Працівники британського журналу The Economist непогано набили руку на складанні економічних балансів на будь-який смак. Будь-якого удава хоч у мавпах, хоч у папугах, хоч у «БігМаках» виміряють. Більше того, не виключено, що отримають цілком порівнянні результати. Як, наприклад, у випадку з визначенням частки розвинених і таких, що розвиваються, країн у світовому ВВП.
Отож якщо лічити за паритетом купівельної спроможності, що дозволяє врахувати низький рівень цін у менш багатих країнах, то на частку країн із економікою, що розвивається, припаде більш як половина загальносвітового ВВП. Якщо ж той самий показник вираховувати, зіставляючи курси валют, — то ця частка скоротиться до 30%. Правда, частка економік, що розвиваються, у прирості загальносвітового ВВП все одно перевищить сукупні показники країн Північної Америки, Західної Європи, а також Японії, Австралії та Нової Зеландії, які майже готові заспокоїтися на досягнутому.
Більше того, країни, що розвиваються, вже поглинають більшу частину енергоносіїв і при цьому поки що володіють більшою частиною золотовалютних резервів. А їхня частка у загальносвітовому експорті, яка 1970 року становила 20%, зараз збільшилася до 43. При цьому 40% сукупного ВВП країн, що розвиваються, забезпечує «зростаюча четвірка»: Бразилія, Індія, Росія та Китай. А за темпами приросту ВВП ці країни утричі випереджають Старий Світ і той, який колись був Новим.
Що це несе світовій економіці? Та нічого поганого, вважають автори дослідження. На їхню думку, «глобалізація — це не гра на виліт», і прискорене економічне зростання у Мексиці, Кореї та Польщі викликає зростання експорту США та країн єврозони. Якщо озиратися назад, то покласти край такому загальному процвітанню може лише чергова світова війна, а закріпити — усунення основних торгових бар’єрів. Однак, оскільки військовий потенціал країн, які розвиваються, мізерний чи не тією ж мірою, що й політична воля країн розвинених до усунення бар’єрів, визначити, яким шляхом піде подальший розвиток світу, неможливо.