Час вирішувати соціальні проблеми глобально, а не поштучно.
Для постсоціалістичного суспільства характерна раптова та різка диференціація доходів, яка призводить до соціального розшарування, що не завжди виправдано. Без революцій та інших потрясінь розв'язати цю проблему можна на основі національної злагоди, базою для якої був би закон соціальної справедливості, що стимулює при цьому ефективність підприємств - у плані їх суспільної та податкової віддачі.
Отже: загальний фонд дивідендів засновників будь-якого підприємства, включаючи податок на доходи фізичних осіб, який з них утримується, не повинен перевищувати 20% від фактично виплаченої на підприємстві за той самий період зарплати всього персоналу (крім оплати праці осіб, які є засновниками або членами їхніх сімей), включаючи всі податки та нарахування, до якої додано загальну суму фактично сплачених підприємством за той самий період усіх інших податків і зборів.
Ухвалення цього закону стимулюватиме хазяїв юридичних осіб виплачувати зарплати та податки, перешкоджатиме непомірному розшаруванню й буде соціально та економічно справедливим: власники підприємств не зможуть одержувати більш як п'яту частину від відданого їхніми підприємствами суспільству через зарплати або податки.
Можна дозволити й перевищення зазначеної частки - за умови негайного інвестування цього перевищення в те саме чи інше підприємство.
Крім того, з метою припинення/
попередження соціальної неефективності підприємств держава повинна мати право викупу підприємств у їхніх власників за ціною, яка дорівнює розрахованим у такий спосіб максимальним дивідендам, умовно визначеним за зазначеною формулою, виходячи з фактичних показників за десять останніх років.
Бідна країна не має права на наявність у ній соціально неефективних підприємств із непропорційно високими доходами їхніх власників.
Про конкретний відсоток (вище було умовно зазначено 20) можна, звичайно, дискутувати - виходячи з цифр, які склалися в інших країнах з порівнянними умовами. Але сам підхід "хочеш великі дивіденди - плати високі зарплати та віддавай відповідні податки" видається (принаймні для великого бізнесу) єдино справедливим та ефективним.
Якщо пропорція при цьому істотно не відрізнятиметься від фактично прийнятих у цивілізованих країнах, то серйозних інвесторів це не відлякуватиме.
Іншого ж Україна поки що дозволити собі не може. Розквіт одиниць із убогістю більшості в країні громадянського суспільства не має поєднуватися.