Після того як Мінфін очолив відомий український геолог, діяльність цього відомства, схоже, набула нових рис, раніше їй не властивих: гроші стали шукати в таких досі не звіданих пластах, де припустити їхню наявність може лише дуже великий вчений. Так чи інакше, Міністерство фінансів виступило ініціатором «альтернативного мінімального податку» в складі податку на прибуток, і цією «альтернативою» запропоновано доповнити законодавство.
Судячи ж із проекту, запропонований податок не є:
ні альтернативним (оскільки жодного вибору підприємствам не залишають і жодного іншого податку новим не заміняють);
ні мінімальним (оскільки він являє собою не якесь нижнє чогось обмеження, а просто новий додатковий платіж — перевищення податку, який Мінфін назвав «пробним», над діючим. І коли це у нас збільшення (!) податку почали називати мінімальним (!) податком? Швидше вже «мінімальність» (як, до речі, й «альтернативність») може стосуватися самого «пробного» податку (менше якого тепер не можна буде показувати), але в жодному разі не розміру перевищення. Дрібниця, звісно, але вона дає уявлення, в якому поспіху, не звертаючи уваги на термінологічну нісенітницю, ліпили це нововведення;
ні, врешті-решт, податком на прибуток (оскільки базою оподаткування виступають... витрати! Оподатковувати витрати податком на прибуток — чи можна знайти краще свідчення справжнього професіоналізму?).
Серед оподатковуваних новим платежем об’єктів цікаво бачити такі свіжовідкриті бази оподаткування, як:
інші (!) витрати загальногосподарського призначення;
інші (!) витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Дивовижно вичерпно, однозначно, чітко, конкретно, зрозуміло, доступно і ясно, чи не так? Можна собі уявити, як довго в надрах фінансового відомства колектив законопроектантів тужився видати на-гора оптимальні формулювання, які напевно не викличуть у процесі їх освоєння ані найменших питань. Звісно, вистраждавши такі об’єкти (що ніяк не узгоджуються ні з нинішнім законодавством, ні з якимось із напрямів його реформування), Мінфін цілком логічно податок на все це вважає частиною податку на прибуток.
Автор «Аліси в країні чудес» Льюїс Керролл у схожих випадках чомусь радив покинути логіку і зайнятися футболом...
Між іншим, оподатковувані витрати Мінфін у тому самому проекті планує визначати згідно з бухгалтерським стандартом. При цьому мудрим мінфінівським генералам не до нюансів. Наприклад, як бути з тим, що бухстандарт визнає витрати за їх нарахуванням (оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей), а от для податку на прибуток діє, хоч і в безбожно урізаному вигляді, «перша подія»? Чи посиланням на бухоблік його для витрат ухайдокують остаточно? Але головне — у податківців з’явиться привід контролювати не лише податковий облік, а ще й бухгалтерський. Цікаво, чи не потрібно буде з ними узгоджувати (коли вже так) внутрішній наказ про облікову політику?
Але повернімося до наших баранів. Автори законопроекту пояснюють його необхідність боротьбою зі штучним завищенням витрат — наприклад, із проведенням семінарів у курортних місцях. Очевидно, тому до витрат, вибраних Мінфіном для оподаткування, потрапили, наприклад, витрати на зв’язок і на врегулювання спорів у судових органах. Адже це ж справді так зручно для махінаторів — переплатити «Укртелекому» (або UMC) і Феміді, мати на цьому законні податкозменшення, а потім від телефоністів і суддів одержати назад готівку за вирахуванням відкату! Ось воно, де собака заритий...
Причому держава (в особі Мінфіну, не плутати з Кабміном) аж ніяк не проти витратозавищень, податкоуникнень, обготівковувань і відкатів! Виявляється, їй просто хочеться теж бути на паях — і за 3% (така ставка нового податку) вона готова все пробачити. Навіть маркетинг у тому числі! Не кажучи вже про рекламу, послуги консультантів, аудиторів, оцінювачів...
Трьох відсотків буде, як бачимо, цілком достатньо, аби з повним правом заплющувати очі на всі антиподаткові неподобства. Ну справді, заощадили ж на псевдовитратах 25% (+ ПДВ) — так поділіться!
А оскільки «ділитися» змушують усіх — і винних, і правих, то безневинні за відступні для шахраїв розплачуватимуться дуже оригінально: у них подорожчають витрати, пов’язані з розвитком потенціалу підприємства, розширенням географії збуту, багато витрат, невід’ємних від науково-технічного прогресу, які так і просяться до «інших».
Для одних — відступні, для інших — податок на прогрес… Схоже, що оподаткування за поняттями Мінфін готовий зробити державною доктриною. Чи не зарано? А раптом на виборах переможе все-таки не той?
P.S. Показовою є назва міністерства, яке завізувало законопроект без зауважень: економіки та з питань європейської інтеграції України! Це ж куди ми, такі, зібралися інтегруватися...