4 березня Європейська комісія опублікувала довгоочікуваний проєкт законодавчого акта ЄС, відомого під назвою "Європейський кліматичний акт", ЄКА (European Climate Law). Його публікація визначалася як один із наріжних каменів Європейського зеленого курсу - одного з політичних пріоритетів Європейської комісії, проголошених у маніфесті президентки ЄК Урсули фон дер Ляєн напередодні її офіційного призначення торік у листопаді. Ключове завдання цього законопроєкту - впровадження чітких правових рамок для досягнення цілей Європейського зеленого курсу: зменшення вуглецевих викидів у ЄС на 50–55% до 2030 року, порівняно з 1990 роком, і перетворення Європи на перший в історії "вуглецево нейтральний" континент, у якому знижені обсяги викидів повністю компенсуються заходами з виведення вуглецю з атмосфери завдяки технологічним і природним рішенням.
Текст законопроєкту доступний за посиланням: https://ec.europa.eu/info/files/commission-proposal-regulation-european-climate-law_en
Ключові елементи законопроєкту в його сучасній, первісній стадії:
1. Підготовка Єврокомісією на вересень 2020 року нових індикаторів досягнення завдання "50% до 2030 року" ("50 до 2030"). На підставі цих індикаторів у проєкт Європейського кліматичного акта буде внесено зміни.
2. На червень 2021 року Єврокомісія перегляне і, де необхідно, підготує зміни до всіх секторальних політик і законодавчих актів у їхній основі для досягнення завдання "50 до 2030".
3. Комісія внесе пропозиції щодо загальноєвропейського механізму моніторингу прогресу у зменшенні викидів у період 2030–2050 рр. для контролю над досягненням встановлених індикаторів, а також більшої прозорості процесу для європейського бізнесу та суспільства. З вересня 2023 року і надалі кожних 5 років Комісія проводитиме оцінку політик ЄС та індивідуальних держав-членів на предмет відповідності індикаторам завдання "50 до 2030". Європейська комісія буде наділена правом давати рекомендації державам-членам щодо відповідного коригування їх кліматичних політик, які вони муситимуть враховувати.
4. Європейська комісія буде наділена правом за окремою процедурою ухвалювати підзаконні європейські нормативні акти (так звані делеговані й імплементаційні регламенти), з допомогою яких забезпечуватиметься виконання ключових індикаторів Європейського зеленого акта.
Що далі?
Треба розуміти, що законопроєкт ще має пройти жорна європейського законотворчого процесу, каменями яких є держави-члени, представлені в Європарламенті європейські політичні партії, а також легіон лобістських інтересів європейського бізнесу та неурядових кліматичних організацій. У процесі обробки "європейськими політичними реаліями" законопроєкт може істотно змінитися. Вже зараз ми бачимо перший ефект, - Європейська комісія погодилася відтермінувати до вересня презентацію конкретних опцій і механізмів досягнення завдання "50 до 2030". Це положення є компромісною реакцією на жорстку позицію Польщі, 80% енергетичного балансу якої забезпечується за рахунок вугільних ТЕС. Відстрочка до вересня дає також цінну передишку європейській промисловості, зокрема таким енергоінтенсивним виробництвам як металургія, будматеріали чи авіатранспорт, щоб мінімізувати ризики радикальних підходів до проблеми. З іншого боку, Європейська комісія перебуває під тиском кліматичних активістів під прапором Грети Тунберґ, які відверто заявляють, що мета "50 до 2030" чи кліматична нейтральність до 2050 р. - це капітуляція і що ЄС зобов'язаний визначати й дотримуватися показників зменшення викидів на щорічній, якщо не щомісячній, основі впродовж наступних десяти років. Наскільки філігранно єврочиновники зуміють "пройти між краплями" діаметрально протилежних позицій і водночас зберегти амбіційність зазначеної ініціативи, залишається під питанням.
Чому це важливо для українських експортерів?
Безпосередніх наслідків для режиму торгівлі України з ЄС законопроєкт не матиме. Водночас його основні елементи задають цілий букет регуляторних трендів ЄС, від промислової до торговельної та Спільної аграрної політик ЄС, які можуть стати генераторами нових торговельних бар'єрів для українського експорту.
1. Законопроєкт встановлює юридично зобов'язуючу для інституцій ЄС і держав-членів мету - досягти кліматичної нейтральності ЄС до 2050 року. Реалізація цього завдання здійснюватиметься на основі принципу поступовості, однак незворотності зменшення вуглецевих викидів на території ЄС і обов'язкового впровадження природних чи технологічних механізмів виведення вуглекислого газу з атмосфери. Це означає, що, у разі збереження цієї норми, ЄС і його держави-члени беруть на себе юридичне зобов'язання переглянути чинні й запроваджувати нові політики та програми в економічній сфері, спрямовані на досягнення цієї мети. Запускається ефект доміно в регуляторній політиці ЄС, наслідки якого наразі важко передбачити й відстежити. Тим часом Україна і українські експортери зобов'язані звернути особливу увагу на ефект цього доміно в торговельній та індустріальній політиці ЄС, що впливатиме на конкурентну позицію європейської промисловості як на європейському, так і на світових ринках, а також на правила гри для експортерів з третіх країн.
2. Європейська комісія отримує право на проактивне визначення загальної "траєкторії" та інструментів досягнення завдань законопроєкту. Це право реалізовуватиметься з допомогою вторинного законодавства (делегованих та імплементаційних регламентів ЄС). На практиці Європейська комісія отримає значну свободу дій і менше залежатиме від позиції інших інституцій, зокрема Європейського парламенту, а також від позиції держав-членів. Реалізація цих повноважень ЄК також буде набагато менш прозорою для відстеження, особливо для бізнесу та третіх держав, порівняно з типовою процедурою схвалення законодавчих актів ЄС.
3. Запроваджується чіткий, ритмічний графік моніторингу й оцінки реалізації цілей ЄКА. На вересень 2020 року слід очікувати конкретизації Комісією секторальних інструментів реалізації цілі "50 до 2030". На 30 червня 2021 року Комісія має підготувати відповідні законодавчі пропозиції для тих чи інших секторальних політик, які треба буде переглянути з використанням вторинного законодавства. Найпізніше - в червні 2021 року ми краще розумітимемо, як ціль "50 до 2030" вплине на регуляторний режим ЄС у низці секторів європейської економіки та на торговельну політику.
4. Прогнозуючи ці регуляторні зміни, варто не випускати з поля зору інші рамкові елементи Європейського зеленого курсу. У маніфесті президентки ЄК Урсули фон дер Ляєн прямо визнається, що імплементація завдань ЄКА означатиме додаткові і значні адаптаційні витрати для європейської промисловості, які можуть істотно підірвати її конкурентоспроможність. ЄК переконана, що відбудеться викривлення правил гри на європейському та глобальних ринках (unbalanced level playing field) на користь експортерів із третіх країн, які не обтяжують себе кліматичними зобов'язаннями. Виникне феномен carbon leakage, коли вуглецеві викиди не зменшуватимуться а лише "мігруватимуть" із ЄС до третіх країн. Щоб запобігти такій тенденції, Європейська комісія декларує свою відданість "вуглецевому податку" - інноваційному інструменту торговельної політики, який буде націлений на імпорт до ЄС продукції вуглецево-інтенсивних виробництв із третіх країн, наприклад сталі, електроенергії, транспортних послуг, окремих категорій аграрної продукції (м'ясо, молоко, харчові добавки). Всі ці сектори тією чи іншою мірою представлені в українському експорті до ЄС. Тому нам треба особливо уважно відстежувати, яким чином ефект "регуляторного доміно" ЄКА впровадить у торговельну політику ЄС цей якісно новий торговельний бар'єр. І бути готовими адаптуватися до нього.
Всі статті автора читайте тут.