Цікаво спостерігати, який величезний інтерес в українській пресі викликало 30-відсоткове падіння локального Китайського фондового ринку. Особливо на тлі того, що зростання місцевих індексів на 200–300% на рік зовсім нещодавно проходило непоміченим.
Насправді будь-яке зростання ринку вище 5–10% на рік у рідкісних випадках є обґрунтованим. Томас Пікетті у своїй епохальній праці "Капітал в 21 столітті" - дуже сильній спробі змістити з п'єдесталу Карла Маркса - оцінює середнє у світі повернення на капітал у районі 5% річних. Для країн, що розвиваються, потенційне повернення подвоюється порівняно з розвиненими, однак аж ніяк не подесятеряється!
Китайській владі дуже подобалося мати ринок з найвищим зростанням у світі. І замість того, аби замислитися про те, щоб обмежити темпи зростання, вона писала в центральних газетах, як успішно наздоганяє і переганяє Америку - така шляхетна мета!
На жаль, ця мета виявилася дуже ефемерною. Можливість давати людям спекулювати на акціях з "плечем" завжди закінчується слізьми. Якщо ваш сусід заніс брокерові 5 тис. дол. і купив акцій на 50 тис., а вони подвоїлися, то він заробив 55 тис. дол.! Тобто в 11 раз збільшив свою "інвестицію"! Звичайно, будь-який нормальний китаєць, почувши про такий "капіталізм", поспішив взяти в ньому участь - і кількість людей, які інвестують у ринки, вже перевищила кількість членів Комуністичної партії Китаю.
Загалом партія дуже вітала зростання ринку й підтримувала блогерів, які писали про те, що ринок зростатиме нескінченно і що західні закони економіки не можна застосовувати до великого китайського економічного дива. Тепер, коли деякі з цих блогерів почали радити своїм передплатникам продавати акції, їх оголосили маніпуляторами, і, гадаю, на цьому наслідки для них не обмежаться. Деяких з тих, хто продавав ф'ючерси, вже намагаються притягнути до кримінальної відповідальності. Центральний банк прямо брав участь у торгах акціями - досить безпрецедентний крок. Усі ці заходи допомогли стабілізувати ринок, але завдають великих довгострокових втрат - якщо спекулянти знатимуть, що уряд прийде їх рятувати, коли ринок піде проти них, вони будуть ще нерозсудливішими в майбутньому.
Та якщо подивитися на картину у, скажімо так, історичній перспективі, то в поточній корекції немає нічого страшного (будемо сподіватися, що китайська влада все ж таки зробить з того, що відбувається, належні висновки й надалі не дасть громадянам так сильно спекулювати з позиченими коштами). Китай залишається однією з найбільш швидкозростаючих економік у світі, і розвиток фондового ринку в цій країні можна тільки вітати. Це вже є гарним способом залучати капітал в економіку, а недоліки на кшталт "бульбашок" на ринку, на жаль, неминучі. Та в будь-якому разі це краще, ніж мати абсолютно "мертвий" фондовий ринок. Як, наприклад, зараз в Україні.
З поточних подій у Китаї та Греції може бути один позитивний ефект - Федеральна резервна система в США може відкласти підняття відсоткової ставки до 2016 р., хоча ще недавно пані Йєллен говорила, що планує збільшити ставку 2015-го. Практично упевнений, що підняття ставки не буде у вересні 2015-го, і оцінюю як низькі шанси підвищення в грудні. А це означає, що світова економіка продовжуватиме одержувати безпрецедентне стимулювання від США.
Період дешевих грошей у світі добігає кінця, і змагатися за капітал стане складніше. Ліберальні економічні реформи ще можуть допомогти нам в Україні запустити ринок і залучити сюди капітал, але вікно можливостей швидко зачиняється. Якщо чесно, хотів би бачити в Україні злети й падіння, як у Китаї. Це і є частина капіталізму, але замість цього ми бачимо спроби зробити реформи, нічого не змінивши і не викликавши соціальних потрясінь, що призводить до абсолютно протилежного - капітал оминає країну, а економічна активність наближається до нуля. Нам дуже багато чого можна повчитися у китайців, і коливанням на їхньому ринку залишається лише позаздрити.
Про автора. Роман Сульжик закінчив Лідський і Нью-Йоркський університети, працював трейдером деривативів у JP Morgan у Нью-Йорку і Лондоні, керував відділом торгівлі відсотковими ставками в Deutsche Bank. До останнього часу - керуючий директор зі строкового ринку Московської біржі. Нині очолює наглядову раду "Національного депозитарію України".