Із перших днів повномасштабного вторгнення агресора в Україну в наших громадян з'явилася додаткова можливість підтримати країну й армію у воєнний час — придбати військові облігації. Патріотизм українців виявився на вельми високому рівні, й Мінфін провів уже 30 аукціонів із продажу військових облігацій і залучив до держбюджету близько 67,4 млрд грн, 144,1 млн дол. США і 176,5 млн євро. Чиновники Мінфіну позиціонують цей фінансовий інструмент як найліпшу на сьогодні можливість інвестувати з гарантованою дохідністю. Але чи так це насправді?
Від однієї штуки
На 70 млрд грн викупив військових облігацій Нацбанк. Найбільший портфель військових боргових паперів перебуває традиційно у вітчизняних банків. Водночас кількість покупців облігацій серед пересічних громадян і українського бізнесу зростає досить швидко та збільшилася нині до 67 тисяч. Станом на 16 травня 2022 року обсяг вкладень українських громадян і бізнесу у військові облігації становив майже 5,7 млрд грн (або 9,3% від загального обсягу придбаних військових облігацій, номінованих у гривні).
Військові облігації — це цільові державні боргові цінні папери, призначені для запозичень на ринку для фінансування потреб Збройних сил України та держави в умовах війни. Аукціони з продажу військових облігацій відбуваються щовівторка за участі первинних дилерів — українських банків (нині їх 11). Громадяни й бізнес можуть придбати військові облігації через банки або ліцензовані інвестиційні фірми.
Вартість однієї військової облігації 1000 грн. Однак у разі купівлі продавцями встановлюється мінімальна сума інвестицій. Приміром, у «Райффайзен Банку» і «ОТП Банку» придбати військові облігації можна від 500 тис. грн (500 облігацій), у Таскомбанку — від 300 тис. У Приватбанку можна купити не менш як 100 облігацій, в Ощадбанку — від 50. Утім, низка банків і інвестиційних фірм готові продавати й по одній облігації. Нині найпростіший спосіб купівлі — мобільні додатки. Таку послугу, серед іншого, пропонують Укргазбанк, ПУМБ, Монобанк, брокери ICU, «Універ Капітал», «БТС Брокер».
Реальна дохідність
Навіть згідно з обережним прогнозом голови Нацбанку Кирила Шевченка, інфляція, яка вже становила у квітні 15,9%, під кінець року може перевищити 20%. Швидше за все, реальну інфляцію, як і девальвацію національної валюти, передбачити в умовах війни не може ніхто. Але в тому, що прогноз голови НБУ занадто оптимістичний, нині теж ніхто вже не сумнівається.
Водночас військові облігації дають дохідність у 9,5% (тримісячні цінні папери), 10% (шестимісячні) і 11% (облігації з поверненням коштів через 1 або 1,3 року). Доларові облігації на один рік випускають із дохідністю 3,7%, облігації в євро — із дохідністю 2,5% річних. Тобто, навіть не заглиблюючись у кухню купівлі й продажу цінних паперів, видно, що нині військові облігації не дадуть багато заробити, а в найліпшому разі допоможуть лише зменшити знецінювання заощаджень від інфляції.
Реально ж дохідність інвестування в облігації з урахуванням витрат на відкриття та обслуговування рахунку, а також комісійних продавцеві, при вкладеннях від 100 до 200 тис. грн можуть бути навіть меншими за нинішні ставки по депозитах (до 6%). Наблизитися навіть до номінальної дохідності реально лише при купівлі облігацій на суму понад мільйон гривень.
Єдиний реальний плюс військових облігацій — повернення вкладених коштів разом із відсотками гарантується державою в повному обсязі й не обкладається податками. В умовах війни це значна перевага, але навіть зберегти свої заощадження вона сьогодні не дозволяє.
Курсова гойдалка
Окремої уваги заслуговує ситуація з курсом національної валюти. Адже реальна дохідність боргових паперів прямо залежить від ситуації на валютному ринку. Нині курс гривні доволі різко просів, і його перспективи вельми туманні.
Річ у тім, що з перших днів повномасштабного вторгнення Росії НБУ зафіксував курс на довоєнному рівні 29,3 грн/дол. і заборонив банкам відхилятися від нього більш як на 10%. Однак на «чорному» й «сірому» ринках курс почав поступово зростати. Заповзятливі українці моментально цим скористалися. Люди переходили кордон, знімали там валюту з карткових рахунків за курсом, близьким до офіційного, а повернувшись в Україну, обмінювали її за курсом 35–36 грн/дол. За оцінками НБУ, у такий спосіб фінансова система країни почала втрачати до 100 млн дол. на день.
Щоб припинити цей «валютний туризм», Національний банк 21 травня скасував вимогу про максимальну 10-відсоткову націнку до офіційного курсу при продажу готівкової валюти та розв'язав банкам руки щодо встановлення курсу, згідно з яким банки списують із рахунків клієнтів кошти в гривні, якщо клієнти розраховуються гривневими картами за кордоном. Також НБУ знизив щомісячний ліміт на зняття за кордоном готівкової валюти з гривневих рахунків, відкритих в українських банках, вдвічі — з 100 тис. до 50 тис. грн. Відв'язаний від офіційного курсу, готівковий курс валют моментально злетів, упритул наближаючись в обмінниках до 40 грн/дол.
Однак робити висновки про «справжню» вартість національної валюти наразі зарано. Відповідь щодо цього може дати лише вільно працюючий легальний сегмент валютного ринку, зокрема торги на валютній біржі, яких нині не проводять. Банкіри обіцяють, що готівковий валютний курс в Україні після зняття обмежень НБУ стабілізується протягом 10–15 днів, коли «білий» і «сірий» ринки вирівняються і стануть майже однаковими. Найшвидше, наприкінці травня курс в обмінниках банків стабілізується на рівні 34–37 грн/дол. Однак до 30 грн курс уже не повернеться.
Емісія
Війна, зрозуміло, об'єктивно негативно впливає на курс української валюти. Даються взнаки й руйнування інфраструктури, і падіння ВВП, і збільшення видатків держави як на потреби армії, так і на фінансування соціальних виплат. Частково нині це робиться за рахунок різних механізмів емісії.
Причому одним з основних механізмів емісії гривні є ті самі військові облігації. Правління НБУ 8 березня 2022 року визначило, що центральний банк викуповуватиме за потреби військові облігації та фінансуватиме в такий спосіб критичні видатки уряду. Ліміт на купівлю — 400 млрд грн. Багато фінансових експертів одразу забили з цього приводу на сполох. Адже практично це означає додаткову емісію не підкріпленої товарами гривні, що не працює на розвиток бізнесу.
Реально Кабмін використовує кошти, отримані від продажу військових облігацій, на фінансування воєнних і соціальних видатків. Однак говорити, що гроші не працюють в економіці, помилково, адже кошти в результаті надходять на рахунки підприємств і громадян відповідно, а ті їх витрачають, підтримуючи попит на товари та пожвавлюючи економіку України. Таким чином, купівля НБУ військових облігацій у нинішніх умовах навіть допомагає економіці країни. Річ у тім, що поточний рівень інфляції пов'язаний, швидше, з відсутністю якісної пропозиції та розривом ланцюжків поставок товару, тоді як попит значно зменшився, тому що люди об'єктивно менше витрачають через менші доходи та потребу заощаджувати.
Сьогодні Національний банк фінансує тільки критичні видатки бюджету та збирається відмовитися від цього механізму фінансування бюджету, щойно це буде можливим. Для цього Міністерство фінансів повинне стимулювати ринковий попит на військові облігації та поступово перекласти вантаж фінансування бюджету з вітчизняних банків і НБУ на реальних інвесторів.
Ринкові ставки
Для цього передусім слід підвищити ставки. Нагадаємо, що ставка за військовими облігаціями нині значно нижча навіть за поточну інфляцію. З урахуванням же всіх фінансових ризиків у воюючій країні спроба утримати дохідність на таких низьких рівнях робить військові облігації неринковим інструментом. А врятувати економіку України може тільки ринкове фінансування в поєднанні з довірою людей до держави та міжнародною фінансовою підтримкою.
МВФ, країни «великої сімки», ЄС і США оголосили про багатомільярдну фінансову допомогу Україні, зокрема й для покриття дірок у бюджеті. Кошти нададуть уряду у валюті, що має психологічно посилити позиції гривні, бо ці ресурси збільшать золото-валютні резерви України, та, за ідеєю, підтримає національну валюту. Це може створити ідеальні умови для перетворення військових облігацій на реальний ринковий інструмент фінансування армії та воюючої України.
Більше статей Артура Федорчука читайте за посиланням.