Пропонуємо читачам розглянути два, здавалося б, не пов’язані між собою проекти податкового е-е-е… вдосконалення. Щоб виявити їхню дивовижну ідеологічну єдність.
Гаплик «злісно малим»
Зпідмінфінівський проект закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва нічого хорошого цим суб’єктам не обіцяє.
ЮРЄПи (юрособи на єдиному податку), як і ПриПЄПи (приватні підприємці на єдиному податку), можуть займатися видами діяльності виключно з особливого — дуже вузького! — списку. Тобто складається список не з того, чим не можна займатися, а з того, чим можна! Все інше, виходить, не можна.
У ЮРЄПа може бути лише десять чоловік (!), включаючи підприємців, у ПриПЄПа — двоє, (не рахуючи самого ПриПЄПа).
При цьому ЮРЄПи сплачують і ПДВ, і всі нарахування (без жодних заліків), а звільняються — від «серйозних» податків — лише від оподаткування прибутку, але зате — повинні сплачувати 6% від обороту. Причому при посередницьких договорах оподатковується не просто винагорода, а весь оборот.
Розрахунок показує, що це вигідно в тому разі, якщо рентабельність (причому рентабельність податкова!) перевищує 31,6%. Але така суперприбутковість зустрічається в малому бізнесі (та й у великому) вкрай рідко...
Отже, ЮРЄПів зі світу зводять. А що з ПриПЄПами?
Проект поширює на ПриПЄПів, і «беззалікові» соцстрахи, із пенсійним включно (на додаток до вже згаданих обмеженнь сфер діяльності та чисельності). Максимальну ж ставку він підвищує втричі — до 600 грн. на місяць.
І це — тільки за відсутність прибуткового податку! (Тут і далі будемо так — за звичкою — називати податок на доходи фізосіб.)
А щоб 13% зрівнялися із 600 грн. (це — якщо без найманців!), місячний дохід має становити не менш як 4615 грн.! Як вам такий «малий бізнес»? Для тих, у кого дохід нижчий за 4,6 тис. грн., вигіднішим є звичайний прибутковий! Але ж досвід свідчить, що саме максимальна ставка і стає основною...
Зате при перевищенні 100 тис. грн. на рік (у середньому 8333 грн. на місяць) ПриПЄПівська ставка для оподаткування перевищення — 6% (тобто 13% — 6% = 7% виграється), але на «достотисячних» малюків це не поширюється. Втім, і цей виграш не безмежний: при перевищенні річних 100 тис. грн., помножених на мізерну чисельність, ЄП заборонений узагалі!
Загалом, малих ПриПЄПів покарали в проекті так само, як і ЮРЄПів. Повзуча реформа на підході, реванш ворогів малого бізнесу за їхню недавню жорстоку поразку вже підготовлено...
Між іншим, думати, ніби таке — тільки в проекті, було б неправильно. Все це — у руслі сьогоднішнього механізму оподаткування (неймовірно соціального). Вже зараз за рівних — незалежно від суми доходу — ставок податку з доходу фізосіб соцстрахівські нарахування поширюються лише на дохід до 4100 грн. на місяць. Понад цю суму — офшор!
І якщо підприємство готове витратити на зарплату з нарахуваннями 1 млн. грн., то чистими з нього або 1 тис. чоловік одержать приблизно по 500 грн. — разом 500 тис., або одна людина — більш як 868 тис.
Тобто вже зараз оподаткування олігархів є м’якшим, аніж народної маси, і кожна олігархічна гривня понад 4100 на місяць обкладається лише прибутковим податком — без нарахувань, тобто майже в чотири рази більш пільгово, аніж гривня бомжа.
От заради цих (олігархів, а не бомжів) і відбувається вбивство малого бізнесу, котрий плутається у них під ногами і збиває, невибагливий, ціни на товари.
Податкова дідівщина
19 квітня Верховний суд України постановив, що тільки надходження ПДВ до бюджету може бути підставою для відшкодування цього податку. Оскільки ж оплата підприємством своєму постачальникові, котра включає ПДВ, що підлягає за цією сплатою відшкодуванню, ще не гарантує потрапляння такого ПДВ до бюджету, то воно, підприємство, починає залежати від сплати ПДВ до бюджету постачальником.
Тим самим явочним порядком установлюється солідарна відповідальність платників податку, коли кожен відповідає не лише за себе, а й «за того хлопця», а разом — за всіх «хлопців» у нескінченному ланцюжку постачальників.
Оскільки в сім’ї не без виродка, хтось із них закон порушить, а відповідатимуть за нього покупці й ті, хто у покупців купив, — знову ж таки по нескінченному ланцюжку.
Натхнена прикладом, поданим судовою владою, узаконити солідарщину (причому навіть не лише для відшкодування, а взагалі для податкового кредиту!) вирішила і ДПАУ — на рівні проекту закону. (Втім, якщо Верховний суд мав рацію, і солідарна відповідальність, яку він незримо встановив у своїй постанові, випливає із закону, то навіщо ДПАУ було метушитися ще й із законопроектом?)
Навіть за часів Сталіна син за батька не відповідав. За батька не відповідав, а за постачальників зараз відповідатимуть усі...
Тільки в спотвореній економіці один виродок спотворює всіх, у кого через нього ПДВ перетворюється на податок із усього обороту за ставкою 20%!
До речі, ДПАУ щось подібне запроваджує і для прибуткового податку: в одному зі своїх листів вона «обгрунтувала», що право на податковий кредит (тобто на податкозменшення) фізособа має лише в тому разі, якщо її роботодавець (!) сплатив утриманий із цієї особи податок до бюджету!
Однак ми відволіклися. То що ж об’єднує ідею солідарщини з убивством малого бізнесу?
А от що.
«Наводити порядок» серед своїх постачальників, займаючись, по суті, податковою дідівщиною, до снаги лише дуже великим підприємствам, які вже давно утвердилися на ринку і знають про цей ринок і його учасників усе. «Чужі тут не ходять», а нові — тим більше.
От їм — задля скасування ПДВшного свавілля — і приносять у жертву за «порядок» тих, хто за порядком у своєму постачальницькому середовищі встежити не здатен. Тобто представників малого бізнесу.
Ну а механізм оподаткування (див. вище) просто крокує в ногу з часом.
Хто замовив віддачу малих на відкуп «дідусям» — запитання риторичне.