У найближчі місяці 3 і Нацбанк планують розширити доступ фізосіб до облігацій внутрішньої державної позики, номінованих в іноземній валюті (ВОВДП). Експерти вважають, що новий інструмент може зацікавити громадян, запропонувавши непогану альтернативу існуючим способам заощаджень. Щоправда, ефективність проекту залежить від безлічі «якщо».
Головні переваги і нюанси процедур
Валютні ОВДП мають дві фундаментальні переваги, котрі, як очікується, і мають зацікавити роздрібних інвесторів. Окрім традиційної надійності, якою «наділені» держзобов’язання (ймовірність невиконання зобов’язань державою практично завжди оцінюється нижче, ніж для банків-резидентів), сьогодні є ще й досить висока їх дохідність. Зараз вона у півтора-два рази перевищує дохідність річних валютних вкладів у великих банках. Однак поточні реалії голова правління банку «Фінанси та кредит» Володимир Хливнюк називає «тимчасовим явищем у перехідний період», прогнозуючи швидке зменшення дохідності ВОВДП. А керівник Ощадбанку Сергій Подрєзов припускає, що в майбутньому різниця в ставках становитиме 1,5-2% на користь банківських депозитів. Не заперечуючи таких перспектив, Галина Пахачук не конкретизує, коли це може статися. А якщо судити за словами представника Мінфіну, що «краще усередині країни 9% платити своїм і не вивозити (відсотки власникам євробондів) з країни», то станеться це не раніше, ніж повністю уладнається ситуація на зовнішніх ринках. Отже, досить імовірно, не скоро.
«Я вважаю, цей інструмент знайде попит серед фізосіб», - наголошує член Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку Олексій Петрашко. «Можливий кінцевий результат досить високий - це не мільярд і навіть не два мільярди доларів», - прогнозує і банкір Володимир Хливнюк.
Придбати валютні ОВДП населення, у принципі, може вже сьогодні - через банки, уповноважені на це Мінфіном (первинні дилери з числа великих і найбільших банків, яких нині 16). Однак обсяги роздрібного ринку поки що мізерні. Не в останню чергу через клопітність процедури купівлі держпаперів фізособами: банки фактично і не ставили мети якісно налагодити роботу в цьому сегменті через невеликий попит. Для клієнтів це виливається в солідні процедурні, часові і матеріальні витрати, що мінімізує дохідність від інвестування в цей інструмент.
За словами директора департаменту боргової та міжнародної політики Мінфіну Галини Пахачук, щоб розворушити ринок, міністерство планує ряд новацій. Так, зробити цей інструмент доступнішим покликане зменшення номіналу ВОВДП (з 1000 до 500 дол.). Зниженню ж вартості послуг банків має сприяти розширення переліку фінустанов, які зможуть брати участь у мінфінівських аукціонах. Однак найважливішим нововведенням стане надання фізособам права розміщувати власні замовлення на первинних аукціонах. Механізм при цьому буде таким: клієнт робить заявку первинному дилеру, а той уже за клієнтські кошти купує урядові цінні папери (згідно з чинними регламентами, банк може купувати держпапери на первинному аукціоні виключно за власні кошти). Для чого це в принципі потрібно? За словами директора департаменту з управління валютним резервом і здійснення операцій на відкритому ринку НБУ Олександра Дубихвоста, фактично прямий доступ населення до первинних аукціонів Мінфіну дасть змогу роздрібним інвесторам одержувати дохідність, порівнянну з банківською.
Для успішного просування ВОВДП «у маси» Мінфіну та НБУ доведеться вирішити і цілу низку інших організаційних завдань. Перший нюанс - домовитися з банками про помірність комісій, враховуючи в т.ч. їхні витрати на налагодження системи продажу ЦП (придбання обладнання, програмного забезпечення, навчання співробітників, ліцензування банківських відділень як торговців ЦП тощо). Цілковитої згоди в цьому питанні поки що немає. «Комісійні не можуть бути взагалі мізерними», - зазначають банкіри. «Ми не можемо перекласти частину витрат на власника ЦП, тому що це нове для фізособи», - парирує представник Мінфіну Г.Пахачук.
Другий важливий нюанс - оподаткування. Якщо проблем зі сплатою податку з відсоткових виплат за держпаперами не існує (як і у випадку з доходами від банківських вкладів, їх платити і не треба), то є питання з податком від інвестиційної діяльності. Річ у тім, що у випадку з ВОВДП може йтися про курсову різницю. Інвесторові доведеться попрощатися з 15% такого виду доходу (17%, якщо місячний дохід перевищує 10,17 тис. грн.). Разом з тим, як відомо, тандем НБУ-Мінфін планує продавити рішення про істотне зменшення податкової ставки - до 6%.
Третій - функціонування вторинного ринку, купівля-продаж ЦП з мінімальними втратами для інвесторів. «Гадаю, що в цих питаннях ми завжди знайдемо компроміси, щоб за участі Національного банку виставляти подвійні котирування. Припустимо, будемо через якийсь банк показувати розумне, продуктивне, двостороннє котирування, і, відповідно, під це підтягнеться ринок», - говорить Г.Пахачук.
Четверта складова - інформаційна кампанія, що пропагує інструмент і його переваги. Саме її фактична відсутність стала однією з причин невдачі минулого уряду при продажу фізособам казначейських зобов’язань.
Макроризики ВОВДП-ініціативи
Доларизація економіки. На думку окремих експертів, активний випуск валютних ОВДП посилить прихильність населення до «зеленого». Безперечно, передумови для таких прогнозів є. Адже очевидно, що на тлі наближення парламентських виборів (очікування нестабільності в державі), охолодження вітчизняної і рецесії світової економіки попит населення на валюту залишиться високим. У 2011 році в готівковий обіг з банківського пішло валюти на 13,45 млрд. дол. (на 38,2% більше, ніж 2010-го). Покладатися ж на охолодження «долароорієнтованих» настроїв, посилаючись на січневі показники скорочення обсягів роздрібних купівель валюти (чистий попит - 557 млн. дол.; у грудні-2011 - 740 млн. дол., у січні-2011 - 863 млн. дол.) поки що особливо не доводиться, та й не варто.
З іншого боку, як визнають у Мінфіні і Нацбанку, нинішню об’єктивну реальність - дефіцит довіри багатьох громадян до національної валюти - не переломити за один день. На сьогодні на валютних депозитах сконцентровано близько 19 млрд. дол. У неофіційному обігу, згідно з найчастіше цитованими оцінкам, «на руках у населення» перебуває ще 50-70 млрд. дол. Користі від цих грошей вітчизняній економіці та держскарбниці мало: якщо вони і дістаються з-під матраців, то залишаються в тіньовому секторі. Фактично це величезний безвідсотковий кредит, виданий нашим населенням економіці США. Тоді як потреби вітчизняної в цих грошах значно вищі. Наприклад для реалізації великих, у тому числі інфраструктурних проектів.
Тим часом отриманий від продажу приплив валюти в держскарбницю і резерви Нацбанку сприятиме, з одного боку, виконанню урядом своїх зовнішніх зобов’язань, з іншого - вирівнюванню платіжного балансу і залученню наявного в країні валютного ресурсу в активний (причому легальний) обіг. У комплексі все це має сприяти зміцненню позицій гривні. Отже, у перспективі, зниженню доларизації. Але це поки що лише в теорії.
Надмірна концентрація валютних ризиків на держфінансах. Дехто з фінансистів вважає, що уряд буде змушений шукати підтримки НБУ та сприяти штучній консервації курсу гривні для того, щоб запобігти нарощуванню держборгу у разі ослаблення нацвалюти. А це, у свою чергу, призведе до накопичення додаткових структурних диспропорцій у платіжному балансі.
Звичайно, цього ризику не можна ігнорувати, але не слід поки що й переоцінювати. Адже навряд чи населення відразу масово кинеться купувати урядові валютні облігації вже найближчим часом. Не на користь такого сценарію, зокрема, і традиційне обережне ставлення наших громадян до всього нового, недовіра до влади та небажання зайвий раз «світити» свої заощадження. Утім, одна з потенційних «привабливостей» запропонованих валютних облігацій - їх випуск у документарній формі на пред’явника. Чим не інструмент для легалізації тіньових заощаджень?
Зі свого боку, навряд чи і уряд з головою кинеться у валютні запозичення в населення. За майже три місяці існування ВОВДП Мінфін залучив з їх допомогою від банків поки що лише близько 700 млн. дол. Можливо, це й чимало, але й не так багато. «Мене в цій історії цікавить тільки плавне, розумне регулювання валютного курсу. Інвестор має розуміти, що ми як емітент, як держава готові розділити ці валютні ризики усередині власної країни», - зазначає Галина Пахачук.
Зрозуміло, що суть усіх перелічених вище запитань зводиться до того, чи зможе уряд у майбутньому беззаперечно виконувати всі свої зобов’язання перед внутрішніми кредиторами-громадянами? Звичайно, перше, що спадає на думку при такому формулюванні питання, - нещодавні повідомлення вітчизняних ЗМІ з посиланням на Bloomberg, що за ймовірністю дефолту Україну випереджає тільки Греція.
Через зменшення обертів економіки виконати плани надходжень до держскарбниці справді буде непросто. Ще складніше буде зводити кінці з кінцями, якщо уряд кинеться підвищувати соцвиплати перед виборами. Ще в статусі міністра фінансів Валерій Хорошковський визнавав, що ситуація з виконанням кредитних зобов’язань досить напружена (у лютому та березні потрібно виплатити по 8 млрд. грн.), а за співвідношенням держборгу до ВВП «ми десь уже на межі перебуваємо». Однак ця пропорція в Україні все-таки менша, ніж у багатьох інших східноєвропейських сусідів. При цьому, судячи з котирувань кредитно-дефолтних свопів, інвестори вважають українські зобов’язання значно більш ризикованими, ніж угорські, румунські тощо. «На зовнішніх ринках спекулятивні настрої набагато вищі, ніж ми коштуємо», - констатує Галина Пахачук.
Безумовно, напругу значно розрядило б відновлення співробітництва з МВФ, дозволивши заодно й рефінансувати 3,75 млрд. дол., які Україна має повернути фонду 2012-го. В уряді начебто й хочуть продовження співробітництва з «кредитором кредиторів», однак, не бажаючи підвищувати ціни на газ для населення, продовжують підкреслювати, що Україна здатна розрахуватися за своїми, зокрема зовнішніми, боргами і без його допомоги.
Додатковим підстрахуванням за нинішніх умов міг би бути кредит, наприклад, від Китаю. Наприкінці листопада 2011-го повідомлялося, що Україна нібито одержала відповідну пропозицію від китайського центробанку. Однак, враховуючи досвід ЄС, зробити це буде непросто. Інший не надто надійний варіант - одержання позики від Росії (але вже після тамтешніх виборів). Нещодавно глава «Сбербанка России» Герман Греф говорив про готовність надати Україні кредит у разі відмови МВФ. Певні надії в Кабміні покладають і на Світовий банк, але, зрозуміло, якщо цей варіант і «вистрілить», повноцінною заміною МВФ він навряд чи зможе стати (у т.ч. за обсягами).
Надто сподіватися, скажімо, на публічний ринок запозичень точно не доводиться. Хоча уряд планував випустити в березні євробонди на 1,5 млрд. дол., однак, судячи з нещодавніх заяв В.Хорошковського, в здійсненності цих планів виникають великі сумніви. Як було заявлено, нині не ставиться мета їхнього негайного випуску... чекатимуть кращого вікна.
Скорочення припливу валюти в банківську систему. Окремі фінансисти побоюються, що уряд стане конкурентом банківському сектору в питанні залучення ресурсів населення. При цьому наводяться дані, що в 2012 році банки мусять повернути близько 12 млрд. дол. зовнішніх запозичень, які буде складно рефінансувати через турбулентність на міжнародних ринках і подорожчання ресурсу для наших позичальників. Не відкидаючи ймовірної доречності цієї складової, слід пам’ятати й про таке.
По-перше, українські банки мають стабільно високі валютні авуари (приблизно 8-9 млрд. дол.). Цього року вже відбулося кілька значних погашень зовнішніх боргів (зокрема Приватбанк погасив єврооблігації на 500 млн. дол., а «Альфа-банк» виплатив шостий транш облігацій з погашенням у 2012 році на більш як 100 млн. дол.). Крім того, озвучувалися прогнози, що приблизно половину зобов’язань перед нерезидентами все ж таки буде рефінансовано.
По-друге, банки нині не відчувають особливої потреби у валюті для кредитування. «Сьогодні на ринку розмістити валюту досить проблематично. А якщо й можливо, то спред у нас уже, як у Європі, - 0,2-0,5%, у найкращому разі - 1%. Якщо ми сьогодні залучаємо під 9%, то віддаємо під 10%, у найкращому разі під 10,5%. Той усталений склад клієнтів, який пережив кризу й користується валютою, дуже вибагливий: валюти під 12-14% сьогодні вони нізащо не візьмуть», - розповідає голова правління Ощадбанку С.Подрєзов.
При цьому звертає увагу на користь ВОВДП як інструменту застави й для фізосіб, і для банків. «Під цей інструмент банк завжди може одержати рефінансування від НБУ. Відповідно, він може кредитувати клієнтів під таку заставу. При цьому не треба буде брати покриття удвічі-втричі більше за суму кредиту, як це буває сьогодні. Цей папір на 100% ліквідний, і за нормативами НБУ на 100% у резерві враховується», - констатує банкір.
«Уже нині механізми репо дозволяють заставляти ці папери НБУ, одержуючи гривню», - каже директор департаменту з управління валютним резервом і здійснення операцій на відкритому ринку НБУ О.Дубихвіст.
Свій до свого?
У Європі фізособа активно інвестує заощадження в держзобов’язання, бо вони вважаються надійнішими, ніж зобов’язання комерційного сектора. Навіть у перевантаженій боргами Італії населення скуповує урядові борги. Нині італійці тримають на руках держоблігації на більш як 250 млрд. євро (14% дерборгу). Не дуже відстають від них і бельгійці. Так, наприкінці грудня 2011 року вони придбали держоблігацій на 5,7 млрд. євро (хоча влада розраховувала залучити лише 200 млн. євро).
Якщо українській владі справді вистачить мудрості виважено підійти до продажу фізособам ВОВДП, цей «проект» може стати, без перебільшення, унікальним для України. Не тільки через його ймовірні масштаби, а й виходячи з потенційної вигоди для всіх сторін. З одного боку, держава одержить фінансову підтримку. З іншого - на такому «альтруїзмі» населення може непогано заробити. Щоправда, обов’язковою умовою цього є професійне управління економікою та держфінансами.
Теоретично, завдяки ВОВДП Україна могла б убезпечитися від необхідності бігати по всьому світу в пошуках підтримки. Крім того, вдалося б зменшити політичні ризики від кредитування чи то на Сході, чи то на Заході. Як наслідок, справді можна було б відчути себе більш «незалежними».
Водночас є складова, якої навіть за гроші в цьому випадку не купиш. Це довіра до дій влади. Хоч би якими високими були ставки валютних ОВДП і хоч би якою налагодженою та зручною була система, без упевненості у своєму партнері справи не буде. А над цим на Банковій і Грушевського ще потрібно працювати й працювати.