UA / RU
Підтримати ZN.ua

ДРУГИЙ ФРОНТ

Спроби перекрити ворогам цивілізованого світу канали фінансового підживлення продиктовані об’є...

Автор: Юрій Сколотяний
Канадські антиглобалісти проти саміту МВФ (Оттава, листопад 2001 р.)

Спроби перекрити ворогам цивілізованого світу канали фінансового підживлення продиктовані об’єктивною необхідністю — без їхнього відсікання говорити про цілковиту перемогу у війні з гідрою тероризму не доводиться. Проте відстежування грошових потоків, що використовуються для фінансування підпільної екстремістської діяльності, — завдання не з простих. Його вирішення, можливо, ще тільки має бути знайдене...

Про рішучість протистояти всіма можливими методами й засобами тероризму, і, зокрема, його фінансуванню, уже було заявлено практично на всіх значних міжнародних форумах, які відбулися після 11 вересня. У рамках антитерористичної кампанії 150 держав світу заявили про намір боротися з джерелами фінансування зловмисників, а 80 із них, за словами прес-секретаря держдепартаменту США Річарда Баучера, уже заблокували рахунки різноманітних терористів-одиночок і терористичних груп. На саміті МВФ, проведеному 16—17 листопада в канадській столиці Оттаві під уже традиційний гомін протестів антиглобалістів і дзенькіт розбитих вітрин ресторанів McDonalds, цю тему також, ясна річ, не обійшли увагою. Адже не секрет: саме важелі впливу Міжнародного валютного фонду неодноразово доводили свою дієвість, коли необхідно було натиснути на деякі держави, що розвиваються.

На словах необхідність співпраці й консолідації усвідомлюють усі, тому на нараді ухвалили цілу низку важливих рішень. Передусім така взаємодія передбачає інтенсивнішу кооперацію різних держав у галузі обміну інформацією та прийняття в національних законодавствах необхідних поправок, відповідно до яких фінансування й підсобництво терористам буде визнано карним злочином. Державні органи фінансового й банківського нагляду одержать ширші повноваження у відстеженні й ідентифікації підозрілих грошових трансакцій. На міжнародному рівні передбачається координація їхніх дій. Делегати гаряче обговорювали питання про надання МВФ статусу головного світового наглядача й координатора діяльності інших «сторожових псів» фінансових ринків. Проте підсумкове комюніке містить лише фразу про те, що Фонд допомагатиме нагляду всіма доступними засобами, але його повноваження не виходитимуть за межі «наявного мандата та спеціальних знань».

Крім усього згаданого вище, заявлено про можливість ухвалення жорстких санкцій проти держав, котрі не зможуть продемонструвати свою рішучість протистояти нелегальному фінансуванню зловмисників і потраплять до «чорного списку ізгоїв». На зустрічі в Оттаві навіть установили термін для виконання прийнятих рішень — 1 лютого наступного року. У разі непокори чи слабкої активності певна країна ризикує опинитися в фінансовій ізоляції. Каральні заходи передбачають, приміром, припинення діяльності банків такої держави на міжнародних ринках.

Результати форуму стали логічним продовженням результатів жовтневої наради представників країн — учасників міжнародної організації по боротьбі з відмиванням грошей (Financial Action Task Force — FATF). Цю структуру створено 1989 року країнами «великої сімки». Нині вона об’єднує 29 держав, на території яких знаходяться практично всі значні фінансові центри світу. Після подій 11 вересня ухвалено рішення розширити повноваження FATF і активніше протидіяти оборудкам терористів. Особливу увагу приділять офшорним зонам і країнам із суворими законами про банківську таємницю. Зважаючи на все, про останню незабаром і зовсім доведеться забути.

Але недоліків і лазівок у системі фінансового регулювання вистачає не лише в Науру чи Самоа, Ізраїлі чи Угорщині, Єгипті чи Росії, Пакистані чи Саудівській Аравії. Як показали дослідження, 2/3 серед членів самої FATF не повністю відповідають її вимогам. Навіть Сполучені Штати й Великобританія змушені нині вносити поправки до законодавства. 26 жовтня Конгрес США схвалив і того самого дня президент затвердив закон під назвою «Патріотичний акт». Він містить серію положень, які розширюють повноваження поліції й федеральних агентств з нагляду за громадянами. Стають жорсткішими банківське й імміграційне законодавства, покарання за підсобництво терористам. Показово, що втрата значної частини свобод, що самовіддано плекалися століттями в обмін на вельми гіпотетичне підвищення безпеки, не злякала ані законодавців, ані рядових громадян. І якщо зазвичай обговорення таких серйозних проектів триває багато місяців і років, то на підготовку та ухвалення нинішнього витрачено лише шість тижнів.

У США створено спеціальну слідчу групу, куди увійшли представники міністерства юстиції, податкового управління, митної служби та ФБР. Її мета — боротьба з діяльністю підпільних фінансових посередників, фальшивих благодійних фондів, корумпованих банківських установ, а також із багатьма фінансовими зловживаннями, пов’язаними з тероризмом. Легко сказати, виявляється, навіть ООН, сама того не відаючи, фінансувала організацію, котра, на думку офіційних представників міністерства фінансів США, була підставною компанією угруповання «Аль-Каїд». Знайдено докази того, що фонд Мувафакка, центр якого знаходиться в Саудівській Аравії, був одним із 16 благодійних агентств, що розділили між собою майже 2 мільйони доларів для надання 1997 року допомоги Судану. Представники міністерства фінансів США гадають, що ця організація була заснована Ясіном Аль-Каді, тобто одним з тих, активи котрого в США заморожено через підозру в підсобництві терористам.

У перших числах листопада офіційні Лондон і Вашингтон заморозили рахунки 25 організацій, пов’язаних із міжнародним тероризмом. Проте ця й інші заявлені фінансові перемоги — поки що лише ситуативна перевага, здобута на власній території. Нове підживлення, поза сумнівом, здійснюватиметься доти, поки існуватимуть ворожі цивілізації реакційні політичні режими, нелегальна торгівля зброєю й наркотиками. Та й просто заможних ворогів західного світу і співчуваючих ідеям джихаду на планеті знайдеться предосить.

Як заявляють американські офіційні особи, підготовка та втілення в життя атаки, здійсненої на Нью-Йорк і Вашингтон 11 вересня, обійшлися її організаторам у вельми скромну для такої гучної й серйозної операції суму — менш як 500 тис. дол. Трансферт, зроблений під час відкриття рахунку, використовуваного для оплати основних витрат, становив 100 тис. дол. Надходження такого «скромного» переказу, незважаючи на те, що зроблено його було з близькосхідного регіону, навряд чи могло видатися владі підозрілим. Для глобальних валютних ринків, щоденний оборот яких вимірюється обсягами порядку 1—1,5 трлн. дол., така сума — все одно, що крихітна голка у величезному стогові сіна. Усі інші витрати оплачувалися туристичними чеками й підробленими кредитними картками.

Терористичні фінансові ланцюги характеризують надзвичайні заплутаність та складність. Як і глобальну світову інформаційну мережу, Інтернет, їх неможливо зруйнувати, розриваючи сполучні нитки й ліквідуючи окремі осередки. Отож знищення фінансових основ тероризму вимагатиме від влади просто титанічних зусиль. Стратегічна мета, яка стоїть перед нею нині, навіває спогади про подібне протистояння охоронців закону і мафіозних бутлегерських кланів, котрі загрожували захопити тотальний контроль над суспільством. Тоді американці зуміли перемогти зло. Проте цього разу завдання виявилося складнішим — воно набуло глобальних масштабів, і далеко не всі учасники подій знаходяться в безпосередній юрисдикції судів і обвинувачів. Значна частина павутиння терористичних грошових мереж знаходиться поза межами контролю та впливу регулюючих органів, а його (павутиння) ланки є дуже дрібними й непомітними.

Один із механізмів нелегальних платежів — традиційний мусульманський метод грошового обігу під назвою хавала. Ця система грошових переказів найширше використовується на Близькому Сході й у Північній Африці, проте її тонкі щупальці проникають далеко за межі зазначених регіонів. Не маючи ніякої чіткої й формалізованої структури, вона, проте, є невід’ємною частиною й відіграє надзвичайно важливу роль у функціонуванні економік і взагалі життєдіяльності ісламських держав. Заснована хавала на суміші готівкових і довірчих розрахунків між її агентами — посередниками й довіреними особами.

Коли чесному, чи не дуже, мусульманинові потрібно зробити грошовий переказ або якийсь інший платіж, він просто приходить до такого посередника й приносить відповідну суму готівкою, повідомляючи його, де знаходиться адресат. Посередник за власними каналами інформує іншого агента, часто в іншій країні, про місце розташування адресата, суму переказу й код (або пароль). Ніяких реальних переміщень «кешу» через кордони не відбувається, ніякі формалізовані записи не ведуться — немає ніякої документації взагалі! Єдині обмеження — готівкова сума відправника й фінансові можливості посередника. Перекази в кілька десятків тисяч доларів не є рідкістю.

Одержувач, прийшовши до посередника й повідомивши необхідні «реквізити», отримує готівку чи переказує суму в іншому напрямі. Агенти працюють де завгодно — від пришляхових наметів або дрібних контор у Південній Африці до підсобок і потаємних кімнат у Європі й Північній Америці. У Пакистані, Індії та країнах Перської затоки хавала поширилася найбільше. За інформацією Wall Street Journal, пакистанські офіційні особи, приміром, оцінюють валютні надходження до своєї країни з допомогою цієї неформальної системи платежів у 5 млрд. дол. щорічно, що робить останню одним із головних джерел твердої валюти для держави. Третина цієї суми припадає на кошти, отримувані громадянами Пакистану від своїх родичів за кордоном. Зарубіжні активи пакистанців, за оцінками Financial Times, становлять від 40 до 60 млрд. дол. — суму, приблизно еквівалентну річному ВВП країни.

У державі, де середній річний дохід населення становить майже 400 дол., такі надходження відіграють дуже важливу роль, допомагаючи підтримувати економічну й політичну стабільність. Ось чому повністю ліквідувати хавалу практично нереально. Взяти її під контроль, навіть за малоймовірної умови повного сприяння влади тієї або іншої держави, також практично неможливо через її аморфність. Хавала практично не прив’язана до певної інфраструктури, а отже, певного місця розташування. Тим часом вона дуже корисна та зручна для заплутування тих або інших фінансових операцій, адже її лабіринти просто-таки перенасичені всілякими реальними та псевдопосередниками, безвиходями й фальшивими нитями. Вона вже давно використовується багатими арабськими покровителями та співчуваючими організаціями для фінансування терористичних груп ісламських екстремістів і релігійних шкіл правого штибу, які прищеплюють молодим мусульманам ідеї священної війни з невірними…

Яким чином вестиметься боротьба з талібами на другому, фінансовому фронті, поки що не зрозуміло, та й чи виявиться вона ефективною — також велике запитання.