Не минуло й шести років, як «ДТ» порушувало проблему пенсійного забезпечення платників єдиного податку, наполягаючи на якнайшвидшому (!) її законодавчому врегулюванні (див. «Вирвані роки», «ДТ» № 12 від 29 березня 2003 р., та «Вирвані роки-2», № 18 від 17 травня 2003 р.). Наша влада хоробро дотягнула до фінансової кризи, однак законодавчого врегулювання немає й досі. У вівторок, 14 квітня 2009 року, своє вагоме слово сказав врешті-решт уряд. Очевидно, зопалу. Бо відповідну постанову поки що не оприлюднено…
Кабмін таки вирішив зобов’язати всіх приватних підприємців — платників єдиного податку (ПриПЄПів) сплачувати ще й за себе (а не тільки за «найманців») «нарівні з усіма» пенсійні внески. Це «вирівнювання» (згідно з уже нашумілою, але станом на п’ятницю ще не оприлюдненою урядовою постановою) вийшло вельми специфічним: під примусове обкладання потрапила аж ніяк не зарплата, і навіть не такий дохід, який був би на зарплату хоч трохи схожим! Адже лише для пенсійних цілей дохід підприємця до зарплати настільки прирівняли, що вшанували його небаченою честю стати базою для нарахувань до ПФУ!
А чому в такому разі ніхто не обкладає аналогічними поборами — коли вже «урівнювати»! — дивіденди? Ну, чим дохід підприємця без юрособи гірший? Адже в ПриПЄПа теж немає жодних серйозних соціальних гарантій, він теж діє на свій страх і ризик і теж може круто пролетіти, витративши свої гроші, але не окупивши!
То до чого тут зарплата і Пенсійний фонд? Який вони до цього — разом з ув’язкою з мінімальною зарплатою — мають стосунок?
І навіщо все це робиться? Задля якої великої мети геть усіх ПриПЄПів стрижуть під один гребінець? Щоб і вони теж втекли у тінь? І заразом стали на облік як безробітні...
Кажуть, що все це — для ПриПЄПського майбуття, для їхнього подальшого пенсійного щастя. Щоправда, це щасливе право в них було і так, але що це за право, коли воно не стало ще й обов’язком! Тобто в рай знову заганяють ломакою, причому заганяють ті, хто традиційно клянеться у вічній любові до малого бізнесу.
Тільки-но відповідний законопроект, де було те ж саме, провалили депутати — з’явилася постанова з усними коментарями щодо того, що в Кабміну, мовляв, і без закону достатньо повноважень. Ну, те, що в епоху беззаконня без закону можна обійтися, коригуючи не тільки пенсійний закон, а й єдиноподатковий указ, зрозуміло всім. Але навіщо тоді все-таки спочатку готували саме законопроект, а не постанову КМУ? Певно, розробники все ж розуміли, що до чого з точки зору законності/легітимності...
Принципово не вдаючись у зарахування/заліки та інші неминучі нюанси застосування нового «урівнювання», зазначимо, що коли нашому Пенсійному фонду просто потрібні гроші, то і так є де їх узяти — при цьому не зневажаючи ані ПриПЄПів, ані здоровий глузд. Якщо хтось іще не знає, розповімо.
Загальновідомо, що всі депутати та інші олігархи оподатковуються в стандартному режимі лише з перших 10 тис. грн. на місяць (цифра ця постійно змінюється). З решти — тільки податок на доходи фізичних осіб, тобто немає ані платежів (зборів/утримань) до ПФУ, ані безробітному/нещасному/непрацездатному соцстрахам. «Заробив» мільйон — із 10 тис. заплатив так само, як платять усі, а з решти 990 тис.— тільки 15%, і абсолютна дуля з маком абсолютно всім фондам, включаючи ПФУ!
Чомусь вважається, що якщо всі утримання/збори олігархи платитимуть нарівні з іншими, то їм і пенсію доведеться нараховувати теж виходячи з повного доходу, скасувавши верхню межу.
Цікаво, чого це раптом? Усе в руках законодавця! У нас, зрештою, криза чи не криза? То нехай і платять, як усі, а пенсії отримують з обмеженням!
А уряд не хоче? Жаліє олігархів? Чи, може, когось іще? Так і від бідних ПриПЄПів, у такому разі, ручки, будь ласка, геть. Не розхитуйте крихкої соціальної гармонії. Захочуть вони знайти доріжку до Пенсійного фонду — знайдуть її й самі. Якщо вже маленьким ПриПЄПам навіщось захочеться такого величезного щастя...