Питання про необхідність виконання маастрихтських критеріїв макроекономічної стабільності ЄС, ухвалених 1993 року, ще ніколи не набувало такої гостроти, як нині. Як відомо, ці критерії визначають гранично допустимі показники інфляції, внутрішнього боргу стосовно національного ВВП, дефіциту бюджету, враховують стабільність курсоутворюючих показників і відсоткових ставок, а також сумісність фінансової звітності з загальноєвропейською для тих країн, котрі переходять із своїх національних валют на євро.
1999 року, на момент запровадження безготівкового євро, серед тодішніх 15 членів ЄС виділилися кілька груп країн: ті, які й могли, і хотіли вступити в зону євро (їх на той час налічувалося 11), ті, які хотіли, але не могли (серед них була Греція, що перейшла на євро лише 2001-го), і ті, які могли, але не хотіли. Зараз, в умовах розширеного ЄС, у десяти його нових членів бажання ніхто й не запитує (іншими словами, рішення про перехід на євро в цих країнах не вимагає проведення референдуму). Зате виконання маастрихтських критеріїв від них вимагають в обов’язковому порядку.
Причому, схоже, вимагати доведеться ще довго. За даними Єврокомісії та Європейського центрального банку, жоден із нових членів ЄС не відповідає всім п’ятьом критеріям. Найкращі справи в Литви, котра «проходить» за трьома з п’яти параметрів. Такий самий ступінь відповідності відзначається й у Швеції, що свого часу залишилася за межами зони євро через негативний результат на референдумі. Відносно благополучною виглядає також ситуація в Латвії, Естонії та Словенії, хоча й їхнє приєднання до зони євро навряд чи відбудеться раніше 2007 року. Зате Угорщина й Польща поки що не виконали жоден із маастрихтських критеріїв.
Із іншого боку, серед нинішніх учасників зони євро до цих критеріїв недотягує мало не половина країн. Серед них — такі «важкоатлети», як Франція й Німеччина, які допускають перевищення тривідсоткової «стелі» дефіциту бюджету вже третій рік поспіль. І той факт, що ці порушення залишаються безкарними, змушує припустити: країни-новачки можуть піти на «одноразові» заходи для досягнення маастрихтських критеріїв, що будуть порушені відразу ж після запровадження євро. Проте навіть ця хитрість цілком може коштувати відставки уряду, бо скорочення дефіциту бюджету практично однозначно припускає згортання соціальних програм.
До того ж зберігається можливість перегляду самих маастрихтських критеріїв, які, запевняють окремі аналітики, аж ніяк не є оптимальними в нинішній економічній ситуації.