17 червня 2001 року практично кожен другий болгарин проголосував за НРСII. Так скромно, своїм ім’ям, назвав партію Національний рух Симеон II, скинутий із болгарського престолу далекого 1946 року. Не менш скромною була і передвиборна програма колишнього царя (престолу, до речі, він не зрікався), який обіцяв побудову капіталістичного раю в окремо взятій країні усього за 800 днів.
Зараз до спливання призначеного терміну залишилися 26 днів. Про це болгарам не дають забути провідні газети, які ведуть відлік останнім дням на перших шпальтах своїх випусків. Надії, що за решту днів Симеону Саксобурготському вдасться виконати обіцяне, уже немає. Кабінет міністрів Болгарії дедалі частіше порівнюють із «Титаніком», що невблаганно зближається з айсбергом. Причому почесна роль останнього надається місцевим виборам, які мають відбутися ще до спливання 800 днів.
Основна обіцянка, яку дав, але так і не виконав цар-прем’єр, — підвищити рівень життя простих болгар. Середня у країні зарплата так і залишилася на рівні приблизно 250 левів (близько 125 євро). Мінімальна становить 110 левів. При цьому третина населення живе за межею бідності. Це передусім безробітні, яких у середньому по країні налічується 17 відсотків, а в окремих районах — до 50%, і пенсіонери, чия мінімальна пенсія становить 53 леви.
До речі, зарплата самого прем’єр-міністра сягає 1 368 левів. Щоправда, не слід при цьому забувати: йому повернули практично всі замки, що належали в минулому царській фамілії. А от міністри в його кабінеті одержують по 900 левів і, судячи з усього, теж самою лише зарплатою не обмежуються. Предметом особливої гордості Симеона стала згода на роботу в його кабінеті двох молодих банкірів, які одержували в Merril Lynch і Lazard по 60—70 тис. фунтів стерлінгів. Тепер, судячи з усього, один із них, міністр фінансів Мілен Велчев, про свою згоду встиг дуже пошкодувати. Навіть попри те, що торік британський журнал Euromoney назвав його кращим банкіром року.
На початку серпня Велчеву довелося подати у відставку. Це рішення було викликане, по-перше, організованим поліцією витоком інформації про контакти міністра з великим бізнесменом, підозрюваним у торгівлі наркотиками. А по-друге — «відсутністю підтримки» в уряді. Переважно саме з боку міністра економіки, його колишнього колеги по західних банках. Щоправда, відставку прем’єр-міністр не прийняв, тож «тонути» міністерському «Титаніку», вочевидь, доведеться у повному складі.
Що ж стосується пересічних болгар, то у них простору для маневру значно менше. Купівельна спроможність у країні зараз становить лише половину від рівня 1989 року. І це при тому, що останні кілька років вона потихеньку зростала. Якщо вона й далі збільшуватиметься такими темпами, то вже через 15—20 років «дореволюційного» рівня буде досягнуто.
Щоправда, зростання болгарського ВВП зараз є найвищим у Європі — 5,8% 2000 року, 4 — 2001-го, 4,8 — 2002-го. Та це все одно не ті 10% приросту ВВП, що на 2002 рік обіцяв Симеон.
Не слід забувати і про структурні зміни, які відбуваються в болгарському народному господарстві. Частка промисловості порівняно з 1981 роком упала з 49,3% до 29,3% 2002-го (хоча ще 2001 року становила і зовсім 28,1%). Частка сільського господарства зменшилася з 20 до 10%. Виробництво промислових культур — зерна, тютюну, винограду, фруктів — знизилося у 2—2,5 разу, а цукрових буряків — у 18. У 2,5—3,5 разу зменшилося поголів’я сільськогосподарських тварин. Болгарія, що була світовим лідером із випуску тютюнових виробів, скоротила їхній випуск у 3,5 разу.
Знайти у Варненській області діюче сільськогосподарське підприємство, що відповідає стандартам Європейського Союзу, куди Болгарія сподівається потрапити 2007 року, виявилося завданням не з легких. І в обласному управлінні, і в Асоціації болгарських фермерів нам категорично відмовлялися назвати якусь конкретну адресу. І тільки всезнаючі таксисти запропонували звозити в Чукурово, аргументуючи це тим, що «навіть принца Чарльза туди возили».
Побачивши замість діючої ферми етнографічний музей, ми спочатку відчули себе добряче розчарованими. Хоча саме цей підхід і відповідає найбільшою мірою стандартам ЄС. Дійсно, в умовах надвиробництва сільськогосподарської продукції розвиток «зеленого туризму» перспективніший, аніж спроби застосовувати музейні експонати (цього разу вози) на практиці. Та все ж той факт, що покуштувати в Болгарії баницю і таратор, болгарські національні страви, удасться, лише проявивши незвичайну завзятість, утішним не назвеш. Тим більше, що відшукати болгарський айран серед барикад усіляких “кол” теж удасться не завжди. А коли вдасться, то годі дивуватися тому, що вироблено цей айран фірмою Danone.
Можливо, якихось зусиль щодо зміни такої ситуації усе ж докладатимуть. Стрибок цін на хліб і борошно змусив збадьоритися не тільки наш уряд. 100 тис. тонн зерна Болгарії терміново довелося виділяти з Держрезерву, ще 100 тис. тонн — закуповувати за кордоном. Ну і ще, як годиться, оголосити мораторій на експорт зерна на найближчі 200 днів.
Втім, ціни на хліб хоч і б’ють по кишені болгар, особливо малозабезпечених, однак критичним чинником не є. Найбільший головний біль — це ціни на електроенергію. Лише за останній рік вони зросли на 20%. З огляду на те, що в Болгарії центральне опалення зустрічається радше як виняток, аніж правило, стає зрозуміло, чому це питання настільки хворобливе. Опалення двокімнатної квартири електрокамінами може обходитися взимку більше, ніж у 100 левів на місяць. Тож наполегливі вимоги Єврокомісії щодо закриття Козлодуйської АЕС, яка забезпечує більш ніж 45% потреби в електроенергії самої Болгарії і 40% — сусідніх країн, викликає в країні явне роздратування.
За системою безпеки ЄС прирівнює цю АЕС до чорнобильського типу і наполягає на її якнайшвидшому закритті. Той факт, що в Чорнобилі стояв реактор типу РБМК, а в Болгарії — ВВЕР, для єврокомісарів жодного значення не має. Два менші блоки Козлодуйськой АЕС, які свій ресурс ще не виробили, під надзвичайно сильним тиском із боку Західної Європи вже довелося закрити наприкінці минулого року. Та й решту чотири, в модернізацію яких вклали величезні кошти, ЄС сподівається побачити закритими вже 2006 року. А ось у Болгарії дедалі більше схиляються до необхідності відстояти їх ще на кілька років. Навіть попри грант у розмірі 200 млн. євро. Адже, хоч би там як, 14% від усього обсягу експорту, що припадають на електроенергію, для країни мають виняткову важливість.
Та все ж основним локомотивом, здатним витягнути всю болгарську економіку, вважається туризм. 2001 року, надзвичайно складного для галузі загалом, потік туристів у Болгарію порівняно з попереднім роком зріс на 17%. Торік приріст теж зберігався приблизно на тому ж рівні, і за перші сім місяців цього року приїхало ще на 13% більше туристів. Крім того, цього року Болгарія вийшла на перше місце в Європі за кількістю готелів. 95% із них є приватними. В основному це міні-готелі не дуже високої комфортності, тому зараз стратегічною метою розвитку болгарського туристичного сектора є створення нових комплексів, орієнтованих на багатого клієнта: із гольф-клубами, прокатом яхт й іншими принадами красивого життя. Саме в цей сектор і скеровується левова частка всіх іноземних інвестицій, у динаміці надходження яких спостерігається стійка позитивна тенденція. Так, 2001 року в економіку країни вклали 688 млн. дол. з-за кордону, 2002-го — 900, за перші шість місяців цього року — уже 526,9 млн., що порівняно з торішнім показником означає приріст у 50%.
Щоправда, високий рівень корупції і розквіт тіньової економіки поліпшенню інвестиційного клімату безсумнівно не сприяють. Так, жертвами корупції за результатами опитування, проведеного нещодавно Transparency without Borders, визнали себе 76% болгар. Причому найвищий рівень корупції — 20,2% — вони відзначили серед політиків. 19,8% припали на юристів, 16,5% — на митників, 14,3% — на лікарів. 81,8% опитаних заявили, що такий високий рівень корупції значно погіршує бізнес-клімат у країні, причому 33,7% на поліпшення ситуації найближчим часом не сподіваються.
Проте деякі позитивні зрушення в цій галузі все ж відбуваються. Організація Transparency International перемістила Болгарію з 66-го місця у своєму світовому рейтингу 1998 року на 49-те 2000-го.
Зате обсяги тіньової економіки в країні зменшуватися геть не хочуть. Зараз на її частку припадає 36% усієї болгарської економіки. Зі своїх сусідів за цим показником Болгарія поступається хіба що Македонії з її 45%, тоді як у країнах—кандидатах на першочерговий вступ у ЄС цей показник становить 18—20%. З нинішніх же членів ЄС найвищий відсоток тіньового сектора в Греції й Італії — по 27%.
Статус «ринкова» болгарській економіці присвоїли торік, однак до отримання статусу «конкурентоспроможна» ще далеко. А без цього статусу в жаданий ЄС не пускають. Тож у болгар попереду — ще довга й тяжка робота в цьому напрямі. Можливо, під іншим керівництвом вона піде успішніше. Вочевидь, не царська це справа — будувати демократію. Нехай навіть і ринкову.