Вже нікуди мені вивести війська...
…За обставин, абсолютно не залежних від України, її Президента, парламенту та навіть усього її народу, у Нью-Йорку впав індекс Доу-Джонса. І вже геть засмутив брокерів місцевої біржі індекс акцій високотехнологічних компаній NASDAQ, який із гуркотом загримів на сім із гаком відсотків, вкинувши біржову публіку в нервовий стан. «Паніка на біржі!» — є в цьому, крім інвестиційних жахів, щось солідне і навіть, погодьтеся, цивілізоване. Мовляв, паніка, але, зверніть увагу, не де-небудь у підворітті — на біржі все-таки... А в усьому винна американська економіка — візьми й загальмуй раптом темпи свого росту. Отака халепа! Втім, якби ці темпи продовжували зростати, теж нічого доброго: за такого прискорення Америка давно вже ризикувала вийти на навколоземну орбіту в повному складі...
Але ми тут, як і було сказано, ні при чому: в нас економіка приростає, Президент робить візити, мирні громадяни ходять мирними вулицями з державними прапорами, і тільки Рада Європи тепер знає достеменно, що в Україні погана апаратура для звукозапису.
На тижні потішили (тих, хто розуміє) і ціни на нафту. Світові, ясна річ. Вони, ціни, теж упали і теж добряче — особливо для любих російських братів наших, котрі розрахували свій держбюджет у міцному переконанні, що чудові нафтодолари литимуться з труби ще принаймні місяців вісім-десять. А нафта візьми та й подешевшай — на світових ринках, зрозуміло — майже до граничної розрахункової ціни 19 доларів за барель. За розрахунками російського уряду, через таке неподобство тамтешній бюджет може трьох мільярдів доларів недорахуватися. Тож Росія ще тільки подумує: а чи не написати в МВФ прохання про допомогу, а ми ж, ми — уже своє отримали! 246 мільйонів, причому доларів, причому негайно. Решту даватимуть порціями, розтягуючи задоволення аж до 2002 року — і це попри побоювання маловірів: мовляв, якщо розмови в кабінеті нашого Президента записати й народові прокрутити, то відвернеться від України весь цивілізований світ. Та де він без нас, зростаючих і стабільних, подінеться — не відвернеться, а навпаки: подивиться пильно, пометикує та й дасть грошей. Що їм робити без нас — хіба що на біржі попанікувати й розійтися.
Треба, втім, зазначити, що МВФ зважився відновити поставки грошей в Україну не тільки не безоплатно, а й не безумовно. Умови, як повелося, жахливі й цілком емвеефівські: відпустіть, кажуть, курс гривні на волю, як той Путін злісного американського шпигуна Поупа. А ми, кажуть, за це вам ще грошиків підкинемо, до того ж, щокварталу в гості приїжджатимемо — перевірятимемо, як почувається вільна гривня у вільній країні, чи не ображають її, чи не регулюють. Ну, між іншим, до щоквартальних авралів в Україні не звикати, а от реально відпустити курс — це перебір.
Перед Різдвом, перед Новим роком — ще сяк-так: публіка долари продає, гривні купує, подарунками та харчами запасається. Відразу після Старого Нового року — теж нічого страшного: поки народ відійде від столів, поки пригадає, де він і що він, — курс простоїть і без втручання вищих сил, тобто НБУ. Та й загалом — до 23 лютого боятися нічого. А ось коли прем’єр, дай йому Боже здоров’ячка, відсвяткує черговий день народження, країна прокинеться і... І теж нічого страшного, позаяк невимовні наші «пріоритетні галузі народного господарства», які експортують та імпортують хто на що здатен, напевне ще не встигнуть пустити в оборот усі отримані кошти платників податків, отже, не будуть дуже голосно стукати в лунку порожнечу державної скарбниці. Тож півроку курс плаваючий зобразимо, протримаємося. Якщо...
Як би це сказати? Теоретично (підкреслюю — теоретично) у властей наших є перспектива побачити й інші мільйони, крім мільйонів доларів — як власних, так і від МВФ. Виступав тут цього тижня в парламенті один із лідерів пікетників і ходоків із майдану Незалежності — Чемерис його прізвище — так той прямо говорить: із нами, мовляв, тисячі, за нами, мовляв, мільйони, і ви, панове- товариші, їх ще побачите, якщо не виконаєте наших вимог щодо силових міністрів, Президента і незалежної експертизи у справі Гонгадзе. Ну, щодо мільйонів він погарячкував, оскільки українську публіку пройняти може тільки пряма загроза ядерної війни або підвищення цін, приміром. Але негаразд, добродії, негаразд виходить: наші турботи і проблеми якось не вписуються у світовий контекст. У пристойних і напівпристойних країнах заведено нервувати зовсім з інших причин: біржа, світові ціни, ну вибори якісь там... Конфуз може статися, якщо за таких економічних пріоритетів і таких скандалів відпустити на волю курс національної валюти.
Одне тішить: тепер усі точно знають, що в країні в нас є «великі гроші та професіонали». Це Леонід Данилович у Москві сказав. Правда, висловився він у тому сенсі, що і гроші, і професіонали ці «стоять за провокацією» проти Президента особисто та спокою країни в цьому, але тішить, повторюю, бодай те, що вони (великі гроші з професіоналами) таки є. Треба тільки їх правильно переставити, щоб не стояли де бачать. А ситуація, сказав Президент своїм прибічникам із сільгоспакадемії в Києві, ситуація під контролем.
До речі, ось і касові апарати на ринках не запроваджуватимуть — торгуй собі помаленьку, сплачуй скільки можеш, ніхто з касовим обліком над душею та над гаманцем не стоятиме. Правильно! Хай йому, цьому обліку, — головне, аби контроль був.