Україна, навіть стабілізувавши економіку, все ще балансує на краю прірви, і баланс хиткий. Для того, аби хоча б відійти від її краю на безпечну відстань, зростання ВВП у 2–3% недостатньо. Країні потрібен економічний прорив. Він можливий лише за нових правил гри. Саме такі нові правила для українців на міжнародній арені забезпечить імплементація нового закону "Про валюту" у разі його прийняття. А кілька критичних змін до нього дали б можливість зробити рух незворотним.
Дивно очікувати нових результатів, якщо дієш по-старому. Можна легко підняти підшивки газет за 1995–1998 рр. і прочитати там тези про економічну свободу, дерегуляцію, приватизацію, виконання вимог МВФ. За двадцять років тези не змінилися. Як не змінилися і дії - Україна продовжує борсатися в павутинні залишків планової економіки, причому дедалі слабше, розплачуючись за свою слабкість високими відсотками за боргами, новими павуками-монополістами, анексованими територіями, зневірою людей у майбутньому держави.
Валютна лібералізація може дійсно змінити старі правила гри, давши шанс для стрибка й економічної свободи. Вона принесе кардинальне спрощення ведення міжнародного бізнесу та інвестування з точки зору обміну та переказу валют. Закон про валюту передбачає вільне здійснення транскордонних операцій. Саме це передбачає й Угода про асоціацію, яку підписала Україна з ЄС. Як результат, Україна відкриється для європейського капіталу та фінансових ринків, а Європа та її ринки відкриються для українців.
Це боялися робити всі роки незалежності, повторюючи мантри про "непродуктивний відплив капіталу", і врешті отримали ситуацію, коли у глобальному світі українські підприємства прив'язано ланцюгами до внутрішнього ринку. Вони змушені просити окремого дозволу на купівлю валюти для будь-якої операції, не можуть конкурувати із транснаціональними компаніями, вільними вести бізнес у всьому світі. Спрощення ведення міжнародного бізнесу як мінімум дасть шанс українським компаніям приміряти на себе роль "національних чемпіонів" і зрости у міжнародних масштабах.
Політично закон "Про валюту" - це своєрідний "безвіз для капіталу", він може стати підґрунтям по-справжньому глибокої трансформації країни через найвагоміший для людей чинник - власну кишеню. Лібералізація руху капіталів забезпечить тісніше взаємопроникнення із фінансовими ринками Європи. За таких умов повернення назад до пострадянського простору буде менш імовірним. Це зміцнить наші зв'язки із цивілізованим світом - торгові, культурні, інвестиційні. Зближення відчують не лише політики та урядовці, а люди і бізнес. Це відчинить двері для того, щоб у майбутньому приєднатися до клубу розвинених країн, замість фіксації положення фінансово та політично нестабільного постачальника сировини і дешевої робочої сили.
Та як завжди, є кілька "але", які за негативного сценарію дозволять владі не змінювати правил гри, а йти знайомим і второваним шляхом пострадянських практик заборон та обмежень. НБУ в законі відведено роль майже всесильного регулятора. Незважаючи на задекларовану свободу руху капіталів, НБУ матиме право фактично безстроково утримувати будь-які обмежуючі заходи. Невідомо, які саме свободи отримають українці в разі його прийняття, - закон дозволяє Нацбанку діяти на власний розсуд. Іноземні інвестори не одержать жодних гарантій недоторканності власних коштів, українські компанії та банки будуть очікувати запровадження нових заборон чи обмежень у будь-який момент, аж до необхідності отримувати ліцензії чи окремі дозволи на ведення базової діяльності, якщо так вирішить НБУ.
Це перше, що варто змінити в законі: нехай під час кризи Нацбанк запроваджує будь-які обмеження в будь-яку мить, але потрібно забезпечити його підзвітність і гарантувати, що ці обмеження не перетворяться на "бізнес як завжди", як сильнодіючі ліки перетворюються на наркотик.
Друга зміна, яку варто було би забезпечити, - вільне відкриття рахунків резидентів у європейських банках. Це дасть змогу перевести зовнішньоекономічний бізнес на новий рівень, користуючись усіма можливостями розвинених фінансових ринків.
Третя зміна - вільне відкриття рахунків нерезидентів в Україні - назріла надто давно і була частково реалізована через зміни до закону про платіжні системи для юридичних осіб. Фізичним особам вільне відкриття рахунків теж слід забезпечити через відповідні зміни до проекту закону "Про валюту".
І, нарешті, четверте, що варто прописати у новому законі, - це гарантія безперешкодного повернення дивідендів і капіталу для іноземних інвесторів. Нам як повітря потрібні інвестиції, особливо зараз, коли Україна повинна виплатити іноземним кредиторам більш як 10 млрд дол. (понад половину поточних резервів НБУ) тільки у 2018–
2019 рр. Гарантія повернення коштів без ризику запровадження адміністративних обмежень - невелика ціна за інвестиції в таких умовах. Інакше інвестиції можуть узагалі так і не з'явитися.
Ми хочемо бачити Україну процвітаючою державою, інтегрованою до європейського економічного простору, де громадяни живуть у добробуті та безпеці, а бізнес розвивається в конкурентних умовах глобального світу. Для цього потрібно відмовитися від пострадянських практик і насмілитися поглянути в очі новій реальності. Вона може виявитися не загрозою, а шансом на майбутнє сильної держави.