Ще в 80-х роках минулого століття японські мільярдери займали перші рядки в рейтингах світових багатіїв. Їхні статки були вирощені не лише на нерухомості, споживчих кредитах, машинобудуванні. Саме тоді, після паливної кризи 1973 року, яка боляче вдарила по енергозалежних економіках, Японія першою в світі намацала єдино можливий шлях виживання — вона заходилася розвивати ринок високих технологій. Саме тоді, у 80-х, Країна вранішнього сонця демонструвала дива економічного процвітання, а заодно й дива збагачення.
Сьогодні ж у табелі про ранги світових статків ситуація істотно змінилася. Першість впевнено утримують американці Білл Гейтс і Уоррен Баффет, і розрив між ними й іншими багатіями такий значний, що в найближчі роки навряд чи хтось зуміє їх наздогнати. Проте в Японії ще залишилися мільярдери. Правда, «питома вага» їхніх статків відносно невелика — не лише порівняно з багатствами колег з інших країн, а й особливо на тлі рідної японської економіки, котра, попри перманентні кризи, за величиною ВВП є другою (після США) в світі.
Список японських мільярдерів складається з 29 прізвищ. Що все ще більше, ніж у будь-якій іншій країні Азії. Проте з кожним роком втрати дедалі помітніші, оскільки нові азіатські економіки наздоганяють фаворита семимильними кроками. Як підрахували експерти журналу Forbes, сукупний статок перших 40 найбагатших людей Японії становить 88,5 млрд. дол. США, тоді як аналогічний показник в Індії дорівнює 106 млрд. дол.
Найбагатшою людиною Японії є 48-річний Масайосі Сан, засновник і власник найбільшої в країні телекомунікаційної корпорації Softbank, чиє особисте багатство становить сьогодні 7 млрд. дол. США. Його часто називають японським Біллом Гейтсом, можливо, тому, що перший свій мільйон Сан заробив ще тоді, коли був студентом Каліфорнійського університету в Берклі, а свою компанію Softbank заснував у віці 23 років. Відтоді Softbank, крім прямого призначення, а саме, дистриб’юції програмного забезпечення, служила платформою для його найприбутковіших інвестицій, включаючи придбання великих пакетів акцій високотехнологічних компаній, таких, як Yahoo, Comdex, Kingston Technologies.
2000 року, у період інтернетівського буму, сукупна вартість бізнесу Сана зросла до 76 млрд. дол., і він навіть певний час перебував у статусі найбагатшої людини світу. Але «доткомівська бульбашка» луснула, прибутки почали стрімко падати, і до 2003 року ціна його активів знизилася до 1 млрд. доларів, що викликало чутки про банкрутство мільярдера. Тоді він робить ставку на впровадження нового бізнесу в Японії — стрімко розвиває інтернет-телефонію. Останніми роками Softbank значно розширив свій бізнес, обійшовши головних конкурентів в основному за рахунок нижчих цін.
Попри те, що уміле інвестування постійно підтримує Сана на плаву, основним джерелом його багатства, як і раніше, є Softbank. Будучи багатієм №1, Масайосі Сан продовжує керувати власною корпорацією й особисто розробляє стратегію її розвитку. У його планах — збільшення обсягів операцій британського телекомунікаційного гіганта Vodafone Group у Японії. Передбачається, зокрема, розширення зони покриття і клієнтури, а також початок надання нової послуги — мобільного цифрового телебачення. Сан пообіцяв запровадити нові моделі бізнесу, розширити високошвидкісні мобільні мережі й запропонувати в цих мережах послуги пошуку по Інтернету, електронної комерції та продажу відеоконтенту через компанію Yahoo Japan Corp., у якій Softbank володіє 40% акцій.
Власником других за величиною статків Японії донедавна був Ясуо Такеї, засновник найбільшої в країні торговельно-кредитної корпорації Takefuji. 76-річний бізнесмен помер на початку серпня ц.р., залишивши після себе підсумок свого життя розміром у 5,6 млрд. дол.
Історія його життя цілком могла б стати японським утіленням «американської мрії», якби не в’язниця. Від хлопчика на побігеньках у бакалійній крамниці своєї матері — до глави однієї з найприбутковіших фінансових корпорацій країни. Перший капітал Такеї заробив на видачі невеликих кредитів під високі відсотки, коли 1966 року створив із нуля компанію Takefuji. А через кілька десятиліть компанія отримала контроль над п’ятою частиною японського ринку споживчого кредитування, оцінюваного в 96 млрд. дол. на рік.
Такеї говорив, що досягти бізнес-висот йому допомогла не лише працездатність, завдяки якій йому вистачало двох годин сну на добу. Він вважав, що величезний вплив на нього справила поїздка до Америки, де він вивчав механізми споживчого фінансування. Спочатку Такеї «заманював» у клієнти жінок, вважаючи, що вони надійніші позичальники, ніж чоловіки. Потім він винайшов власний «оригінальний» метод оцінки кредитоспроможності: досить було перевірити, наскільки справно майбутній клієнт платив за оренду житла і чи підтримувалася в його домі чистота.
Скандальна неприємність, яка сталася 2004 року, не викинула Такеї зі списку мільярдерів, проте репутацію зіпсувала, а заодно прославила його на весь світ. З’ясувалося, іще в 2000-му Такеї особисто розпорядився встановити «жучки» на телефони двох токійських кореспондентів, бо вважав, що після їхніх критичних матеріалів про його компанію вартість її акцій різко падала. Коли факти прослуховування набули розголосу, бізнесмена заарештували (не віриться в таке, правда?..). Провівши у в’язниці кілька місяців, він вийшов на свободу під заставу, а згодом був засуджений до трьох років ув’язнення з відстрочкою покарання в чотири роки. Він негайно залишив крісло керівника, його сім’я втратила майже 25% акцій компанії, а сама корпорація сплатила журналістам компенсацію в 1 млн. єн.
Цікаво, що в Японії мільярдери не належать до касти «недоторканних». Після смерті Такеї найбагатшим в’язнем на планеті виявився знову ж таки японський громадянин. 72-річного Йосіакі Цуцумі в жовтні 2005-го засудили до п’яти років тюрми та штрафу в 5 млн. єн за підробку фінансових документів. А ще не так давно, із 1987-го по 1990-й, він вважався найбагатшою людиною в світі.
Його статок перевищував 20 млрд. дол., він контролював усі залізничні перевезення Японії, володів дорогою столичною нерухомістю, тримав контрольний пакет акцій мережі готелів і курортів. Свого часу він був головою національного Олімпійського комітету, і, кажуть, якісна організація зимової Олімпіади в Нагано — багато в чому його особиста заслуга. Сьогодні ж опальний японський олігарх розташувався на 26-й сходинці табеля багатіїв із багатством у 1,2 млрд. дол.
Один із найстарших мільярдерів Японії — 81-річний Куніо Бусудзіма — за величиною своїх статків у 5,4 млрд. дол. займає третій рядок у національному рейтингу багатіїв. Бусудзіма — засновник і глава компанії Sankyo, одного з трьох найбільших виробників пачинко-машин для ігорного бізнесу. І якщо хтось заробив свої мільйони на економічному піднесенні, то розквіту бізнесу Бусудзіми сприяла саме затяжна економічна криза 90-х, коли розпач і депресія приводили людей до гральних автоматів.
Так звана пачинко-машина — це вертикально розташований автомат, гібрид «однорукого бандита» й пінболу. Сьогодні гра в пачинко — найпопулярніший вид відпочинку в Японії. На частку пачинко-бізнесу припадає 40% японської розважальної індустрії, у ньому задіяна третина мільйона людей, що втричі більше, ніж у металургійній галузі країни. Ось чому серед виробників національних гральних автоматів розгортається жорстока конкурентна боротьба.
Sankyо найчастіше виграє її не лише за рахунок величезних вкладень і грамотного менеджменту, а й вдається до неординарних знахідок. Так, кілька років тому компанія примудрилася найняти голлівудську зірку Ніколаса Кейджа, дуже відомого в Японії, для популяризації власних машин.
Ще три роки тому Нобутада Садзі був найбагатшою людиною Японії, чий статок оцінювався в 7,1 млрд. дол. Сьогодні його розмір зменшився до 5 млрд. дол., а його власник посідає четвертий рядок рейтингу мільярдерів. Здобувши освіту в США, Нобутада Садзі 1999 року успадкував від свого батька компанію-гіганта з виробництва напоїв Suntory. У японському патріархальному суспільстві його наразі вважають гідним спадкоємцем, оскільки йому вдається примножувати сімейне багатство. Продажі пива в середньому зростають на 7% на рік, а частка компанії на ринку японського пива досягла рекордних 11%. Крім того, компанія агресивно розширює продажі пива та віскі, особливо на китайському ринку.
П’ятим у списку найбагатших японців значиться Акіра Морі, котрий заробив свої 4,9 млрд. дол. на одному з найконсервативніших, але постійно прибуткових ринків — торгівлі нерухомістю. У нього є власний Mori Trust, що володіє й експлуатує офісні та житлові споруди переважно в центральних районах Токіо й інших великих містах Японії. Йому також належать 17 фешенебельних готелів.
Акіра Морі та його старший брат Мінору Морі успадкували початкове багатство від покійного батька, і його було розділено після сімейної сварки. Старший брат проте наразі не мільярдер, оскільки має величезні борги, фінансуючи «показушні» проекти нерухомості, головним чином для того, аби затьмарити славу молодшого, успішнішого в бізнесі.
Засновник японського інтернет-магазину Rakuten, 41-річний Хіросі Мікітані став не лише провідним підприємцем нової хвилі, а й наймолодшим у першій десятці вітчизняних мільярдерів — із багатством 4,5 млрд. дол. він посів шосте місце. Сьоме дісталося Тадасі Йанаю, власнику 4,4 млрд. дол. і найбільшої в країні мережі магазинів неформального одягу під маркою Uniqlo.
Про людину, котра значиться восьмою серед японських мільярдерів (статок 4,3 млрд. дол.), слід сказати окремо. 64-річний Єїтаро Ітояма — мабуть, найскандальніший екземпляр у японському середовищі, котрий не лише поєднує в одній особі бізнес і політику, а й також, на думку японських журналістів, не вельми приховує свої зв’язки з кримінальним світом.
Бізнес-кар’єру Ітояма розпочинав у статусі зятя відомого японського гангстера, засудженого воєнного злочинця, що розбагатів після війни на нелегальних гонках швидкісних катерів. Сьогодні Ітояма володіє 50 полями для гольфа в Японії та США, які і є основною статтею його доходів. Він також найбільший акціонер і інвестор національної авіакомпанії JAL. Що стосується його політичної діяльності, то він активний член Ліберально-демократичної партії і чотири терміни підряд обирався до японського парламенту. І ще на додачу, він популярний автор книжок про політичне й бізнес-життя японського суспільства, які добре продаються.
Дев’яте за величиною багатство Японії — 3,5 млрд. дол. — належить трьом братам Кіносіта, котрі володіють рівною кількістю акцій у кредитній компанії Acom, заснованій їхнім батьком.
Завершує першу десятку японських багатіїв 82-річний Масатосі Іто (статок 3,3 млрд. дол.) — особистість, відома далеко за межами Японії. Іто володіє другою за величиною в світі компанією роздрібної торгівлі — Ito-Yokado Group, а також безліччю ресторанів, супермаркетів і мегамолів.
Своє сходження до висот бізнесу розпочав багато років тому в маленькому магазині прикрас на околиці Токіо. І в результаті побудував корпорацію з річним оборотом у 28 млрд. дол., забезпечивши роботою 125 тис. чоловік. Майже 20 тис. магазинів під вивіскою 7-Eleven відомі в багатьох країнах світу. Для японців Іто є таким собі бізнес-взірцем для наслідування ще й тому, що був близьким другом Пітера Друкера, визнаного гуру №1 у світовому менеджменті. Друкер, до речі, завжди підкреслював, що Масатосі Іто — один із найвидатніших підприємців сучасності.
Безумовно, у списку 40 найбагатших людей Японії, складеному експертами журналу Forbes, є чимало цікавих, неординарних, суперечливих і складних постатей. Усіх навіть перелічити нелегко, не те що описати шляхи та способи нагромадження їхніх таких різних багатств. Здається, перша десятка японських мільярдерів дуже показова та красномовна. У ній є і яскраві зірки, і темні конячки. Кілька років тому редактор російського видання часопису Forbes, нині покійний Пол Хлєбніков в одному з інтерв’ю зауважив, що в Японії одна з найбільших економік у світі, але там менше мільярдерів, ніж у Росії. «Але, звісно ж, у Японії розшарування між багатими і бідними набагато менше...» — додав він.
Справді, населення Японії — 127,7 млн. чоловік, ВВП країни — 4568 млрд. дол. США, ВВП на душу населення — 35752 дол., золотовалютні резерви — понад 850 млрд. дол., мінімальна заробітна плата — близько 10 дол. на годину. Першу десятку мільярдерів і їхніх багатств перелічено вище.
Кожен управі порівнювати Японію з будь-якою іншою країною — із США, Індією, Росією. Справа смаку. Нагадаю лише, що ВВП України — 65,6 млрд. дол. США, мінімальна заробітна плата у нас становить 370 гривень на місяць (близько 74 дол.). А мільярдерів у нас...