Біржа завжди заробляє на потрясіннях. Спекулянтам байдуже, що відбувається, головне — вгадати, куди підуть курси. Ось й іракські багатії впевнені, що на нинішній війні можна непогано заробити.
Правда, пов’язано це з певними труднощами. Приміром, комп’ютера на біржі немає, тож брокери змушені складати котирування від руки. Електронне табло не працює, тож літні інвестори, аби стежити за змінами курсу, мусять користуватися біноклями. Тут панує пожвавлення, але угод укладають порівняно мало (приблизно 1500 на тиждень). Скромним залишається і їхній обсяг — близько 650 тис. євро на тиждень. Але тоді як торговельні майданчики всього світу почуваються погано в зв’язку з небезпекою війни в Іраку, маленька Багдадська біржа, навпаки, перебуває у відмінній формі, неначе загроза американського вторгнення є для неї стимулом. За рік її індекс — BSI — зріс приблизно на 35%. Відкрита три дні на тиждень, кожні сім днів вона, відповідно до офіційної статистики, набирає ще по 5%. Це, до речі, робить її найудатнішим фінансовим майданчиком світу.
Торгівля відбувається в скромному триповерховому бетонному будинку. На першому поверсі є просторий зал, у центрі якого встановлено парапет, що відокремлює інвесторів від брокерів.
Перші шепочуть їм свої доручення, які ті відразу записують на великому білому табло. Котируються 104 компанії, із яких 15 — приватні, а 50 — із змішаним капіталом. Публіка неоднорідна: бізнесмени, інженери, викладачі й навіть фермери. Їх приваблює, передусім, готельний сектор (котируються сім готелів). Приміром, акції готелю «Палестина» в лютому зросли на 47%. Акції готелів «Іштар» (колишній «Шератон») і «Садір» — на 65%.
Причина проста, хоча ніхто не насмілюється говорити про це відкрито: інвестори роблять ставку на блискавичну війну, після якої почнеться масований приплив іноземців і, можливо, навіть туристів. Також розраховують, що після конфлікту іракська економіка швидко підніметься.
Тим часом акції банків тиждень у тиждень дешевшають. Страх перед війною змусив багатьох іракців забрати з них свої заощадження. У них збереглися найгірші спогади про кризу, що вибухнула після вторгнення в Кувейт 1990 року. Коли вони клали гроші в банк, іракський динар коштував 3 дол. Сьогодні, щоб купити долар, потрібно заплатити 2700 динарів...
Нині динар — украй невигідне вкладення. Щодня іракська валюта реагує на найменші дипломатичні зрушення, що відбуваються в Лондоні, Парижі, Вашингтоні та Нью-Йорку.
«Це вже стало нестерпним. Потрібно знайти вихід із цієї ситуації. Мені доводиться по десять разів на день телефонувати, щоб знати курс долара, оскільки він щогодини змінюється», — нервується підприємець, що тримає крамницю на розкішній столичній вулиці Арасат Аль-Хіндійя. Валютний дилер із кварталу Рубаї, побудованого для вищих армійських офіцерів, зізнається, що він дзвонить «не менше п’ятдесяти разів на день», щоб стежити за курсом.
Ембарго, що душить Ірак ось уже кілька років, зробило необхідною часткову лібералізацію економіки. Це викликало збільшення кількості валютних дилерів.
Раніше курс динара був твердим, а обмін динарів на долари на чорному ринку карався стратою. Сьогодні все легально, а дилери дають своїм клієнтам лише одну пораду: скоріше позбутися всіх готівкових динарів. Вкладайте гроші куди завгодно: купіть машину, будинок або долари, радять вони.
Правда, машину можуть дозволити собі лише одиниці. Продають їх у кварталі Махаруф, де пропонують останні моделі, привезені з вільної економічної зони Акаба в Йорданії. Левову частку площі величезних виставкових залів займають Mercedes, але можна зустріти і BMW, і японські всюдиходи. Ціни — на світовому рівні, хороший новий автомобіль можна купити за 70 тис. євро. А місячна зарплата вчителя чи лікаря в лікарні становить декілька євро.
Цією нестримною гонитвою за зеленими банкнотами, машинами й будинками охоплена, ясна річ, меншість семимільйонного населення Багдада та його околиць. Ембарго призвело до різкого збідніння населення. Сьогодні 80% іракських родин — бідняки, що живуть на півдолара на день. Місцеві експерти вказують, що «в разі американського вторгнення головною проблемою стане не бомбардування житлових будинків, а те, що буде потім: заворушення в бідних кварталах і виступи релігійних лідерів».
Проте «страх перед хаосом», який відчувають багато іракців (побоюючись, що найбідніші передмістя Аль-Хурійя та Саддам-сіті підуть на штурм багатих кварталів), не заважає заможним людям скуповувати все за будь-яку ціну.