Субсидії як двигун нерівності
Питання сільськогосподарських субсидій уже не вперше стає предметом найгострішої дискусії між представниками найбагатших і найбідніших країн світу. Торік на конференції СОТ у Канкуні відсутність консенсусу вже призвела до серйозного гальмування переговорного процесу про зниження бар’єрів у світовій торгівлі. Як заявляють представники розвинених країн, найбільший виграш від цього процесу одержать саме бідні країни. А представники останніх стверджують, що найбільше вони виграють від скасування сільськогосподарських субсидій, що їх виділяють своїм фермерам уряди багатих країн.
Нині, через рік, дискусія відновилася в Женеві, на чергових переговорах у рамках СОТ про сільськогосподарську політику. І знову, як і рік тому, питання про субсидування вирощування бавовни було винесено окремим пунктом. Аж надто показову статистику з цього питання наводять прибічники скасування субсидій. Адже з 50 країн, що входять у список найбідніших у світі, для 20 саме бавовна є важливою статтею експорту. Значна частина населення цих країн не доживає до 50 років, а прожитковий рівень там менше одного долара на день. 75% населення цих країн живуть у сільській місцевості й займаються сільським господарством. Зокрема й вирощуванням бавовни.
З іншого боку, бавовну також експортує багата й благополучна Америка, яка заявляє про свою готовність допомогти в розв’язанні проблем найбідніших країн. І навіть виділяє на це гроші. Правда, утричі менші від суми, що йде на субсидії своїм 25 тис. фермерів, котрі вирощують ту ж таки бавовну. 2001 року, приміром, американським фермерам перепало 3 млрд. дол., у результаті чого при собівартості фунта американської бавовни в 86 центів на світовому ринку його продавали по 37 центів. Унаслідок цього африканські країни втрачають на експорті бавовни 250 млн. дол. на рік, частину яких їм пропонують згодом уже як гуманітарну допомогу.
Вимога африканської четвірки — Беніну, Буркіна-Фасо, Чаду й Малі — ввести трирічний мораторій на субсидування американських і європейських виробників бавовни торік залишилася незадоволеною. І сьогодні немає особливих надій на позитивне вирішення цього питання. Проте стає дедалі складніше продовжувати відмахуватися від необхідності розв’язання проблеми субсидування сільського господарства.
Скажи мені, що ти знаєш
про економіку, і я скажу, хто ти
Надзвичайна поінформованість американців у політичних питаннях стала торік предметом жвавого обговорення. Правда, більшість американців і не намагалися зробити вигляд, що ці питання їх дуже хвилюють. Тож нинішнє дослідження, яке є тестом на елементарну економічну грамотність своїх співгромадян, професор економіки Принстонського університету Алан Кругер розпочав із питання про те, наскільки важливо пересічній людині розбиратися в національній економічній політиці. Три чверті з 1002 опитаних американців заявили, що «винятково важливо» або «дуже важливо». І приблизно така сама частина не змогла відповісти на елементарні запитання, що стосувалися стану американської економіки.
Понад половина опитаних, приміром, заявили, що не мають навіть приблизного уявлення про розмір дефіциту державного бюджету. Відсоток американців, котрі не мають медичної страховки, у відповідях респондентів у середньому було завищено вдвічі (до 37%). Але найдивовижніші розбіжності між поглядами й фактичним станом справ виявило дослідження Джоела Слемрода з Мічиганського університету. Причому стосувалися вони податкової політики американської адміністрації, що, здавалося б, справді не може пройти повз увагу більшості. Проте ця більшість була переконана, що представники середнього класу сплачують вищий відсоток від свого доходу в федеральний бюджет, ніж найбільш забезпечені. А насправді 1% найбагатших американців на федеральні податки перераховує 24% свого доходу, а 20% середніх — лише 5%.
Дослідників зацікавили й джерела економічних знань. На перше місце респонденти поставили телебачення. На друге — друковані ЗМІ. На третьому опинилися друзі чи родичі, і лише потім — Інтернет. Залежності між основним джерелом знань і їхньою достовірністю дослідження не виявило, проте найкраще виявилися поінформованими ті, хто посилався відразу на кілька джерел інформації.
А найцікавіший факт дослідники приберегли наостанок: серед тієї чверті опитаних, які дали найбільш правильні відповіді, супротивників податкової реформи Буша виявилося в 2,5 разу більше, ніж серед чверті найменш інформованих.
Комерційна зрілість віртуальної торгівлі
Результати дослідження, проведеного американською організацією Pew Internet and American Life Project, продемонстрували, що віртуальна торгівля подолала вирішальну віху свого розвитку: дві третини користувачів Інтернету роблять покупки в режимі on-line. Нинішнього року обсяги віртуальної торгівлі ймовірно становитимуть 120 млрд. дол., і вже в найближчому майбутньому можуть наздогнати обсяги традиційної роздрібної торгівлі. За даними дослідження, армія віртуальних покупців нараховує нині 83 млн. чоловік.
Як відомо, зазвичай на віртуальні покупки наважуються між третім і четвертим роками активного користування Інтернетом. Нині у 80% Інтернет-користувачів стаж «життя в Мережі» не менше трьох років. Іншими словами, стабільно зростає як кількість користувачів Інтернету, так і питома вага тих, хто стає учасником Інтернет-торгівлі.
Залежність кількості покупців від рівня доходу, етнічної та статевої приналежності, рівня освіти у віртуальній торгівлі цілком аналогічна такій самій залежності в торгівлі традиційній. Єдиний виняток — старша вікова група, тобто люди віком від 65. Хоча й серед тих із них, хто активно користується Інтернетом, віртуальними покупцями вже стали 49%.