Туреччина: криза,
яка звалилася з неба
За влучним висловленням одного турецького банкіра, нинішня криза немов упала з неба. Інакше кажучи, макроекономічні показники Туреччини на відміну, скажімо, від російських у передкризові місяці, не віщували нічого подібного.
Програма боротьби з інфляцією в умовах бурхливого економічного зростання, якої дотримувався уряд Бювета Еджевіта, почала приносити свої плоди. І якщо інфляція як і раніше лишалася навдивовижу високою порівняно з показниками розвинених країн, проте темпи зростання були вражаючими.
І, що не менш важливо, частка тіньової економіки постійно зменшувалася. Кредити МВФ, зростання купівельної спроможності внутрішнього ринку, зростання експорту, відносна політична стабільність — усе це дозволяло сподіватися, що останній, вісімнадцятий кредит stand-by МВФ буде справді останнім на шляху до низької інфляції.
Криза настала після пікіровки між прем’єром Еджевітом і президентом країни Ахметом Сезером, котрого, як вважає багато хто, підтримують ісламські елементи в Туреччині. Після того як протиріччя між президентом і прем’єром вийшли на поверхню, іноземні інвестори почали побоюватися, що турецький уряд, найстабільніший за багато років, ось-ось розвалиться.
Не витримавши напруги, створеної для банківської системи країни фінансовою й політичною невизначеністю, уряд змушений був припинити валютні інтервенції, на які лише за один передкризовий день пішло 3 мільярди доларів. Оголосили про введення плаваючого курсу. І в перші ж два дні курс національної валюти впав на 40%. Турецький валютний ринок залихоманило, банки кинулися шукати шляхи виведення активів за кордон, а уряду залишилося лише відбиватися від вимог піти у відставку й шукати іноземну підтримку.
Поки криза триває, можна вже спробувати оцінити її наслідки. Плаваючий курс ліри в умовах високих відсоткових ставок (600% минулої п’ятниці проти 60% до початку кризи) серйозно ускладнить життя банкам. Не виключено, що наслідки для частини з них будуть фатальними.
Правда, деякі банки, як стало відомо нинішнього тижня, одержать допомогу центробанку країни. Його золотовалютні ресурси дозволять урятувати багатьох. Передбачається, якщо політичну кризу вдасться загасити, а банки проводитимуть погоджену політику, то загальне падіння ліри становитиме не більш як 25%.
Сьогодні аналітики кажуть, що шкода, завдана кризою й падінням ліри, спричинить зростання цін, уповільнення економічного зростання та збільшення боргового тягаря. Зовнішній борг Туреччини, який потрібно виплачувати у твердій валюті, сьогодні становить 107 мільярдів доларів.
Непереливки буде й іноземним компаніям, які пробиваються на турецький ринок. Вони й без того знаходяться під постійним тиском з боку ділерів, котрі вимагають знижок і зниження цін, посилаючись на офіційні показники низької купівельної спроможності населення.
Утім, з огляду на те, що до 40% ВВП країни становить тіньова економіка, довіряти офіційним показникам треба з обережністю. Хай там як, але нині іноземцям доведеться або йти геть, або покладатися на місцевих виробників.
Скорочення збитків
«Євротунелю»
Побоювання інвесторів, що унікальний тунель, який з’єднав Францію з Великобританією, спроможний перетворитися на фінансову «чорну дірку», не поспішають справджуватися. Так, якщо 1999 року поточні збитки компанії становили 193,6 мільйона євро, то минулого вони скоротилися до 173 мільйонів (158,4 мільйона доларів).
Французько-британська компанія дещо поліпшила своє фінансове становище передусім за рахунок підвищення тарифів на перевезення вантажів і вартості обслуговування приватних легкових автомобілів. Тарифи підвищуватимуться й надалі, але темпи подорожчання протягом найближчих 18 місяців істотно знизяться. Нині на «Євротунель» припадає 48 відсотків усіх вантажних перевезень через Ла-Манш і понад половину всього руху пасажирів на легковиках. Обсяг вантажних перевезень найближчим часом планують істотно збільшити. Для цього до вже наявних 12 вантажних поїздів компанія придбає нові, тож з 2003 року їх буде вже 16.