Європейську фінансову систему продовжує штормити: у вівторок, 24 липня, дохідність 10-річних іспанських зобов’язань досягла нового рекорду в 7,625% річних, єдина європейська валюта вперше з червня 2010 року виявилася нижче 1,21 у співвідношенні з доларом США, а рейтингове агентство Moody’s понизило прогноз суверенного рейтингу найбільшої економіки регіону - Німеччини. Ці чинники не дають можливості інвесторам зітхнути з полегшенням, бо вони є подальшими симптомами посилення кризи в єврозоні.
Спроби європейських чиновників спільно втілити в життя конкретні заходи для виходу із ситуації, що склалася, трохи нагадують популярний американський атракціон: наобіцяли на новому саміті повний мішок - мир зітхнув з полегшенням; спливли нові факти, що вказують на ймовірність дефолту одного з членів союзу, - усі знову зціпили зуби від страху.
Іспанія й Греція залишаються у фокусі протягом останніх тижнів. Чергова зустріч «трійки» кредиторів в Афінах (Єврокомісії, Європейського центрального банку і МВФ) може, звичайно, пролити світло на подальші перспективи Греції, та малоймовірно, що до вересневого аудиту фінансового стану країни відбудуться конкретні зміни. Минулими вихідними з Німеччини надійшло повідомлення, що МВФ може скоротити обсяги кредитування Греції, а це означає, що країні знову загрожує дефолт - і вже у вересні.
Тим часом новообраний уряд Греції у вівторок заявив про рішення реорганізувати 21 державне управління (їх кількість скоротять до дев’яти). Це перший крок з об’єднання або закриття ще 200 державних структур, що є невіддільною частиною програми зі скорочення адміністративних видатків. Другу хвилю слід очікувати наприкінці серпня. Якщо вірити обіцянкам міністерства, вивільнене в результаті таких перетасувань працездатне населення переведуть в інші сфери діяльності, крім державної, але не звільнять (момент, який може бути не дуже зрозумілий основним кредиторам).
Рішення розпочати реалізацію цієї програми у вівторок пов’язане, скоріш за все, з бажанням Греції справити враження на трьох китів європейського співтовариства - Єврокомісію, МВФ і Європейський центробанк, представники яких повернулися в Афіни для обговорення конче потрібних реформ і заходів з посилення економії бюджету. Згідно з вимогами, прописаними в рамках останньої програми кредитування, Греція зобов’язується до кінця поточного року скоротити 15 тис. держслужбовців.
Колишня обіцянка Афін закрити малозначущі державні установи не виправдала очікувань «трійки». На сьогодні уряд закрив лише близько дюжини таких організацій, тоді як обіцяв понад 120. Такі пасивні дії, м’яко кажучи, не тішать кредиторів. При цьому грецький уряд розраховує, що європейське співтовариство й далі нестиме на собі борговий вантаж Греції.
А перспективи грецької економіки поки що не вселяють надій на краще. У вівторок лідер партії Нова Демократія пан Самарас заявив, що цього року спад національної економіки становитиме приблизно 7%. Це значно гірше за офіційні прогнози - 4,7% падіння. Також він зазначив, що відновлення економіки варто очікувати не раніше 2014 року, і це - найбільш райдужний прогноз.
Що стосується Іспанії, то рішення міністрів фінансів країн єврозони надати фінансову допомогу іспанським банкам у розмірі 100 млрд. євро (122 млрд. дол.), прийняте минулого тижня, також не розв’язує проблеми. Не встигли інвестори зітхнути з полегшенням, як уряд країни оприлюднив нові економічні прогнози, які, скажемо прямо, зовсім не вселяють оптимізму. Тепер очікується, що 2013 року економіка країни продемонструє спад в 0,5% (замість заявленого у весняних прогнозах зростання на 0,2%). Зростання ВВП 2015 року очікується на рівні 1,2%.
Крім того, за повідомленнями місцевих ЗМІ, відразу шість автономних областей країни можуть попросити в Мадрида фінансової підтримки. Це підсилює побоювання, що Іспанія може виявитися нездатною знайти покупців на нові облігації, які країні потрібно розмістити на аукціонах цього року, щоб залучити готівку в десятки мільярдів євро.
Якщо бути точним, цього року Іспанії треба продати облігації на суму приблизно 28 млрд. євро (або майже 34 млрд. дол.), щоб покрити свій дефіцит і погасити борги. Також уряду доведеться випустити короткострокові боргові зобов’язання на суму понад 50 млрд. євро. Слід зазначити, що в ці прогнозні цифри не включено додаткових сум коштів, які можуть знадобитися для фінансування проблемних регіонів країни, або ж коштів, які можуть бути потрібні для покриття дефіциту бюджету у разі його надмірного збільшення. На все може піти приблизно 30 млрд. євро. Разом - понад 100 млрд. євро. Сума немаленька, погодьтеся.
Швидше за все, Іспанії доведеться йти з поклоном до «трійки» вже в найближчі два-три місяці. Яким чином вона робитиме цей реверанс - поки що невідомо. Однак той факт, що дохідність іспанських облігацій продовжує перевищувати критичну 7-відсоткову позначку, лише підтверджує, що ми все ж таки побачимо Мадрид із простягнутою рукою. Ця картина повертає нас у не таке далеке минуле, коли зростання дохідності 10-річних бондів за 7-відсоткову межу призвело до загальновідомих уже подій для Греції у квітні 2010-го, для Ірландії в жовтні 2010-го та для Португалії в лютому 2011 року. У кожному окремому випадку подолання цифри в 7%, що вже стала фатальною, неминуче призводило до падіння довіри інвесторів і офіційних запитів про кредитування в лічені тижні.
Однак Іспанія, можливо, розраховує на хід конем у вигляді інтервенції з боку Європейського центрального банку. Виступаючи в парламенті в понеділок, міністр фінансів Іспанії Луїс де Гіндос натякнув (не згадуючи конкретного органу), що ЄЦБ має вдатися до рішучих дій. Іспанці, ймовірно, забули, що центробанк раніше вже заявляв про своє небажання запускати друкарський верстат для вирішення боргових проблем. Тим часом де Гіндос зазначив, що Іспанії, яка прийняла допомогу «трійки» для рекапіталізації своїх банків, не потрібен повний пакет фінансової підтримки. Ну-ну…
Таким чином, проблеми продовжують наростати як снігова куля, і їхнє вирішення потребує не тільки солідарності в діях, а й грошей, причому чималих. У понеділок увечері серед чинників, які настирливо не дають інвесторам спокійно спати ночами, була і заява міжнародного рейтингового агентства Moody’s Investors Service про зниження прогнозу за рейтингом Німеччини, яка є не тільки основною економічною силою в регіоні, а й політичним стрижнем. У своєму рішенні агентство послалося на існуючу ймовірність розпаду єврозони, а також на вкрай негативні наслідки, до яких це може призвести.
Всюдисуща Ангела Меркель не змусила довго чекати: її уряд офіційно заявив, що Німеччина залишить за собою статус стабільної в умовах кризи держави. Міністерство фінансів зазначило, що згадані ризики «не нові», а «економічна й фінансова сфери країни достатньо стійкі». Тут хочеться зробити криву гримасу, але водночас тихо позаздрити оптимізму німців. Однак при цьому не забувати про факти, а факти - річ, як кажуть, уперта.
Недавно опубліковані Євростатом дані засвідчили вповільнення темпів зростання європейської економіки в першому кварталі. Про вразливість економіки єврозони перед проблемами периферійних країн свідчать також показники слабкої активності у виробничій сфері ЄС, яка демонструє негативну динаміку вже протягом шести місяців (44,1 п.п. у липні після 45,1 п.п. місяцем раніше). Не порадували аналогічними макроекономічними показниками Німеччина (43,3 п.п. після 45,0 п.п. у червні) і Франція (43,6 і 45,2 п.п.).
Відносно Франції дані, що не вселяють особливого оптимізму, лише підкреслюють ускладнення, з якими доведеться стикнутися новому президентові країни Франсуа Олланду, котрий приступив до своїх обов’язків у травні. Він пообіцяв створити спеціальні індустріально-ощадні рахунки для переведення заощаджень французьких споживачів у малий або інноваційний бізнес, а також призначив міністра «продуктивного відновлення». Однак національна промисловість ще тільки має побачити світло у кінці тунелю, а поки що на початку місяця автовиробник Peugeot SA повідомив про скорочення робочих місць і закриття заводу. Отак-то.
Не зайве нагадати, що на початку липня два великі центральні банки - Банк Англії та ЄЦБ - внесли зміни у свою монетарну політику, щоб підтримати слабке відновлення економіки. Так, Банк Англії прийняв рішення збільшити програму викупу активів на 50 млрд. фунтів стерлінгів (або 78 млрд. дол.), до 375 млрд., при цьому основна ставка рефінансування залишається на рекордному мінімумі. Слідом за англійцями до спроби допомогти європейській економіці відродитися вдався ЄЦБ, знизивши основну базову ставку з 1,0 до 0,75%.
Не змусив на себе чекати і Пекін, який останнім часом дедалі частіше опиняється у фокусі через очевидні ознаки охолодження економіки. Так, ВВП країни в другому кварталі 2012 року зріс на 7,6% (найнижчий показник з першого кварталу 2009-го). Ба більше, негативна динаміка спостерігається протягом шести звітних кварталів поспіль. Це призвело до того, що Народний банк Китаю несподівано для всіх прийняв рішення вдруге за місяць знизити відсоткові ставки. Річну кредитну ставку було знижено на 31 б.п., а депозитну - на 25 б.п. Крім того, регулятор оголосив про лібералізацію кредитних умов.
Загалом хмари згущаються ще й на тлі неясних перспектив за Атлантичним океаном. Так, у США глава Федеральної резервної системи Бен Бернанке минулого тижня вкотре розчарував ринки, не сказавши нічого конкретного з приводу додаткового стимулювання економіки в рамках програми так званого кількісного пом’якшення (відомої як Q3). Раніше очікувалося, що ФРС уже в серпні повідомить про нову програму викупу казначейських облігацій, однак складається враження, що регулятор береже свої сили для більш рішуче-агресивних дій у разі, як не стомлюється повторювати пан Бернанке, гострої потреби. Глава ФРС у своїх останніх коментарях був доволі песимістичним в оцінках американської економіки й не забув згадати, що ситуація в Європі також несе певні ризики для США.
В Європі, тим часом, один саміт змінюється іншим, а зустрічі чиновників верхніх ешелонів влади вже не є подією, бо питання обговорюються ті самі, а результати поки що не втішають. Непорушним на порядку денному залишається питання про запровадження єдиних бондів, яке більшість членів ЄС вважає хорошим рішенням у цій ситуації. Однак Німеччина в особі канцлера Ангели Меркель продовжує протистояти цій ідеї. Ще на початку року вона чітко заявила, що «не бажає, щоб німці розплачувалися за борги інших країн». Певною мірою це гальмує процес реалізації заходів, які допоможуть зрушити з мертвої точки. А поки що цілком зрозуміло, що боротьба за виживання та цілісність єврозони триває…