Перевищувати стелю бюджетного дефіциту, встановлену на рівні 3% ВВП, не можна. Так записали 1997 року члени Європейського валютного союзу в документі під назвою «Пакт стабільності та зростання». Причому найбільше на запровадженні стелі та обов’язковості економічних санкцій проти порушників наполягала Німеччина. А тепер вона разом із Францією вже третій рік поспіль не лише порушує цю норму, а й примудряється переконати європейських економістів у тому, що «якщо не можна, але дуже хочеться, то можна».
І виходить це в них, слід визнати, непогано. Принаймні рада міністрів фінансів ЄС, що зібралася в листопаді минулого року, на введенні економічних санкцій проти Франції та Німеччини наполягати не стала. Цілком задовольнившись обіцянками з боку порушниць «розібратися» з цією проблемою до 2005 року.
Як свідчать попередні результати, дефіцит бюджету Німеччини торік становив 3,8% ВВП, а Франції — усі 4%. Відповідно до правил, за перевищення тривідсоткової стелі протягом більш як 10 місяців країни-порушниці мали б сплатити штраф у розмірі 0,5% ВВП (відповідно 10 і 7 млрд. євро). І, звісно ж, опустити дефіцит бюджету до заданих рамок, на що знадобиться ще 6 і 5 млрд. євро. Ось тільки якій стабільності, не кажучи вже про зростання, це мало б послужити, незрозуміло.
Відмову від застосування таких суворих санкцій відразу було розцінено як рішення політичне. Адже з Португалією, яка спробувала перевищити ліміт бюджетного дефіциту в 2001 році, особливо не церемонилися й шанувати закони примусили. Щоправда, тоді економічна ситуація була значно ближчою до тієї, на яку орієнтувалися упорядники документа. Зокрема вони виходили з середніх темпів зростання ВВП у межах 2—3% річних, а перевищення ліміту бюджетного дефіциту лякало їх зростанням інфляції і, відповідно, зниженням курсу євро. Проте торік темпи зростання економіки єврозони виявилися найнижчими за все попереднє десятиріччя — 0,4%, а над Німеччиною нависла загроза рецесії. Зате євро тримається на такій немислимій висоті, що ніякими перевищеннями дефіциту бюджету його звідти збити не вдасться.
Звісно, такі протиправні дії залишати безкарними не можна, щоб остаточно не розхитати загальноєвропейський корабель. І все-таки ситуація, що склалася, вкотре продемонструвала існування різних рівнів рівності європейських країн перед європейськими ж законами. Австрія та Фінляндія, приміром, на частку яких припадає лише 2% економіки єврозони, проблем із дефіцитом бюджету не мають і більше, ніж інші, жадали «крові» Німеччини й Франції. Проте їхню думку було проігноровано, і тепер проблему співвідношення сил малих і великих країн ЄС вирішити ще важче. Тому Єврокомісія, що зав’язла в конституційній кризі, вирішила викликати міністрів фінансів у суд і вже там вирішувати, чи треба їх карати за те, що вони не покарали Францію та Німеччину. Чимало аналітиків вважають за доцільніше переписати сам Пакт про стабільність і зростання. Чи хоч окремі його положення.