З приводу преференційних режимів в Україні не вщухають палкі суперечки. Одні вважають, що бізнесові необхідно надавати рівні конкурентні умови. Інші — що не всі види підприємництва однаково добре почуваються в ринкових умовах, що державний протекціонізм вигаданий не в Україні, а проблеми території і стратегічні підприємства в багатьох економічно розвинених державах знаходять державну підтримку в тому чи тому вигляді.
Хай там як, на сьогодні в нашій країні створено 11 спеціальних економічних зон. Спецрежим інвестиційної діяльності діє в дев’яти регіонах. Є вісім технологічних парків. У рамках реалізації інвестиційних проектів суб’єктами підприємництва затверджено інвестицій на 2 млрд. доларів, залучено, щоправда, втричі менше — на 717 млн. Як позитивні розцінюються результати від запровадження спецрежиму в Донецькій, Закарпатській, Львівській (СЕЗ «Яворів») областях, а також у Харкові. У ці регіони прийшло понад 85 відсотків усіх залучених інвестицій, створено і збережено 50 тис. робочих місць.
В основному в Україні завершено створення нормативно-правової бази, визначено механізми функціонування пільгових економічних режимів, розроблено процедуру затвердження інвестиційних проектів, закладено основи діяльності органів управління територіями. Та все ж...
Наприкінці травня в Харкові відбувся міжнародний інвестиційний форум «Вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку і технопарки України: досягнення, проблеми, перспективи», де підбито перші підсумки трирічної діяльності ВЕЗ. Ось деякі факти.
Донецька область почала працювати практично однією з перших. За цей час схвалено 150 інвестиційних проектів приблизно на 1,2 млрд. доларів. Підприємствами випущено продукції більш як на 7,2 млрд. гривень, надходження до бюджету — близько 900 млн. доларів, приблизно такий самий обсяг і отриманих пільг. У спецрежимі працюють 22 галузі, 62 відсотки інвестицій — вітчизняні.
— Спеціальний режим інвестування слід запроваджувати в усіх галузях економіки і на всіх територіях, але підходити треба зважено та диференційовано, і тоді буде результат, — вважає Віктор Письмак, секретар Донецької інвестиційної ради, віце-президент Української асоціації вільних економічних зон. Сьогодні інвестиційні процеси реалізуються на місцях, а всі надходження до бюджету йдуть у центр. ПДВ перераховується в центр, жодного відсотка не залишається на створення місцевих фондів інвестування, для розвитку проектів. Потрібен режим, який стимулює капітальні вкладення, зняття подвійного оподаткування.
Харків’яни оперують такими цифрами. З 1995 по 2000 рік в основний капітал економіки області надійшла сума, що дорівнює капіталовкладенням одного лише 1990 року. Після запровадження, — а це було два з половиною роки тому — спеціального режиму інвестиційної діяльності на території Харкова ситуація принципово змінилася. Протягом останнього року регіон, що перебував за обсягами інвестицій у другій десятці, став одним із лідерів. Темпи зростання іноземних інвестицій становили 66 відсотків. За цим показником харків’яни вийшли на перше місце в Україні. У першому кварталі нинішнього року іноземні інвестори вклали в економіку області 8,3 млн. доларів, що в 1,5 разу більше, ніж торік за аналогічний період.
— Перспектива прийняття Податкового кодексу України в редакції, підтриманій у другому читанні Верховною Радою, унеможливить подальший розвиток пільгових інвестиційних режимів у рамках спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку: учасниками пільгових режимів у проекті Кодексу вважаються лише ті, хто на час набуття ним чинності вже отримав пільговий статус, — стурбований ситуацією харківський губернатор Євген Кушнарьов. — Фактично це може означати припинення подальшого розвитку спецзон і територій пріоритетного розвитку в Україні. Якщо ж говорити про сьогодення, то в законодавстві України про інвестиційну діяльність або існують конкуруючі поняття, або створюється правовий вакуум. Досі немає визначень понять «інвестиційний проект», «мета інвестиційного проекту», «термін реалізації інвестиційного проекту», «місце реалізації інвестиційного проекту». Слід удосконалити методичне забезпечення процедури оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів у таких напрямах, як розрахунок соціально-економічної ефективності і рівня ризику інвестування, інвестиційної привабливості підприємств з урахуванням усіх видів їхніх ресурсів: трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних.
Перші наслідки зволікання з такими рішеннями вже наявні. 13 підприємств Харківщини на 1 квітня ц.р. зробили свої внески в економіку інших країн: Росії, Білорусі, Латвії, Бельгії — в обсязі 51,7 млн. дол. З одного боку, це дуже добре, адже відбувається інтеграція бізнесу різних країн, з другого — цю ситуацію слід розглядати як наші невикористані резерви. Необхідно створювати відповідні умови бізнесу й у нас, бо втрачаємо робочі місця, відрахування в бюджети.
Про чинники, які стримують залучення інвестицій у регіони України, говорить і Сергій Куніцин, голова кримської Ради міністрів, голова асоціації ВЕЗ, ТПР в Україні:
— Насамперед це систематичні факти тлумачення податковою адміністрацією норм пільгового інвестиційного законодавства шляхом видання внутрішніх нормативних актів, не зареєстрованих у Мін’юсті. Так, одна з вимог методичних рекомендацій з організації та контролю за правильністю застосування пільг підприємствами, що здійснюють діяльність ВЕЗ і ТПР, — це наявність у підприємств при самоінвестуванні нерозподіленого прибутку на заявлену суму інвестицій. Хоча, відповідно до закону України про інвестиційну діяльність, прибуток — лише одне з внутрішніх джерел інвестування. Крім нього, джерелами можуть виступати амортизація, внутрішні страхові резервні накопичення, дохід від продажу невикористаних активів. Таким чином, ми значно звужуємо можливість залучення підприємств до реалізації інвестиційних проектів. Потрібні також зміни в методичних матеріалах із експертизи бізнес-планів. Методика, затверджена спільним наказом Мінекономіки, Мінфіну, Мінпромполітики і ДПАУ, містить положення, котрі іноді суперечать не лише законодавству, а й економічному сенсу. Скажімо, бюджетна ефективність, яка розраховується як термін покриття пільг бюджетними надходженнями від проекту за час його пільгової реалізації, також прирівнюється до пільг, що неправомірно. Методикою вводиться персональна відповідальність керівника органу управління ВЕЗ і ТПР за доцільність та обгрунтованість схвалення інвестиційних проектів. Хоча чинним законодавством таке не передбачено — відповідає за проект директор підприємства.
На наш погляд, Кабмін і ДПАУ повинні переглянути чинний порядок розрахунку прибутку від реалізації інвестиційних проектів для усунення дискримінації діючих підприємств, порівняно з новоствореними. На відміну від нових підприємств, які отримують пільги в повному обсязі, у діючих прибуток від інвестиційного проекту зменшується на знижуючий коефіцієнт, що розраховується як відношення витрат по проекту до витрат по підприємству в цілому. Великі заводи, таким чином, пільгою з оподаткування прибутку в повному обсязі скористатися не можуть.
Ще одна проблема — неможливість входження в пільговий режим підприємств, які мають заборгованість перед бюджетом: цю проблему можна було б розв’язати, запропонувавши їм поетапне погашення боргів у період роботи в умовах пільгового режиму інвестування. Вважаю, що таку саму загрозу розвитку ВЕЗ і ТПР в Україні, яку несе проект Податкового кодексу, містить і постанова КМ від 10 січня ц.р. №9, в якій передбачається фактично перенести рішення по проектах із місцевого на центральний рівень. Бізнес-плани відсилаються в Мінекономіки, воно розсилає їх по чотирьох адресах: Мінфін, Мінпромполітики, Мінагрополітики, обласний податковий орган. Хто копіюватиме п’ять примірників бізнес-плану? А як же комерційна таємниця? Така забюрократизованість прийняття рішень негативно позначиться на інвестиційній привабливості...
Сьогодні у світі йде величезна конкуренція за гроші. Головне завдання для України — як їх роздобути? Приклад є, причому поруч — Угорщина. Її інвестиційний портфель — понад 20 млрд. доларів, тобто приблизно 2 тис. на одного жителя країни. Місто Секешфехервар: близько 100 тис. населення, іноземні інвестиції перевищують 2,5 млрд. дол. До розпаду РЕВ тут було підприємство «Ікарус», що виробляло автобуси, працювали військові заводи. Як і багато українських підприємств, вони залишилися без замовлень і відправили майже всіх своїх робітників на вулицю. Проблему треба було вирішувати. Вибір зробили на користь підприємництва. Мер звернувся із заявою і гарантією: хто захоче реєструвати свою справу, всі потрібні папери одержить протягом трьох днів. У мерії розуміли: будь-який підприємець, який іде з біржі праці і відкриває свою справу, — вже не тягар для бюджету. Абсолютно ліберально підходили до цих підприємців усі перевіряючі органи. Сьогодні в цьому місті працює найбільший завод із виробництва жорстких магнітних дисків...
— Із самого початку необхідні однозначні і зрозумілі правила гри, — каже Тамаш Беркі, економічний радник посольства Угорщини в Україні. — Коли щось було обіцяно інвестору, то, попри які завгодно можливі втрати, умови виконувалися. Жоден інвестор не погоджував своїх проектів ні з ким, бо це його таємниця, його ноу-хау. Завданням уряду та парламенту Угорщини було ці умови забезпечувати. Інвестори зрозуміли: вкладаючи гроші в угорську економіку, вони можуть отримати дивіденди без гарантій уряду, банків, лише спираючись на свою виробничу діяльність, і відчули себе як удома. Якщо дивитися на карту розташування в Україні вільних зон і територій, то незабаром уся ваша країна буде повністю вільною економічною зоною. Може, варто було б змінити «правила гри» по всій Україні, а потім подивитися, які регіони не дотягують до загального рівня розвитку?
Інвестиції — як форель, яка живе лише в чистій воді. Щойно вода починає каламутніти, форель негайно йде, і потім її туди нічим не заманиш...
На форумі інвесторів країн Центральної та Східної Європи, що відбувся у Відні у середині січня нинішнього року, Україну відзначили як країну зі стабільними перспективами. Від перспектив до реальності — шлях нелегкий. Що доцільніше: йти шляхом зонування чи шляхом уніфікації вимог до всіх учасників ринку — питання, як і раніше, залишається відкритим.