У 90-ті роки спостерігався найтриваліший економічний підйом за всю історію Сполучених Штатів. За десять років ВВП Америки збільшився в півтора разу і, як локомотив, тяг за собою економіку всього світу. Найбільшу в історії фінансову кризу 1997 року здолали порівняно легко. Проте наприкінці минулого року зростання в США сповільнилося, й економіка всього світу це відразу відчула. Якщо торік темпи зростання світової економіки досягли майже 5%, так само, як і в США, то в нинішньому очікується 3,2%, а в США - лише 1,5%.
Точного опису такої складної системи, як економіка, поки що не існує. Причинами американського буму називали й низьку вартість сировини, і вплив Інтернету і, звичайно, кваліфіковане керівництво країною. З приводу спаду, що розпочався, також не бракує пояснень. Цікаво зазначити, що за кожним злетом світових цін на нафту - 1956, 1973, 1980, 1990 і 1999 років - обов'язково розпочинався економічний спад у США. Це не дивно: Америка споживає надто багато енергії, більше, ніж усі країни Західної Європи разом узяті - 97 трильйонів британських теплових одиниць (для порівняння: Китай - 32, Росія - 26, ФРН - 14, а Великобританія - 10 трильйонів цих одиниць). Щоправда, енергію США використовують дуже ефективно. Поглинаючи, приміром, 20% світового видобутку нафти, американці створюють 28% світового валового продукту.
Взагалі, американська система управління країною, яка вирізняється високим рівнем економічної свободи, дуже ефективна. Найдовша за повоєнні роки так звана "англомовна" рецесія була 1990 року й тривала лише 16 місяців, отже, до 2002 року напевно почнеться підйом, але поки що в усіх країнах спостерігається охолодження економічної кон'юнктури.
Особливу стурбованість викликає економіка Туреччини, Аргентини та Індонезії, адже минула фінансова криза розпочалася саме з ринків, які розвиваються, а потім уже перекинулася до Латинської Америки, Росії, України. Аргентина вже третій рік не може перебороти рецесію, Туреччина порівняно недавно пережила найбільшу у своїй історії девальвацію національної валюти - ліри, а Індонезія постійно відчуває вкрай небезпечну політичну нестабільність.
Нещодавно (у середині червня) Японія опублікувала невтішні результати першого кварталу. Якщо в більшості розвинених країн спостерігається уповільнення темпів зростання, то в Країні вранішнього сонця ВВП скоротився на 0,2%. Однак японська економіка - друга у світі, разом із США вона дає понад 43% світового валового продукту.
Уповільнення темпів зростання поширилося і на Європу. Індекс економічної довіри, цей індикатор ділової активності єврозони, падає п'ять місяців поспіль. Найгірші значення показника за травень були в Німеччині й Бельгії. Падає курс євро. Прогнозовані темпи економічного зростання в ЄС на цей рік нещодавно були знижені до 2,8%, а для найбільшої економіки Європи - німецької - очікується зростання на рівні 1,5%.
Економічне зростання Східної Європи торік становило 5,4%, цього року більшість прогнозистів говорять про 3,7%. Польща, Чехія, Угорщина, Болгарія, країни Балтії, які успішно інтегрувалися в європейську економіку, вже відчули погіршення економічної ситуації в ЄС.
У країнах СНД торік середнє зростання складало 7,3%, цього року, за прогнозами, - 2,6%. У Росії очікується зниження з 7,7 до 3,4%. Широко розрекламоване 6-відсоткове зростання ВВП у нашій країні, як бачимо, значно нижче за середнє в СНД і було зумовлене двома головними чинниками: зростанням експорту й низьким курсом гривні. Підвищення ефективності української економіки за рахунок реформ торкнулося тільки енергетичного сектора. Частка експорту в українському ВВП торік становила 65%. Економіка зорієнтована на зовнішнє споживання, отже, повсюдне охолодження економічної ситуації неминуче відіб'ється на нас.
Крім того, на конкурентоспроможність наших товарів вплине зростання реального курсу гривні: порівняно з січнем минулого року він зріс більш ніж на 30%. Ціни на товари й послуги в доларовому еквіваленті зросли на третину, і цей процес триває. На побутовому рівні його відчуває кожний, і це не відбиток якихось об'єктивних закономірностей, а лише наслідок тотального контролю, який здійснюється Національним банком. З 11 червня, приміром, НБУ знизив дисконтну ставку до 19% річних, що, звичайно, краще, ніж 52% торік, але, за світовими мірками, це все ще скажені відсотки. У США, наприклад, ставка - 4%, у Японії - 1%.
Відсоткову ставку звичайно підвищують для того, щоб остудити економіку і не допустити інфляції під час буму. Так чинив торік Алан Грінспен. Та наша національна валюта вже має фантастичну стабільність - більшу, ніж євро й долар, але міжнародні інвестори чомусь не поспішають її купувати. Штучна стабільність гривні створена практикою дорогих грошей і невиправданого державного контролю в усіх галузях. Зростання ВНП торік не супроводжувалося зростанням продуктивності праці, кількості робочих місць і припливу іноземних інвестицій, які й досі одні з найнижчих у світі. За 10 років їх обсяг не досяг навіть 4 мільярдів доларів, тоді як у США, приміром, лише торік було інвестовано майже 400 мільярдів - близько 1500 доларів з розрахунку на одного американця.
Чому така багата країна ледь животіє? Можна назвати десятки причин. Та базисом для них є низький рівень економічної свободи. Жодна країна ще не досягала процвітання при невільній економіці. Якщо уряд розподіляє субсидії, кредити, пільги, втручається у права власності й приватизацію замість того, щоб створювати справедливі закони, які забезпечують усім учасникам ринку рівні умови, і стежити за їх виконанням, розвиток країни зупиняється чи сповільнюється.