перспективи єврозони — короткострокові і довгострокові?
— З одного боку, є люди, котрі кілька років тому вважали, що євро вирішить усі проблеми людства. Це явне перебільшення. З іншого — є англосакси, котрі від самісінького початку були скептично налаштовані, і зараз вони пророкують смерть єврозони в зв’язку з Грецією. Це ще одне перебільшення.
Я вважаю, що в цілому запровадження євро виявилося успішним і що Європі краще з єдиною валютою, але її не треба сприймати, як панацею. Якщо грецький уряд каже неправду, якщо він не здійснює розумної фіскальної політики, якщо він не реформує пенсійної системи, то ніякий євро йому не допоможе.
Я хочу сказати, що необхідні дії. Я не кажу, що з євро все чудово, але єдина євровалюта — це дуже корисна і практична річ. Вона виживе і продовжить своє існування — якщо не вічно, то як мінімум ще кілька десятиріч.
— Як світова фінансова криза позначилася на фінській економіці? Які сфери постраждали найбільше, а які встояли?
— Для Фінляндії наслідки кризи виявилися серйознішими, ніж для багатьох інших країн (можливо, із деякими винятками). ВВП знизився на 7,5—8%. Це дуже багато. У Швеції зниження становило 5%, у Данії — близько 5%, у Німеччині — 5%. Криза в цих країнах проходила ще гостріше, ніж у Фінляндії, але саме Фінляндія постраждала в результаті більше від усіх. Причина — високий рівень нашої інтеграції у світову економіку. Тож уникнути суворих наслідків ми не могли.
Криза позначилася на всіх сферах, однак наша фінансово-банківська система упоралася з нею непогано, принаймні краще, аніж в інших країнах, наприклад у Швеції. Фінські банки були дуже обережні, і у них нема серйозних проблем із балансом. Сфера обслуговування теж менше від інших зазнала впливу кризи.
Окрема розмова — про великих гравців. Такі компанії, як Nokia, наприклад, зазнають великих втрат, але вони ж і відновлюються швидше, бо є глобальними компаніями і можуть виграти за рахунок зростання в будь-якому секторі світового ринку, а не тільки за рахунок зростання на внутрішньому ринку.
У Фінляндії найбільше постраждало промислове виробництво, адже ми виробляємо для світового ринку чимало товарів, а для цього потрібні інвестиції. Також постраждала будівельна галузь — в основному через відсутність попиту і труднощі фінансування. Але попит на будівництво зараз почав зростати саме через те, що відсоткові ставки досить низькі, і це — одна з переваг тієї фіскальної політики, котру ми проводили і проводимо, — стабільність відсоткових ставок єврозони.
— За радянських часів Фінляндія була одним із найбільших постачальників споживчих товарів у СРСР. Із розпадом Союзу і початком домінування Китаю ці ринки були в основному втрачені. Вам не здається, що Фінляндія і Євросоюз загалом мусять докладати більше зусиль, аби повернути свої традиційні ринки і захищати своїх виробників від Китаю та його торгової експансії? Якщо так, то про які протекціоністські механізми можна вести мову?
— Ми у Фінляндії є переконаними противниками протекціонізму. І на те є серйозні причини. Якщо ваша країна маленька, то вам доводиться спеціалізуватися в деяких видах діяльності і багато торгувати з іншим світом. Тільки так можна стати багатим. Але при цьому постійно доводиться піклуватися про власну конкурентоспроможність і підвищувати її — або з допомогою інновацій, або за рахунок застосування нових маркетингових стратегій. Тут ми використовуємо наш основний метод — інвестуємо в освіту. Інвестування в людський капітал дає можливість готувати кваліфіковані кадри, розвивати високоякісне виробництво і домагатися конкурентоспроможності на світовому ринку.
Так, це правда, за часів СРСР Росія була важливим для нас ринком. Але вона також була і дуже небезпечним ринком. У Росію можна було продати все, що завгодно, без будь-якої оглядки на якість. Та завжди краще мати в наявності конкуренцію, бо тоді доводиться особливо піклуватися про якість.
— Що ви сьогодні вважаєте показниками успішної економіки — енергозбереження, ВВП, бюджет, соціальні показники, інвестиції?
— Ще раз повторюся: ключовим чинником успіху я вважаю якість людських ресурсів. Слід дивитися на соціально-економічну систему в цілому. От чому в кількох книгах ми писали про скандинавську модель — модель, характерну для Фінляндії, Данії, Швеції та Норвегії.
У неї багато характеристик: економічний аспект, науково-дослідна діяльність, інститути на ринку праці. Ми віримо у важливу роль профспілок. Краще домовлятися під час переговорів, аніж цілком покладатися на законодавство для ринку праці. У нас висока соціальна захищеність. При глобалізації, коли будь-яка компанія може збанкрутувати і її співробітники можуть втратити роботу, соціальний захист має поширюватися на дуже значні прошарки населення. Вона не повинна бути надто розкішною, але має поширюватися на всіх.
Не думаю, що існує проста відповідь на запитання, як стати конкурентоспроможним. Але той факт, що Скандинавські країни процвітають, свідчить про ефективність окремих характеристик скандинавської моделі: переговорів на ринку праці, інвестування в людський капітал і надання соціальних гарантій.
— Я помітила, що на запитання про відсутність корупції фіни люблять відповідати із загадковою усмішкою — «ми чесні». І все ж таки людська природа така, що їй ніщо не чуже, маю на увазі різного роду спокуси. Тому без чітких правил функціонування державної машини і жорсткого контролю за їхнім дотриманням, очевидно, не обійтися. Окрім «чесного менталітету», що ще забезпечує низький рівень корупції у Фінляндії?
— Хоча корупція — це, звісно, погано, але вона має місце. Але також є в наявності демократія і політична чесність.
У Фінляндії є корупція, але у нас її менше, ніж у багатьох інших країнах. І у нас бувають скандали. Але добре те, що вони практично завжди стають публічними і викликають великий суспільний резонанс. Тож демократія тут функціонує ефективно. От чому важливо мати вільну пресу, громадський діалог і судову систему, якій люди довіряють.
Що стосується «чесного менталітету», то людська природа скрізь однакова. Але розумієте, є така штука, як самозміцнювана довіра. Канадський інститут World Value Survey ставить ці запитання щороку в усьому світі: «Як ви вважаєте, чи можете ви довіряти іншим людям, вашим співгромадянам?» У більшості країн, наприклад у Франції, Росії та інших, у відповідь зазвичай звучить «ні». Та якщо ви запитаєте скандинавів, вони вам скажуть: «Так, довіряємо». Так буває, коли люди довіряють політичній системі, хоча іноді, звісно, можливі розчарування. Але, приміром, ті ж шведи і фіни охоче сплачують податки, тому що вірять, що їхні податки буде витрачено розумно. Однак якщо людина не довіряє системі, вона постарається сховати гроші.
— Після глобальної фінансової кризи якої з цих двох моделей, найімовірніше, дотримуватиметься Фінляндія: (1) моделі глобальної, абсолютно відкритої економіки, котра конкурує з рештою світу, чи (2) моделі більш ізольованого і, можливо, більш захищеного регіонального гравця?
— Ми свідомі того, що мати маленьку відкриту економіку в період глобалізації дуже ризиковано, бо кризи можуть виявитися дуже болючими. Але ми категорично переконані, що для Фінляндії це — єдине рішення.
Не завжди все йде за планом. Іноді ми втрачаємо ринки, іноді у нас бувають спалахи безробіття, але й у цих випадках ми вдаємося до дій, щоб розв’язати проблему й утриматися на плаву. Прагнення до протекціонізму, закриття кордонів, думка, що ми впораємося самі, призвело б нас до бідності. А ми не хочемо бути бідними, ми воліємо бути відносно багатими. І якщо ми хочемо брати участь у глобальній економіці, то маємо бути конкурентоспроможними.
— Які виклики чекають фінську економіку в найближчі роки? І яким ви бачите років через 10—15 її місце у світовій економіці?
— У нас будуть труднощі з відновленням економічного зростання. У нас є Nokia, але нам знадобляться ще кілька таких же компаній, і поки не зовсім зрозуміло, як ми зможемо домогтися економічних успіхів. У нас також є проблема з трудовими кадрами, тому що, як стверджують окремі експерти, наша соціальна захищеність завелика і породжує лінь. У нас є проблема із суспільними фінансами, є бюджетний дефіцит — щоправда, не такий значний, як у Греції, але близький до 3% торішнього ВВП. Швидке старіння населення теж створює додатковий тиск на суспільну скарбницю. Звісно, всі ці проблеми можна вирішити, але вони існують, і існують нині.
Фінляндія — маленька країна, яка ніколи не відіграватиме великої ролі у світовій економіці, за винятком деякого впливу на глобальний ринок, будучи членом Євросоюзу. От чому для нас дуже важливий Євросоюз.
— Чи є у ваших дослідженнях місце для таких країн, як Україна?
— Я не надто багато знаю про Україну, але ми проводили дослідження в Східній Європі, і, природно, у мене є колеги, котрі знають про ситуацію в Україні значно більше, аніж я.
— Що, на вашу думку, слід робити Україні в економічному плані, щоб до її можливостей і потенціалу виникав інтерес?
— Я точно почав би із системи освіти. Мені здається, нема нічого важливішого, аніж бути упевненим у тому, що діти — школярі, студенти — отримають якісну освіту. А для цього потрібно починати з учителя. Я переконаний, що ключем успіху Фінляндії є дуже гарна підготовка вчителів. Вони здобувають гарну академічну освіту, і їхня професія вважається престижною.
— Чи є рівень зарплати важливим мотивувальним чинником?
— Не приховуватиму, раніше зарплата була вищою. Зараз вона нижча, і це викликає певне занепокоєння. Учителі мають отримувати гарну зарплату, адже створення людського капіталу — це реальний ключ до успіху, і він бере свій початок у школі.
— Чи враховує уряд Фінляндії оцінки вашого інституту, і який механізм імплементації результатів ваших досліджень?
— Я сказав би, що наші напрацювання значною мірою затребувані урядом. Ми часто проводимо дослідження для міністерств — як на їхнє прохання, так і в результаті подачі наших власних заявок. Також беремо участь у роботі урядових комітетів у ролі експертів.
Мої колеги є радниками уряду з інноваційної політики, науково-дослідної політики тощо. Але у нас нема офіційного статусу. Уряд дослухається до нас лише в тому разі, коли вважає, що наші висновки і результати досліджень мають певний сенс. Тож наш вплив залежить від наших знань і умінь.
— Чи займається ваш інститут прогнозуванням глобальних економічних процесів? Якщо так, то наскільки вони підтверджуються? Можете назвати конкретні приклади?
— Взагалі не підтверджуються (сміється). Як усі, ми займаємося прогнозуванням, і, як у всіх, наші прогнози не збуваються. Особливо, коли взяти нещодавню кризу. Ніхто, практично ніхто не очікував такої кризи. Казали, що щось, можливо, буде не так, але щоб ВВП Фінляндії впав на 7,5% — такого не очікував ніхто...
Є думка, що економічний розвиток передбачити неможливо — про нього можна лише розмірковувати, робити припущення. На мій погляд, радше є сенс думати і говорити про ризики економічного розвитку, аніж про точні цифри, які практично ніколи не стають реальністю.
Довідка «ДТ»
Дослідний інститут фінської економіки (ETLA) був створений у 1946-му і з перших років свого існування відстежує вплив освіти та науково-дослідної діяльності на продуктивність праці й економічне зростання. У 90-х роках інститут зробив значний внесок у модернізацію промислової політики Фінляндії на основі окремих, чітко визначених груп промисловості (кластерів).
Інститут приватний. Фінансується з різних джерел — від фінських компаній і Академії наук Фінляндії до міністерств і Єврокомісії. На сьогодні в ETLA працюють 30 учених, дослідження яких сфокусовані в рамках чітко визначених напрямів: економіка бізнесу, ринок праці та освіта, суспільні фінанси і питання економічної політики.