За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Цивільний кодекс України, п. 2 ст. 1060 «Види банківських вкладів»
У незаконності постанови Національного банку України №319 від 11 жовтня 2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», мабуть, ніхто не сумнівається. Заборонивши вкладникам достроково вилучати кошти зі своїх банківських депозитів, регулятори потопталися по правах українців, чітко прописаних у документах вищої юридичної сили, ніж постанова, — нормах Конституції і Цивільного кодексу України.
Втім, навряд чи хтось сперечатиметься і з тим, що Нацбанк порушив закон, переслідуючи благу мету — захистити від краху фінансову систему України. Попри той факт, що майже всі вітчизняні банки мають позитивний баланс і сприятливі довгострокові перспективи, панічні настрої, які витають в атмосфері, могли матеріалізуватися в силу, спроможну в найкоротший проміжок часу повалити найміцнішу світову систему. А за запасом фінансової міцності Україна перебуває далеко не на першому місці і навіть не на двадцятому. Якби відплив коштів із депозитів не зупинили, сьогодні в нас у передсмертних судомах корчилися не одиниці, а десятки банків.
Проте хоч би як позитивно сприймалися впроваджені Нацбанком обмеження для фінансової системи загалом, кожний конкретний вкладник зокрема має і моральне, і юридичне право подбати про кращу збереженість свого капіталу. Є прогнози, що фінансова криза розтягнеться на шість-сім років. У цьому разі довгострокові гривневі депозити навряд чи можуть вважатися надійним способом заощадження коштів.
Очевидно, що втрати, пов’язані з нинішніми темпами інфляції і девальвації національної валюти, не перекриваються навіть найвищими відсотковими ставками банків. За всієї поваги до США, економіка цієї країни також недостатньо сильна для забезпечення величезної маси надрукованих доларів, що розійшлися усім світом. Переводячи кошти в долари, ми не тільки ризикуємо, а й, по суті, підтримуємо економіку чужої держави, у тому числі непрямо допомагаючи фінансувати і, наприклад, війну в Іраку. Історія підтверджує, що кошти для довгострокового зберігання вигідніше переводити в такі інструменти, як дорогоцінні метали, земля, нерухомість.
М’які способи повернення коштів
Основна інтрига сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що ніхто не знає, скільки протриває мораторій на дострокове зняття вкладів. Нацбанк плекає надію, що спокій на фінансовому ринку запанує до того, як ініціативним вкладникам вдасться зняти обмеження в судовому порядку. В іншому разі можна очікувати появи ще більш жорстких і несподіваних обмежень.
Мораторій на вилучення депозитів уже запроваджувався Нацбанком восени 2004 року під час помаранчевих подій. Тоді багато вкладників затіяли судові спори і доводили своє право на одержання депозитів у будь-який час. Та оскільки ситуація дуже швидко нормалізувалася, доступ до вкладів автоматично одержали й інші клієнти банків, причому не витрачаючи нервів, часу і грошей.
Нинішній стан справ виглядає набагато серйозніше, оскільки проблема набула масштабів глибокої загальносвітової кризи, тоді як у 2004-му вона мала характер внутрішніх політичних негараздів, а світ був спокійний і готовий нам допомагати. Тому чекати, поки «рак на горі свисне» і ситуація розв’яжеться сама по собі, нині рекомендувати навряд чи розумно.
Якщо у вас добрі стосунки із співробітниками банку, вони можуть знайти можливості оминути мораторій Нацбанку. Це можна зробити, переоформивши договір і змінивши в ньому терміни повернення депозиту. Ще одним способом виведення грошей може стати кредит, який банк видає під заставу замороженого вкладу. Можна домовитися про умови, за якими відсоткові виплати за таким кредитом будуть меншими, ніж втрати у разі дострокового зняття коштів з рахунку.
Також у практиці фірми «Ілляшев та Партнери» був випадок, коли ми, діючи від імені клієнта і погрожуючи зняти гривневий депозит, термін якого завершувався, домоглися його переведення в доларовий за вигідним обмінним курсом і на прийнятних для клієнта умовах. Нарешті, якщо банк дружньо налаштований і не схильний затягувати судовий процес і оскаржувати рішення, повернути свій вклад можна протягом місяця за допомогою стандартної судової процедури.
Жорсткий сценарій вилучення вкладів
Прийнявши рішення ступити на тропу війни, варто розуміти, що існують два опоненти в цій боротьбі — Національний банк і ваш власний банк-кривдник.
Через особливості національної судової системи виступати з позовом проти Нацбанку — намір малоперспективний, попри очевидну суперечливість його постанови. Щоб оскаржити постанову №319, потрібно звернутися до Окружного адміністративного суду Києва, якому для винесення вердикту знадобиться кілька місяців. Навіть у разі позитивного результату справа неодмінно потрапить до Київського апеляційного адміністративного суду, в якому не вистачає суддів, і має високі шанси долежати там до завершення кризи, хоч би якою тривалою вона була.
А от позов до банку — держателя депозиту може виявитися стратегічно правильним ходом. Станом на цей момент, наприклад, компанія «Ілляшев та Партнери» уже підготувала і спрямувала до судів низку позовів фізичних і юридичних осіб до різноманітних банків із вимогою про повернення вкладів. Такі позови громадяни подають до районного суду за місцем реєстрації банку, якщо за умовами договору обов’язок вирішення конфлікту не покладено на третейський суд. Аналогічно компанії повинні звертатися до господарського суду, якщо договір не містить третейського застереження. Відповідачем зазвичай виступає головний офіс — юридична особа, навіть якщо договір про банківський вклад укладався із філією.
Якщо вкладник вирішив вплутатися в справжній бій, для початку йому варто документально підкріпитися вимогами до банку. Фізособа повинна офіційно подати заяву з вимогою повернути депозит і, за можливості, одержати письмову відмову. Юрособі, у свою чергу, варто подати платіжне доручення на переказування коштів. Цей порядок стандартний, він діє, якщо інше не передбачено в депозитному договорі.
Щоб посилити вагу своїх доказів про необхідність повернення депозиту, не зайвим буде прописати в позові зазнані матеріальні збитки. Наприклад, якщо позивач укладе договір із дружньою фірмою на купівлю товару на 1 млн. грн. і відразу підпише угоду про продаж цього товару за 1,3 млн. грн., невиконання угоди внаслідок неотримання коштів з депозиту стане доказом прямих збитків у розмірі 300 тис. грн. Також можна вимагати і компенсації штрафів, накладених на вас за невиконання узятих зобов’язань.
У тому ж позові позивач вправі спробувати «вибити» і моральну компенсацію. Можна зазначити, що затримка видачі вкладу стала причиною проблем зі здоров’ям, створила проблеми в сім’ї або в якийсь інший спосіб знизила якість життя. Це може принести додаткові дивіденди, хоча у вітчизняних судах існує неписане правило про те, що моральна шкода не має компенсуватися великими сумами грошей.
На додаток можна пригрозити керівництву банку негативним піаром. Наприклад, обіцянка зібрати ще 100 вкладників і влаштувати пікет біля головного офісу, провести прес-конференцію цілком може налякати співробітників банку настільки, що вони вважатимуть повернення вкладу найменшою із можливих бід.
Ціна питання та оцінка шансів на успіх
За умов серйозного підходу до справи шанси на повернення депозиту дуже високі, на одержання додаткового відшкодування матеріальних збитків — шанси гарні, на компенсацію моральної шкоди — шанси є.
Якщо вкладник добре розбирається в юриспруденції, він може спробувати представляти свої інтереси сам. Природно, це йому обійдеться дешевше: крім суми держмита в розмірі 1% від суми позову, інших витрат реально не передбачається. Ну хіба що на поштові послуги або транспорт, якщо головний офіс банку розташований далеко.
Однак будь-яка серйозна справа боїться професіонала, і компетентний юрист підвищить шанси на успіх. Брак досвіду, навпаки, може вилитися в неправильне заповнення документів, призвести до додаткових фінансових витрат і затягти судовий процес.
Вас цікавить, як довго може тривати судовий позов? Усе залежить від позиції, яку займе банк. Якщо позиція жорстка, то на відсуджування депозиту може піти рік або навіть роки. Якщо ні, то з моменту подачі позову до моменту вступу судового рішення в силу (з урахуванням проходження апеляційної інстанції) ви можете вкластися місяця в чотири.
Приймаючи рішення про запрошення адвоката, варто врахувати, що розкид цін на такі послуги дуже великий, та навряд чи вони коштуватимуть менше 1 тис. грн. Це якщо адвокат приватно практикуючий. А в солідній юридичній фірмі розцінки на порядки вищі. Там вам грамотно складуть претензію, нарахують банку значну суму збитків, пені і штрафів, тому не виключено, що банк прийме рішення домовитися про компроміс без доведення справи до суду.