Загалом-то бюджетний «Новий рік» журналісти святкують не раніше другої половини вересня, коли якогось сесійного дня на трибуну ВР піднімається міністр фінансів і починає представляти напрацьований урядом проект чергового «головного фінансового документа». Дійство, як правило, виходить досить яскраве — із жонглерами (гра цифрами), ілюзіоністами (дайош ілюзію підвищення життєвого рівня або, стосовно майбутнього року, ілюзію більш повного фінансування пріоритетних галузей!) і «розмовляючими головами» (no comment). Це вже при другому читанні відбувається процедура розпилювання покладеного в ящик «тіла» (певна річ, бюджетного) і «смертельний трюк» (у вигляді пакетного голосування десятка найбільш спірних статей).
На завершення, коли багатоденну програму сяк-так відпрацьовано, і артисти, і статисти виходять вклонитися. Але кволеньких оплесків (одне одному) вистачає ненадовго. Замість таких приємних для чиновницького слуху звуків — гупанння пластикових пляшок по асфальту у виконанні шахтарів. Або чергове благання перехожого: «Подайте, люди добрі, два дні нічого не їв...» Можливо, на жалість хитрун тисне. А раптом — правда?
Те, що бюджет-02 не обіцяє більшості наших співгромадян легкого життя, видно вже зараз, хоча, крім групи розробників, документ поки що фактично ніхто в руках не тримав. На засіданні Кабміну прем’єр навдивовижу точно відзначив, що 57 млрд. грн. на витрати (або 11—12 млрд. у перерахунку на долари) для такої країни, як наша, — це, ясна річ, не гроші. Та й ті, як випливало з промови міністра фінансів, ще частково під сумнівом.
Найризикованішими залишаються 5,8 млрд. грн. надходжень від приватизації та 2,3 млрд. — плати за транзит природного газу через територію України. Мінфін занепокоєний продовженням зростання недоїмок, які тільки на підприємствах паливно-енергетичного комплексу становили за сім місяців 2,4 млрд. грн. Мінфінівці пам’ятають, що незадоволеними в нинішньому проекті бюджету залишилися ще деякі нагальні потреби (чує журналістське серце, що, скоріш за все, аграрно-соціальні) десь на 4 млрд. До всього іншого наближається традиційний, як і виплата вчительських відпускних у серпні-вересні, «секвестр» нормативно-правових актів: до 10 вересня міністерства повинні визначитися, які з них можна бюджетним законом призупинити — адже однаково профінансувати не вдасться. Угадайте з трьох разів, що піде під ніж? Отож-бо й воно. (На дозвіллі особливо допитливі можуть також підрахувати, яку реальну прибавку до платні одержить наступного року бюджетник за середнього підвищення зарплати в бюджетній сфері на 15% і прогнозного рівня інфляції — грудень до грудня — у 9,8%).
А за формою все гаразд. Проект бюджету зверстано вчасно й навіть затверджено на засіданні Кабміну точнісінько 5 вересня, на сотий день прем’єрства Анатолія Кінаха. У документі, як заявляють урядові чиновники, все відповідає всьому. Методологія розробки — цілком у дусі нового Бюджетного кодексу й позачергового послання Президента до ВР — «Про основні напрями бюджетної політики»; основні параметри пов’язано з Державною програмою економічного та соціального розвитку на 2002 рік і бюджетною резолюцією парламенту під вельми мудрованою назвою — «Постанова Верховної Ради України від 28 травня 2001 року № 590...»
Методологія обчислення бюджетного дефіциту в нас тепер відповідає міжнародним стандартам: сумнозвісні 5,8 млрд. від приватизації вже не є доходами держбюджету, а проходять — разом із зовнішніми позиками — у рядку «фінансування». Це, ясна річ, збільшує дефіцит до 1,7% ВВП (ай-яй-яй, як недобре на тлі, я сказала б, умовно-бездефіцитного бюджету нинішнього року), зате набагато ближче до істини. За «наявності відсутності» політичного попиту на прозору й чесну приватизацію країна не зможе одержати потрібні мільярди ні тепер, ні 2002-го. «Укртелеком» був, є і буде залишатися державним (або трішечки приватизованим) — якщо, звісно, не станеться диво й ситуація миттєво не зміниться. Ясно, до чого це призведе стосовно бюджету-02: на папері так і залишиться левова частка з 7,6 млрд. грн. бюджету розвитку, цього чудового винаходу «імені уряду Кінаха». Не буде з чого фінансувати пріоритетні виробничі проекти, які Кабмін, за задумом, визначав би на тендерній основі (тендер — це завжди смачно).
Та годі про сумне: на підтримку двох-трьох директорських «штанів» грошенят напевне вистачить, а уряд із повним правом увійде в історію як рятівник вітчизняної промисловості...
Можливо, комусь із читачів і не сподобається мій настрій. Можливо, нам справді треба прискореними темпами будувати свої літаки чи довести до пуття (і до полів) той-таки вітчизняний зернозбиральний комбайн. Але було б форменим глупством серйозно розраховувати при цьому на бюджетні кошти. Бо чиновник небагатої країни з перехідною економікою, та ще й у рік виборів, — далеко не найкращий інвестор. Бо, за великим рахунком, потрібних коштів немає, а наявні крихти правильніше й гуманніше було б вкласти не в «болти та гайки», а в людей. Якщо є бажання — у дітей. Не влаштовує цей варіант — тоді у фінансове забезпечення концепції реформування заробітної плати в Україні, яка так на папері й померла, ледь народившись. Зробивши забезпеченішою працюючу людину, ми збільшимо місткість нашого внутрішнього ринку, завдяки чому з’явиться надія на зростання доходів скарбниці...
Хоча ні, це, здається, уже не про нашу країну, де частина приросту неминуче відходить у тінь. У нас вигідніше не сплачувати податків, сподіваючись на чергову пільгу або реструктуризацію, ніж сплачувати, щохвилини ризикуючи піти з торбою по світу. Правильно мислить Анатолій Кінах: парламент нинішнього скликання ще має шанс ввійти в історію як творець нового Податкового кодексу. Можливо, навіть занадто правильно — ну хто ж напередодні виборів ризикне урізати податкові пільги? А от ще раз, слідом за літньою спробою, скасувати ПДВ — це супер, про таке всі телеканали розкажуть...
І годі нам на бюджет нарікати. Він — як оцінка всієї нашої попередньої роботи: нереформовані податки, неефективна бюджетна сфера, відкладений у довгу шухляду перегляд вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку... На жаль, оцінка досить сумна: ми — погані менеджери в нашій країні, хоча, можливо, хтось для своєї кишені і хороший. Усе відповідає всьому…
* * *
Середньорічний обмінний курс гривні до долара США 2002 року становитиме 5,6 грн./дол.
Такий попередній прогноз міститься в проекті «Основних заходів грошово-кредитної політики Національного банку України (НБУ) на 2002 рік».
Як повідомив агентству «Інтерфакс-Україна» голова ради НБУ Анатолій Гальчинський, рада ще остаточно не визначилася з прогнозними оцінками валютного курсу гривні і планує розглянути «Основні заходи...» на засіданні 14 вересня.
Водночас відпрацьований у відповідних департаментах Нацбанку проект «Основних заходів...» припускає менші темпи девальвації, порівняно з тими, які нещодавно декларувалися урядом (середній курс прогнозувався на рівні 5,75 грн./дол.).
У травні ц.р. Кабінет міністрів скоригував прогнозне значення середньорічного курсу на 2001 рік із 5,7 до 5,48 грн./дол.
* * *
2002 року Україна планує отримати три транші кредиту розширеного фінансування (EFF) на загальну суму 550 млн. дол. і позики Світового банку (СБ), призначені для структурної перебудови економіки, на суму 250 млн. дол.
Це передбачено проектом Державної програми соціально-економічного розвитку України на 2002 рік, розглянутим на засіданні Кабміну в середу.
Тим часом обсяг погашення й обслуговування кредитів МВФ 2002 року становитиме 260 млн. дол., позик СБ — 310 млн.
Поточного року країна, згідно з прогнозами, отримає від МВФ 368 млн. дол. при обсязі виплат 552 млн., від СБ — 310 млн. дол. при 250 млн. виплат.
Загалом 2002 року, як зазначено в проекті програми, виплати України із зовнішнього боргу скоротяться до 1,4 млрд. дол. з 1,8 млрд. — поточного.